Роман-чотирилисник Дмитра Кешелі «Доживемо до зеленої травички»
За повір’ями наших предків, чотирилисник конюшини всім, хто його знайде, приносить неймовірну удачу. Адже кожна із пелюсток чотири пластинчастого листка символізує собою сакральні грані людського буття: перша — надію, друга — віру, третя — любов, а четверта — успіх.
Роман-чотирилисник Дмитра Кешелі «Доживемо до зеленої травички», за задумом автора, має вкотре нагадати читачам, що тільки на вірі, надії, любові, а, головне, людяності тримається наш світ і всі ми в’єдно у ньому.
Для широкого кола читачів.
Сага про Срібну Землю, її неймовірно екзотичний присілок Небесі та його життєлюбних людей
Воістину, непередбачувані шляхи Господні! Ми ніколи не знаємо, що готує нам доля, але певні речі можемо сприймати як винагороду за свої добрі вчинки. Саме такою «amor fati», любов’ю долі, вважаю свою зустріч на перехрестях життя з унікальною людиною, співцем Закарпатського краю — Дмитром Кешелею. Спочатку наше спілкування було опосередковане його творами. Прочитавши знаменитий роман-колаж «Родаки», я закохалася у його героїв та пройнялася повагою до автора.
І ось недавно я завітала до гостинного обійстя Кешель, яке затишно притулилося до підніжжя гори Ловачки. Цього разу я мала приємність привезти панові Дмитру подарунок — свою нову збірку літературних оглядів «Книгосад», в якій мала честь написати й про його твори. І знову долею випадку (хоч впевнена, що нічого в житті не буває випадковим) мала змогу доторкнутися до магії народження нової книги Дмитра Михайловича. Бо не лиш я була цього дня гостею в домі Кешель. Були тут і видавці його нової книжки — директор видавництва «TIMPANI» Ярослав Федишин і письменник, редактор цього видання Василь Густі. Приємне знайомство перетекло у цікаву розмову і несподівано виникла ідея, щоб саме я написала передмову до нової книжки Дмитра Кешелі з гарною оптимістичною назвою «Доживемо до зеленої травички». Для мене така пропозиція стала великою чесно, бо писати про корифея української літератури, а тим паче бути надрукованою в одній книжці з його геніальними творіннями, то неабиякий привілей та довіра. Тож спробую.
У творчому доробку Дмитра Ксшслі кілька десятків збірок новел, оповідань, повістей, романів, книг для дітей, п’єс, сценаріїв художньо-документальних фільмів. Але особливе місце у літературному набутку автора займають твори автобіографічного характеру, частина з яких склали відомий роман – колаж «Родаки».
Це широка художня панорама, яка дуже рельєфно відображає трагікомічну енциклопедію життя Закарпаття XX століття. Основні дійства твору відбуваються в екзотичному присілку зі співучою назвою Небесі. Це таке собі закарпатське Макондо — поза простором і часом. Воно живе у тільки йому притаманних реаліях, які мало чого мають спільного зі світом буденної реальності. Тут навіть час тече по-своєму і має запах та колір, тут мешкають дивовижні люди, які ногами міцно вкорінені у рідну землю, проте думками й мріями живуть на небесах.
Галерею вельми колоритних характерів та образів, якими населені «Родаки», продовжує та суттєво збагачує і новий роман Дмитра Кешелі «Доживемо до зеленої травички». Ми знову маємо змогу зустрітися з головним оповідачем закарпатської саги — маленьким шибайголовою Митриком, його бабою Фіскарошкою та дідом Соломоном. Всі вони й далі творять закарпатську швейкіаду, у якій надзвичайно тонко переплелися народний гумор, сатира, комедія, фантасмагорія із високою поезією, глибокою філософією і людською драмою.
Дмитро Кешеля дуже любить рідну землю і тому лейтмотив, який ненав’язливо звучить у всіх його творах, це думка про те, що у світі, в який приходимо із першим криком і відходимо з останнім зітханням, немає провінції й провінціалів. Для кожної людини центр світу і навіть Всесвіту там, де вона народилася, живе і де захована її пуповина.
Мова творів Дмитра Кешелі – це щось особливе і неповторне! Тут можна смакувати кожне речення, кожне слово. Його образи, метафори, символи глибокі та самобутні. Поєднання смішного з сумним, чорного з білим, фантастичного з реальним робить книги Кешелі особливими й саме це забезпечує йому велику любов та прихильність шанувальників художнього слова.
А читачам цієї книжки зичу почерпнути з неї всю ту велику мудрість, яку родаки передали у спадок хлопцеві з маленького присілка Небесі і яку він несе в люди не один десяток років.
Передмова Галини Новосад
******