“Вояджер” не зміг: загадка величезної бульбашки навколо Сонячної системи не дає спокою вченим
Область космосу, на яку впливає Сонце, називається геліосферою, але вчені поки що не можуть точно зрозуміти, яка в неї форма.
Сонце своєю активністю створює величезну бульбашку невідомої форми, яка називається геліосфера. Вважається, що розмір геліосфери в 100, а може і в 1000 разів більший за відстань від Землі до Сонця. Але є одна проблема: астрономи досі не знають яку форму має геліосфера. Хоча є одне рішення, яке допоможе це зрозуміти, пише Space.
Сонце постійно окрім випромінювання випускає потік плазми або високоенергетичного іонізованого газу, який називається сонячним вітром. Ця плазма розширюється від Сонця разом із його магнітним полем. Разом плазма і магнітне поле створюють величезну ділянку космосу всередині міжзоряного середовища — геліосферу. Вона оточує 8 планет Сонячної системи, а також пояс Койпера, що починається за орбітою Нептуна, де розташована численна група об’єктів, включно з карликовою планетою Плутон. Геліосфера настільки величезна, що об’єкти пояса Койпера обертаються ближче до Сонця, ніж до найближчої межі геліосфери.
Коли масивні зірки вибухають надновими, то вони викидають величезну кількість випромінювання у вигляді частинок з високою енергією, відомих як космічні промені. Вони смертельно небезпечні для живих організмів, а також становлять загрозу для космічних кораблів. Але геліосфера захищає нас від більшої частини цього випромінювання. Далі захисну функцію виконує атмосфера Землі.
Але астрономи досі точно не знають, яку форму має геліосфера. Існують припущення, що вона має сферичну форму, форму комети з хвостом і навіть форму круасана. Щодо розміру геліосфери, то оцінки показують, що він у сотні, а може й у тисячі разів більший за відстань від Сонця до Землі.
Жоден космічний апарат не зміг добре розглянути геліосферу зовні або зібрати зразки міжзоряного середовища. Це могло б допомогти визначити форму геліосфери.
Запущені 1977 року космічні апарати “Вояджер-1” і “Вояджер-2”, перетнули геліопаузу, тобто межу між геліосферою і міжзоряним середовищем, у 2012 і 2018 роках відповідно. Хоча це єдині зонди, які вилетіли за межі геліосфери, вони не можуть передавати на Землю потрібні дані, адже їхні прилади постійно виходять з ладу. З іншого боку, ці зонди були призначені для вивчення планет, а не міжзоряного середовища. Тобто в них немає необхідних приладів.
Тому автори дослідження, опублікованого в журналі Frontiers in Astronomy and Space Sciences, вважають, що NASA необхідно відправити до межі геліосфери міжзоряний зонд. Він міг би перетнути цей кордон і подивитися на геліосферу зовні. Вчені вважають, що траєкторія польоту зонда, що перетинає фланг геліосфери, дасть найкраще уявлення про її форму.
