Чому в Скандинавії на дахах будинків росте трава
Для них трава стала головним матеріалом, який використовували при будівництві теплого і надійного житла.
Досі серед мальовничого скандинавського ландшафту можна зустріти колоритні будиночки, які більш ніж органічно взаємодіють з навколишньою природою. Причиною такої ідилії є “живі” дахи, які створювалися за особливою технологією, що передавалася з покоління в покоління.
Трав’яні дахи в країнах Північної Європи почали створювати ще в глибоку давнину.
Казково красиві скандинавські дахи виконують не тільки естетичну функцію.
Хто з нас не захоплювався казковою красою хатинок, особливого вигляду яким надають “живі” дахи. Найчастіше колоритні будиночки можна зустріти на теренах Скандинавії, де з давніх-давен з глибокою повагою ставилися до природи та максимально взаємодіяли з нею. Суворі кліматичні умови цього регіону диктували свої умови, до яких підлаштовувалися люди, створюючи надійні й теплі оселі, використовуючи природні матеріали. У хід йшли не тільки деревина, каміння і глина, а й трава, що стала основним покрівельним матеріалом.
Колоритні будиночки ідеально вписуються в мальовничий скандинавський пейзаж.
Скандинави з покоління в покоління передають секрети створення і правила догляду за багатошаровим зеленим “килимом”, трепетно зберігаючи національні традиції. Та це й зрозуміло, адже крім естетики такі дахи пропонують важливі соціальні, екологічні та фінансові вигоди.
З глибокої давнини скандинави зрозуміли, що дерен і трава — найзручніший і найекономніший матеріал, який завжди був під рукою. Єдине, їх потрібно було правильно “монтувати”, адже найменша помилка могла призвести до протікання покрівлі та загибелі зелених насаджень, а в разі порушення технології могли постраждати навіть люди, опинившись притиснутими багатотонною покрівлею.
Завдяки особливій технології на дахах будинків росла не тільки трава, а й дерева.
Технологія створення: Для того, щоб будинок міг витримати чималу вагу дернового даху, створювали потужні несучі конструкції (з дерева чи каменя) та опорне перекриття, на яке вкладався шар глини (щонайменше 10 см). Вона була основою тепло- і гідроізоляції. Потім по всій площі розподілявся шар березової кори внутрішнім боком догори, яку для посилення ізоляційних властивостей просочували овечим жиром, засипаючи торфом, соломою і мохом. Слідом за ними укладали пласти дерну (не менш як 20 см), в якому дуже швидко проростала трава. Її коріння зміцнювало структуру покрівельного покриття, при цьому зелена частина рослини ставала прикрасою будинку.
Залежно від того, який матеріал переважав у тій чи іншій місцевості, стіни робили з дерева або каменю.
Жителі скандинавських країн трепетно ставляться до своєї історії й зелені дахи не стали винятком.
На “живих” дахах створюється власна екосистема, що дає змогу підтримувати життя рослин, а ось люди під таким укриттям отримують додаткові блага. У зимову холоднечу потужне багатошарове покриття, посилене шаром снігу, допомагає зберегти тепло всередині приміщень, а ось у спекотні дні стане природним захистом від палючих променів сонця. А ось під час сильних дощів дах перетворюється на “живу” губку, що активно вбирає вологу.
Завдяки цим властивостям поліпшується мікроклімат у будинку без додаткових впроваджень різних систем. І найприємніший момент для власників такого житла – “живий” дах догляду майже не вимагав, особливо, якщо в господарстві були кози й гуси. За старих часів вони замінювали газонокосарки, природним чином підтримуючи естетику будови.
За красою дахів стежили лише кози.
Попри те, що сучасна будівельна індустрія пропонує масу варіантів, які спрощують монтаж дахів, у Скандинавії досі активно використовують стародавню технологію. У наш час “живі” дахи можна побачити на сучасних готелях і ресторанах, на приватних будинках, зупинках громадського транспорту або в парках розваг.
Народи Скандинавії досі будують будинки з трав’яними дахами.
Скандинави не тільки пишаються винаходом пращурів, а й постійно покращують технологію створення зелених дахів. Скандинавські країни проводять конкурс “Зелений дах” під патронатом Міжнародної асоціації озеленювачів покрівель (IGRA). У щорічному змаганні (з обов’язковим визначенням переможців) завжди бере участь дуже багато проєктів, що зайвий раз доводить, наскільки популярні дернові дахи в цих країнах.
Технологія предків з успіхом застосовується і зараз.
Попри незаперечні переваги “зелених” дахів, такий спосіб перекриття доступний не всім жителям планети, оскільки рослини потребують вологого ґрунту, який забезпечити не так-то й просто. Як відомо, у скандинавських країнах клімат (особливо в Норвегії) настільки вологий, що навіть занесений до Книги рекордів Гіннесса, тому особистої участі господаря в підтримці життєздатності трав’яного даху зовсім не потрібно.
З розвитком технологій, що полегшують конструкцію і догляд за рослинами, зелені дахи стають популярними й в інших країнах світу.
Дедалі частіше в мегаполісах трапляються грандіозні будівлі, на яких розбиті парки й прогулянкові зони.
Інша справа — сучасні можливості та блага цивілізації, які допоможуть траві вижити в будь-якій кліматичній зоні. Щоправда, рентабельність подібної технології буде сумнівною (особливо в приватному домогосподарстві), але все ж “живі” дахи стають дуже популярними. Особливо її цінують прихильники органічної архітектури, основними принципами якої стали екологічність і натуральність. Цей напрямок уже захопив світ, тож навіть міські жителі можуть насолоджуватися живою природою, не виходячи з дому, якщо їхня квартира розташована у вертикальному лісі, де не лише дахи, а й фасадні стіни вкриті зеленню.
