Мудра притча про те, як важливі наші щоденні рішення
Жив-був виконроб. Усе життя він будував будинки, але став старим і вирішив піти на пенсію.
– Я звільняюся, — сказав він роботодавцю. – Йду на пенсію. Буду зі старенькою онуків няньчити.
Господарю було шкода розлучатися з цією людиною, і він попросив його:
– Слухай, а давай так — побудуй останній будинок і проведемо тебе на пенсію. З хорошою премією!
Виконроб погодився. Згідно з новим проєктом, йому потрібно було побудувати будинок для маленької сім’ї, і почалося: узгодження, пошуки матеріалів, перевірки…
Виконроб поспішав, бо вже бачив себе на пенсії. Чогось не доробляв, щось спрощував, купував дешеві матеріали, бо їх можна було швидше доставити… Він відчував, що робить не найкращу свою роботу, але виправдовував себе тим, що це кінець його кар’єри. Коли будівництво було закінчено, він викликав господаря. Той оглянув будинок і сказав: – Знаєш, але ж це твій будинок! Ось візьми ключі й вселяйся. Усі документи вже оформлені. Це тобі подарунок від фірми за довголітню роботу.
Що відчув виконроб, було відомо тільки йому одному! Він стояв червоний від сорому, а всі навколо плескали в долоні, вітали його з новосіллям і думали, що він червоніє від сором’язливості, а він червонів від сорому за власну недбалість.
Він усвідомлював, що всі помилки й недоліки стали тепер його проблемами, а всі навколо думали, що він збентежений дорогим подарунком. І тепер він повинен був жити в тому єдиному будинку, який побудував погано…
Мораль: Ми всі — виконроби. Усе, що ми робимо сьогодні, має значення. Уже сьогодні ми будуємо будинок, у який вселимося завтра…
