Мирослава Копинець: Царство Небесне великій Співачці Вірі Баганич…(відео)
Віктор Остафейчук не дасть мені збрехати. Мені не було байдуже! Ще при житті Віри Баганич, декілька років назад, я дуже дивувалася, чому ця велика співачка так несправедливо забута на Закарпатті.
Я захоплювалася її співом ще з раннього дитинства, з розповідей моєї мами.
Тому, в якийсь момент, почала навідувати пані Віру в неї дома. спілкуватися.
В інтернеті не було жодних її пісень, тому я звернулася до Віктора Остафейчука з Києва, щоб опублікував її виконання на своїй Ютуб-сторінці.
Перед тим для цього було зацифровано її пісні на флешку з касети на студії Геннадія Девятова у Філармонії.
З часом виявилося, що і балада “Пливе кача” була принесена в ефір саме пані Вірою. Як солістка Закарпатського хору, вона виконувала пісню на великій сцені ще в 1960-х рр. Видала збірник пісень в 2000-х, пісня там є надрукована.
Про це я почала активно писати й говорити.
Згодом Віру Степанівну запросили на інтерв’ю телеканалу Тиса-1, ведучою була Ростислава Джумурат. Ще згодом пані Вірі ще при житті дали звання Заслуженої артистки України. Вона ще встигла порадіти. Раді були рідні та близькі. Вклад Віри Степанівни у культуру Закарпаття — безцінний.
Царство Небесне великій співачці, хай спочиває з миром. А її пісні в геніальній обробці Іштвана Мартона хай лунають світом… (До речі, Іштван Мартон теж несправедливо забутий. В Ужгороді є провулок його імені. Нема жодної пам’ятної дошки. Хоча, геній заслуговує навіть повноцінного пам’ятника, щоб молодь знала, хто це був.)
Але, тепер мої слова вже не матимуть тої сили, що декілька років назад. Не ті люди при владі. Культура їм нецікава.
Такої музики, як на Закарпатті ніде у світі нема.
Але ж це не цікаво!)))
