Перемога Росії над Україною означає перемогу Ірану над Ізраїлем

Росія надала Ірану передові засоби ППО і доступ до інших військових технологій і техніки, а також можливість спостерігати за знищенням американської та натовської протиракетної оборони в Україні.

Іран, зі свого боку, надав росіянам безпілотники та доступ до технологій безпілотників, включно з допомогою в будівництві величезного заводу з виробництва тисяч іранських безпілотників у Росії.

Подальша російська підтримка Ірану обмежена частково через невдачі Росії в Україні. Але якщо Росії вдасться отримати контроль над ресурсами України, вона зможе відновити власні збройні сили й одночасно допомогти Ірану. Росія, яка перемогла, зможе надати Ірану передові авіаційні та ракетні технології, такі бажані Тегерану.

Російсько-іранська військова коаліція сформувалася у 2015 році, коли командувач силами “Кудс” КСІР генерал-майор Касем Сулеймані звернувся до Москви по допомогу в збереженні влади Башара Асада.
Росіяни направили на допомогу Сулеймані бойові літаки, засоби розвідки й радіоелектронної боротьби, спецназ, а також обмежений контингент сухопутних військ. Російські війська надавали повітряну підтримку іранським військам, ліванській “Хізбаллі” і контрольованим Іраном іракським ополченцям.

Сирію-2015 можна порівняти з радянсько-американським протистоянням в Афганістані. Російські війська залишаються в Сирії й донині, підтримуючи іранську присутність, що розширюється.

Спільні військові операції навчили іранців плануванню складних наземних кампаній, а також використанню літаків для підтримки наземних військ. Росіяни ж створили велику авіабазу в Латакії і військово-морську базу в Тартусі, де залишаються донині.

Росіяни вступили в сирійську громадянську війну нібито для боротьби з ІДІЛ, але вони мало що зробили проти “Ісламської держави”, здебільшого допомагаючи Асаду знищити помірковану опозицію і зберегти свою владу. Російські війська в Сирії регулярно обмежували дії американських літаків, які підтримували союзників США, що дійсно боролися з ІДІЛ.

Росіяни змусили США фактично розділити Сирію навпіл. США та їхні партнери зосередилися на перемозі над ІДІЛ на північному сході, тоді як росіяни та іранці зосередилися на зміцненні своїх позицій на південному заході.

Російсько-іранське військове співробітництво різко розширилося після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Іранці почали відправляти в Росію сотні розвідувальних і дальніх ударних безпілотників у серпні 2022 року, коли росіяни вичерпали свої запаси.

Ці безпілотники дозволили Росії посилювати тиск на українські ППО. Іранці допомогли Росії побудувати величезний завод у Татарстані, здатний виробляти тисячі таких безпілотників. Іран зможе використовувати такі БПЛА для захисту від будь-якої операції США або Ізраїлю в разі ескалації конфлікту на Близькому Сході. Росіяни поставили Сирії системи ППО малої дальності, такі як “Панцир”.

Російські та іранські військові тісно координують взаємну військову допомогу. Бригадний генерал Ахмад Реза Радан, який відповідає за внутрішню безпеку і репресії в Ірані, прилетів до Москви в червні 2023 р. Візит Радана відбувся за кілька днів після невдалого збройного заколоту Євгена Пригожина.

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу відвідав Тегеран у вересні 2023 р. Командувач аерокосмічними силами КВІР бригадний генерал Амір Алі Хаджі Заде провів для Шойгу екскурсію іранським арсеналом безпілотників, ракет і засобів ППО у штаб-квартирі аерокосмічних сил КВІР.

Начальник генерального штабу збройних сил Ірану генерал-майор Мохаммад Багері розмовляв із Шойгу 19 жовтня 2023 р., обговорюючи війну Ізраїлю і ХАМАСу. Рустам Мінніханов, голова ради директорів авіабудівної компанії “Туполєв” і очільник Татарстану, де Іран допомагає Росії побудувати завод з виробництва безпілотників, відвідав Іран з офіційним візитом 14 лютого 2024 р.

Ці зустрічі, зокрема на найвищому рівні, часто відбуваються тоді, коли й в російських, і в іранських вищих військових чинів мало б бути повно власних проблем — війна в Україні та війна Ізраїлю з ХАМАСом.

Місяць тому 17 іранських чиновників відвідали російський завод із виробництва систем ППО в Єкатеринбурзі, що перебуває під санкціями США, і на якому випускають мобільні пускові установки та інші компоненти зенітних систем, зокрема передову систему С-400.

Крім батарей С-300, Росія запустила в космос іранський супутник дистанційного спостереження “Хайям” у серпні 2022 р. Росія постачає Ірану передове програмне забезпечення для спостереження, фінансує і надає технічну допомогу іранській програмі космічних ракет-носіїв (SLV) і ракетній програмі. Програма SLV особливо важлива, оскільки може підтримати розробку міжконтинентальних балістичних ракет, здатних нести ядерний заряд.

2 вересня 2023 р. росіяни поставили Ірану два навчально-бойових літаки Як-130, поки що не давши більш сучасних винищувачів-бомбардувальників Су-35, які Іран запитує вже кілька років. За деякими повідомленнями, росіяни також ділилися з Іраном захопленою зброєю США і НАТО, включно з протитанковими системами Javelin і зенітними системами Stinger, імовірно, для розробки засобів протидії їм.

Іранці також зверталися до Росії по допомогу в отриманні додаткових ядерних матеріалів і у виготовленні ядерного палива.

Російсько-іранське військове співробітництво, ймовірно, визначило стратегію невдалого удару Ірану по Ізраїлю у квітні 2024 р., оскільки комбінація безпілотників, крилатих і балістичних ракет, використана Іраном, дзеркально відображає пакети, розроблені росіянами для проникнення в систему протиракетної оборони США і НАТО в Україні.

Провал операції — теж результат, оскільки іранці тепер краще розуміють, який обсяг і поєднання типів боєприпасів може знадобитися для подолання ізраїльських систем ППО. Крім того, з досвіду Росії в Україні, повторні спроби знайти вразливі місця в системах протиракетної оборони можуть зрештою увінчатися успіхом. І Росія готова поділитися своїми знаннями з Іраном.

В іранців уже давно є список бажаних російських бойових систем: Су-35 і Су-34, а також системи ППО С-400, танки і багато інших зразків військової техніки. До вторгнення в Україну росіяни зволікали. Можливо, Москва намагалася зберегти і підтримку Ірану, і хороші стосунки з Ізраїлем та арабськими країнами, які були б вельми занепокоєні постачанням такої зброї Ірану. Після вторгнення у Росії не залишилося таких систем. Але Путін усе ближче і ближче до відкритого виступу проти Ізраїлю на боці Ірану.

Часи, коли Росія балансувала між Іраном та Ізраїлем, схоже, закінчуються. Росіяни вимагають припинення вогню в Газі, проти якого виступає Ізраїль, і неодноразово приймали в Москві представників ХАМАСу, Палестинського ісламського джихаду та інших воєнізованих формувань, пов’язаних з Іраном.

Заступник міністра закордонних справ Ірану Алі Багері Кані зустрівся зі своїм російським колегою Сергієм Рябковим у Москві 26 жовтня. Одночасно в Москві був член політбюро ХАМАС Муса Абу Марзук, який зустрівся з Багері Кані там же 27 жовтня.

У листопаді 2023 р. іранські та російські офіційні особи знову зустрічалися, і у звіті про зустріч йшлося про те, що росіяни та іранці обговорювали “політичні способи” припинення наземної операції Ізраїлю в Газі та надання гуманітарної допомоги жителям Гази.

У повідомленнях приблизно того самого часу вказували, що росіяни, імовірно, розглядали можливість надсилання систем ППО “Хізбаллі”. Кульмінацією стала березнева телефонна розмова Ібрагіма Раїсі та Володимира Путіна, у якій Путін заявив, що “готовий співпрацювати з Іраном щодо “палестинського питання” дедалі ефективніше, і що Росія та Іран мають однакову позицію з цього питання”.

Якщо Росія переможе Україну, їй ніхто не завадить постачати Ірану сучасну зброю. Українські війська, забезпечені західною зброєю, завдали російській армії великої шкоди, знищивши тисячі танків і бронетранспортерів, літаки і системи ППО. Російська оборонна промисловість намагалася заповнити російські втрати, що частково і призвело Росію до відчайдушного пошуку іранської (а також північнокорейської та китайської) військової допомоги.

Однак після можливої поразки України російська оборонна промисловість інтенсивно відновлюватиме російську армію, а потім відновить перерваний експорт передових військових систем. Зміцнення відносин Росії з Іраном, що підстьобуються іранською підтримкою Іраном російських військових зусиль, роблять дедалі реальнішою перспективу, згідно з якою Росія в кінцевому підсумку виконає обіцянки надати Ірану деякі зі своїх найпередовіших військових систем.

Наразі мало підстав очікувати, що Захід зможе вбити клин між Москвою і Тегераном. Російська риторика і дії стали люто антизахідними та набули рис цивілізаційного конфлікту, які вже давно характерні для іранської ідеології. Росія прагне побудувати антизахідну християнську цивілізацію, а Тегеран — антизахідну мусульманську, але і це зараз не настільки важливо, оскільки обидві сторони вважають пріоритет перемогу над США та їхніми союзниками.

Тому головна перешкода для російської підтримки Ірану — слабкість Росії. У Росії, яка зазнала невдачі в Україні і зализує рани, будуть обмежені ресурси для допомоги Ірану. З іншого боку, Росія, здобувши перемогу над США і НАТО в Україні та маючи у своєму розпорядженні ресурси України, матиме достатньо можливостей, щоб відплатити своїм друзям і підтримати їх у зусиллях з досягнення спільної мети — перемогти США і вигнати їх з Близького Сходу.

Це ілюзія, що США повинні дозволити Росії перемогти в Україні, щоб протистояти Ірану на Близькому Сході. Американці повинні усвідомити, що російсько-іранський військовий блок — реальна небезпека, що Москва буде підтримувати Тегеран проти США і союзників усіма силами, і що перемога Росії — це перемога Ірану. Програш Росії — навпаки, програш Ірану. Отже, бажаючи стримувати Іран, необхідно підтримувати допомогу Україні проти Росії.

“Деталі”, за матеріалами Інституту вивчення війни, Н.Б. AP Photo Vahid Salemi