П’ять найпоширеніших міфів у світі
Міфи – це дивовижні історії, які передаються з вуст в уста протягом тисячоліть, з покоління в покоління. Вони відображають спроби древніх людей пояснити навколишній світ, природні явища і своє місце у Всесвіті. Незважаючи на величезну різноманітність культур і традицій, існує ряд міфологічних історій, які зустрічаються у народів по всьому світу. У цій статті ми розглянемо п’ять найпоширеніших міфів, які можна зустріти в різних стародавніх культурах планети.
Міф про створення світу
Практично в кожній культурі є свій міф про походження світу. Ці історії є спробою відповісти на фундаментальні питання: звідки ми прийшли? Як виник Всесвіт? Хто все створив?
У давньогрецькій міфології світ починається з Хаосу – безформної порожнечі. З нього народжуються перші божества: Гея (Земля), Тартар (Безодня) і Ерос (Любов). Гея народжує Уран (Небо), і від їх союзу з’являються Титани та інші божества.
У скандинавській міфології світ виникає в результаті зіткнення льоду і вогню в безодні Гіннунгагап. Від цього протистояння народжується перша жива істота – велетень Імір, з тіла якого боги згодом створюють світ.
Давньоєгипетська космогонія оповідає про те, як бог сонця Ра з’являється з первісного океану Нун на пагорбі творіння. Потім він своїм словом і думкою творить інших богів і весь світ.
У китайській міфології спочатку існував лише хаос у вигляді гігантського яйця. Усередині нього народився Пан-гу, який розділив небо і землю, а потім з частин його тіла утворилися елементи Всесвіту.
Біблійна історія створення, спільна для іудаїзму, християнства та ісламу, розповідає про те, як Бог створив світ за шість днів, починаючи зі світла і закінчуючи людиною.
Цікаво відзначити, що багато міфів про створення світу мають загальні риси:
- Первісний хаос або порожнеча;
- Поява першого божества або істоти;
- Відокремлення неба і землі;
- Створення природних елементів і живих істот;
- Поява людини як вінця творіння.
Ця схожість у міфах різних культур може вказувати на спільні архетипи людської свідомості або давні контакти між цивілізаціями.
Міф про придбання вогню
Вогонь зіграв найважливішу роль у розвитку людства, тому не дивно, що в різних культурах широко поширені міфи про його придбання. У цих історіях часто розповідається про героїв або божеств, які обдаровують людей вогнем, незважаючи на заборони чи небезпеки.
У давньогрецькій міфології титан Прометей краде вогонь у богів і дарує його людям. За це Зевс жорстоко карає Прометея, прикувавши його до скелі, де орел щодня клює його печінку.
В індійській міфології важливу роль відіграє бог вогню Агні. За одними версіями, він сам дарує вогонь людям, в інших допомагає мудрецю Бхрігу викрасти вогонь для людства.
Австралійські аборигени розповідають історію про те, як в давнину секретом вогню володів тільки вомбат. Інші тварини об’єдналися, щоб вкрасти у нього цей дар і поділитися ним з усіма.
У міфології навахо вогонь походить від жінки-павука, яка навчила людей виробляти його за допомогою тертя.
Полінезійський герой Мауї видобуває вогонь зі своєї прабабусі Мауїки, богині підземного світу, обманом змушуючи її подарувати свої вогняні нігті.
Поширені елементи в міфах про придбання вогню:
- Спочатку вогонь належав богам або надприродним істотам;
- Герой або божество краде або добуває вогонь для людей;
- Часто цей вчинок карається;
- Придбання вогню пов’язане з прогресом і розвитком цивілізації.
Міф про велетнів
Міфи про велетнів – величезних людиноподібних істот – також зустрічаються в багатьох культурах світу. Ці історії можуть відображати страх перед силами природи або спогади про зустрічі з вимерлими великими тваринами.
У грецькій міфології велетні є нащадками Геї (Землі), яка повстала проти олімпійських богів. Відомі також циклопи – одноокі велетні, вправні ковалі.
Скандинавська міфологія багата історіями про йотунів – велетнів, які протистоять богам Есір. Найвідомішим з них є Імір, з тіла якого був створений світ.
У японській міфології це гігантські демони-людожери, які часто виступають в ролі антагоністів в легендах про героїв.
У біблійній традиції згадуються велетні, загадкові велетні, які жили до потопу. Також є історія про Давида і Голіафа, де молодий герой перемагає велетня-філістимлянина.
У міфології інків існували велетні, які створювали величезні кам’яні споруди, але потім були знищені богами за свою гординю.
Загальні риси міфів про велетнів:
- Велетні часто асоціюються з хаотичними силами природи;
- Вони можуть бути як ворожими, так і доброзичливими до людей;
- Велетні часто володіють надприродними силами або магічними здібностями;
- У багатьох міфах герої або боги перемагають велетнів, символізуючи торжество порядку над хаосом.
Міф про Воскресіння
Ідея повернення до життя після смерті є однією з найпоширеніших у світовій міфології. Ці міфи відображають найглибше бажання людини подолати смерть і знайти надію на подальше існування.
У давньоєгипетській міфології центральне місце займає розповідь про Осіріса, бога підземного царства. Він був убитий своїм братом Сетом, але воскресив свою сестру і дружину Ісіду. Цей міф став основою для віри в можливість воскресіння і загробного життя в давньоєгипетській релігії.
Грецька міфологія містить кілька історій про воскресіння. Одним з найвідоміших є міф про Орфея і Еврідіку, де Орфей спускається в підземне царство, щоб повернути кохану до життя. Хоча його спроба в кінцевому підсумку зазнає невдачі, сама ідея про можливість воскресіння яскраво представлена в цьому міфі.
У скандинавській міфології бог Бальдр, який був убитий через інтриги Локі, повинен воскреснути після Рагнарока – смерті богів і відродження світу.
Буддійська традиція, хоча і не визнає поняття душі в західному розумінні, включає в себе поняття відродження, яке в певному сенсі є формою «воскресіння» свідомості в новому тілі.
Християнська віра ґрунтується на воскресінні Ісуса Христа, яке розглядається як перемога над смертю та обітниця воскресіння для всіх віруючих.
Загальні елементи міфів про воскресіння:
- Смерть божества або героя;
- Подорож у потойбічний світ;
- Подолання випробувань або протидії;
- Повернення до життя, часто символізує оновлення або відродження природи.
Міф про потоп
Міфи про великий потоп, який знищив майже все людство, зустрічаються в міфологіях багатьох народів світу. Ці історії можуть відображати реальні катастрофічні повені, що сталися в давнину, або символізувати очищення світу від зла і новий початок.
Найвідоміша версія міфу про потоп зустрічається в Біблії. Згідно з нею, Бог вирішує знищити людство, що загрузло в гріху, але рятує праведного Ноя і його сім’ю, наказавши їм побудувати ковчег і взяти туди по парі кожного виду тварин.
У шумерському епосі про Гільгамеша також є розповідь про Потоп. Тут герой на ім’я Утнапішті, попереджений богом Еа, будує великий корабель і рятується від потопу разом зі своєю сім’єю та тваринами.
Грецька міфологія розповідає про потоп, посланий Зевсом, щоб знищити зіпсоване людство бронзового століття. Врятовані тільки Девкаліон і його дружина Пірра, які потім відроджують людський рід, кидаючи каміння на свої плечі.
В індуїстській традиції Ману, прабатько людства, рятується від потопу за допомогою аватара бога Вішну, який прийняв форму риби. Ману бере на свій корабель насіння всіх рослин і пару всіх тварин.
Китайська міфологія розповідає про Великий потоп, з яким боровся легендарний імператор Юй. Потоп не знищив людство, але для управління водами та відновлення суші довелося докласти величезних зусиль.
Загальні риси міфів про Потоп:
- Рішення Бога знищити людство через його гріхи або порочність;
- Запобігання і спасіння однієї праведної особи або сім’ї;
- Будівництво корабля або іншого засобу порятунку;
- Збереження тварин і рослин для відродження життя;
- Новий початок для людства після Потопу.
Висновок
Розглянувши п’ять найпоширеніших міфів у світових культурах, можна зробити кілька важливих висновків:
- Універсальність міфологічних сюжетів: Незважаючи на географічні та культурні відмінності, багато народів створили схожі міфи, які відповідають на фундаментальні питання людського існування. Це може свідчити про загальні психологічні та соціальні потреби людей, незалежно від їх походження.
- Пояснювальна функція міфів: Всі обговорювані міфи служать для пояснення важливих аспектів світу і людського досвіду, від виникнення Всесвіту до причин природних катаклізмів і циклів життя і смерті.
- Відображення людських страхів і надій: міфи про велетнів відображають страх перед некерованими силами природи, а міфи про воскресіння виражають надію на подолання смерті.
- Культурне розмаїття в деталях: Хоча основні теми міфів схожі, кожна культура привносить свої унікальні елементи, які відображають місцеві умови, вірування та цінності.
- Вплив на сучасну культуру: Багато з цих стародавніх міфів продовжують впливати на сучасне мистецтво, літературу і навіть популярну культуру, доводячи свою неминущу актуальність.
- Етичний та моральний вимір: багато міфів несуть моральні уроки, такі як наслідки гордині (міф про велетнів) або важливість праведності (міф про потоп).
- Циклічне сприйняття часу: міфи про створення світу та його руйнування (Потоп) часто мають на увазі циклічність існування, що контрастує з сучасним лінійним поглядом на час.
Вивчення цих поширених міфів не тільки дозволяє нам краще зрозуміти наших предків та їхні способи осмислення світу, але й дає змогу зазирнути в глибини людської психіки. Ці історії, що передаються з покоління в покоління, продовжують резонувати з нами і сьогодні, нагадуючи нам про спільність людського досвіду протягом століть і континентів.
У сучасному світі, де наукові знання в значній мірі замінили міфологічні пояснення, ці стародавні історії не втратили своєї цінності. Вони продовжують надихати художників, письменників і мислителів, пропонуючи багате джерело символів і архетипів для дослідження людської природи та нашого місця у Всесвіті.
Міфи нагадують нам, що, незважаючи на всі наші відмінності, люди в усьому світі мають спільні питання, страхи та надії.
