“російські патріоти” не можуть зрозуміти просту річ, яка базується на простій життєвій логіці
На світі є дві моделі розвитку, які просувають дві великі країни. Одна модель дає змогу з будь-якого Туапсе зробити Маямі. Інша модель будь-який Маямі може перетворити на Туапсе.
В однієї моделі виходить Батумі. В іншої — Сухумі.
Дотримуючись однієї моделі можна отримати Кім Чен Ина, а іншої — Самсунг, КІА, LG тощо.
За однією моделлю можна вкласти 50 млрд у Сочі, але все одно населення їздитиме в Анталью, яка розроблена за іншою моделлю.
В одній моделі люди живуть до 85 років, в іншій – 65.
В одній моделі люди не тонуть у лайні, а в іншій моделі вони там не тільки не тонуть, а й живуть.
В одній моделі люди визнають свої проколи, аналізують їх, роблять висновки і виправляють. В іншій у них комплекс “честі мундира”, і вони свої помилки визнавати не хочуть з упертістю баранів.
В одній моделі людина може, не маючи вищої освіти, створити компанію, логотип якої коштуватиме як два військові бюджети іншої моделі. А в іншій моделі людина може реалізуватися, тільки втікши з цієї моделі в іншу.
В одній моделі люди вільно продають стрілецьку зброю в магазинах і мають 5,5 умисних убивств на 100.000 населення. В іншій моделі можуть посадити за носіння складаного ножа і мати 11,4 вбивства на 100.000 населення.
В одній моделі виходить “Келвін Клайн”, а в іншій — фабрика “Більшовичка”.
В одній моделі створюють цінну інформацію, і тому люди самі намагаються вивчити її мову, в іншій – просувають інтереси своєї мови мордобоєм і бомбардуваннями.
Підсумок: якщо людина не мазохіст і не має інших психічних відхилень, вона обирає “Самсунг”, а не Кім Чен Ина, Майамі, а не Туапсе, життя тривалістю 85 років, а не 65. Люди бажають жити довше, нічого не поробиш.
Саме тому, а не тому, що в “Америки є ядерна бомба”, всі намагаються бути ближче до неї, а не до тих, хто хоче повернути фабрику “Більшовичка” і ковбасу “Собача радість”.
Сподіваюся, зрозуміло пояснив.
