11 неймовірних фактів про час, що не вкладаються в голові
23 листопада 1963 року в телеефір Бі-бі-сі вийшла перша серія науково-фантастичного серіалу “Доктор Хто” (Doctor Who) про пригоди прибульця з планети Галліфрей, який мандрує в часі та просторі.
За минулі десятиліття британський серіал обзавівся багатомільйонною армією шанувальників по всьому світу, перетворившись на по-справжньому глобальний культурний феномен.
До 60-річчя культового телешоу редакція BBC Future підготувала серію матеріалів, присвячених фізиці, психології та історії часу.
Взявши ці публікації за основу, ми вирішила теж нагадати своїм читачам, чому не варто “думати про секунди зверхньо”. Адже час – це куди більше, ніж може здатися на перший погляд.
Нижче зібрано 11 абсолютно наукових (і зовсім не фантастичних), але від того нітрохи не менш – а мабуть, навіть більш приголомшливих фактів про час.
1. Сприйняття часу залежить від вашої рідної мови
Заплющте очі й уявіть час у вигляді вектора, що починається в якійсь точці.
У якому напрямку цей вектор розгорнутий? Горизонтально чи вертикально? А може, час для вас узагалі ніяка не лінія, а виглядає зовсім по-іншому?
Відповіді на ці запитання у носіїв різних мов, найімовірніше, будуть різними.
Мова взагалі багато в чому визначає сприйняття часу. Наприклад, в англійській, як і в російській, минуле описується як щось, що “лежить” позаду нас, майбутнє – попереду, а час загалом найчастіше зображується у вигляді горизонтальної лінії, спрямованої зліва направо.
А ось для носіїв китайської мови час найчастіше має вигляд вертикальної лінії, на якій майбутнє розташоване нижче за минуле.
Греки взагалі сприймають час як поняття тривимірне – він може бути “великим”, його може бути “багато”, але звичний нам вираз “довгий час” для грека не має сенсу.
У віддаленому поселенні австралійських аборигенів під назвою Пормпуравве час узагалі не залежить від положення людини в просторі, оскільки завжди тече в одному й тому ж напрямку: зі сходу на захід.
Мова, яку ми використовуємо для опису плину часу, відбивається і на тому, як ми запам’ятовуємо інформацію та мислимо загалом.
2. Коли життя нашого Всесвіту добіжить кінця, минуле і майбутнє перестануть існувати
Як і ми з вами, перебіг часу теж змінюється в міру старіння, тільки в даному випадку – йдеться про старіння Всесвіту. Прийнято вважати, що “стріла часу”, що йде з минулого в майбутнє, бере свій початок у момент Великого вибуху.
На зорі Всесвіту його ентропія (тобто рівень випадковості, неоднорідності матерії, “космічного безладу”) була дуже мала. Однак у міру формування галактик ентропія стала наростати, ніби задавши часу напрямок. Саме тому розбити свіже яйце і перемішати вміст не складає ніяких труднощів, а ось зібрати шкаралупу назад з осколків і розділити суміш білка і жовтка практично неможливо.
Чим закінчиться історія Всесвіту – невідомо, проте одна з гіпотез стверджує, що коли ентропія матерії сягне свого максимуму (матерія остаточно перемішається, тобто будь-яка її впорядкованість зникне), стріла часу втратить сенс і напрямок.
Продовжуючи нашу аналогію, можна сказати, що до того моменту всі яйця у Всесвіті вже будуть розбиті, і відбуватися більше буде нічому.
3. Є версія, що без часу неможливий узагалі ніякий свідомий досвід
Ми можемо рахувати – отже, ми існуємо. Перебіг часу – немов удари невидимого серця життя – впливають на кожен момент нашої свідомості.
Час і особистість нерозривно пов’язані: навіть людина, що перебуває в глибокій печері, у повній темряві, продовжує слідувати внутрішньому годиннику свого організму – так званим циркадним ритмам.
За словами Холлі Андерсен, яка вивчає філософію науки і метафізики в Університеті Британської Колумбії, втрата почуття часу може серйозно вплинути на те, як ми себе сприймаємо.
Без зануреності в потік часу отримати будь-який усвідомлений досвід неможливо в принципі, запевняє вона.
Адже саме формування особистості нерозривно пов’язане з плином часу, оскільки будь-який досвід відкладається в пам’яті у вигляді спогадів. З часом ці спогади починають вас формувати.
4. Стовідсотково точного годинника не існує
У міру розвитку технологій метрологи (не плутати з метеорологами!) винаходять дедалі нові способи, як можна точніше стежити за перебігом часу, акуратно відміряючи секунди, хвилини і години.
І хоча їхній останній винахід, атомний годинник, за точністю істотно перевершує всі раніше винайдені прилади, навіть він не ідеальний.
Насправді на Землі взагалі не існує “абсолютно правильного” годинника.
Фактично процес визначення часу донині ґрунтується на зіставленні показань безлічі годинників, що відраховують час по всьому світу.
У кожній країні є власна Національна лабораторія часу, яка регулярно надсилає дані своїх годинників у Міжнародне бюро мір і ваг у Парижі. Уже там, виходячи з усіх цих цифр, обчислюється середньозважене значення поточного часу.
А отже, можна констатувати, що час – це винахід людини.
5. Відчуття часу безперервно створюється в нас у голові
Наше сприйняття перебуває під безперервним впливом цілої низки чинників, найважливіші з яких – пам’ять, концентрація, емоційний стан (у кожний конкретний момент) і загальне відчуття, що час має якесь просторове втілення.
Сприйняття часу вкорінює нас у нашій ментальній реальності. Час лежить в основі не тільки того, як ми організовуємо своє життя, а й того, як ми його проживаємо.
З одного боку, це певною мірою дає нам змогу контролювати свої переживання. Наприклад, позбутися відчуття “життя, що проноситься повз”, найкраще допомагає фактор новизни.
Численні дослідження показують, що в сприйнятті людей, зайнятих монотонними, повторюваними, рутинними діями, час летить швидше.
6. Жителі XXII століття – вже серед нас (але це не означає, що вони прибули з майбутнього)
Іноді може здатися, що чекати XXII століття ще дуже і дуже довго, і до того моменту на Землі житимуть якісь покоління, які ще навіть не народилися.
А тим часом уже зараз серед нас ходять сотні тисяч майбутніх жителів XXII століття – людей, які на власні очі побачать феєрверк, що сповіщає про настання нового 2100 року. Дитині, яка народилася 2023 року, ще не виповниться й 80-ти.
Тож у довгостроковій перспективі і минуле, і майбутнє нам набагато ближче, ніж може здатися на перший погляд.
Сімейні зв’язки дозволяють нам перебувати і від минулих, і від майбутніх століть “на відстані одного стрибка”.
7. Будь-хто може потрапити у воронку часу
Час не завжди тече з однаковою швидкістю для всіх. Час взагалі цілком розташовується в нас у голові.
Автомобіль буксує, здається, цілу вічність, на всі боки розбризкуючи гравій – але абсолютно не зрушуючись з місця. Час сповільнюється майже до повної зупинки, і в цей момент наша свідомість інстинктивно “пірнає в кротову нору” – просто з метою самозбереження.
У подібних випадках стрес може змусити мозок прискорити внутрішнє оброблення інформації, щоб допомогти нам пережити якусь життєво важливу ситуацію.
Коли робота мозку порушується (наприклад, у разі епілепсії або інсульту), він може теж почати викидати тимчасові трюки – прискорювати час або повністю зупиняти його хід.
Деякі люди, наприклад спортсмени, можуть навіть спеціально тренувати свій мозок, щоб у потрібний момент створювати спотворення часу зусиллям волі. Наприклад, коли серфер в ідеальний момент ловить хвилю.
Час – доволі крихка ілюзія. Одна мить – і будь-хто з нас може опинитися у зміненій реальності.
8. Переведенням годинників увесь світ зобов’язаний одній конкретній людині
До переведення годинників на літо – так званого літнього часу – можна ставитися по-різному. Конгрес США вже не перший рік подумує відмовитися від цієї ідеї, а в Росії годинник уже перестали переводити кілька років тому.
Однак, незалежно від вашого ставлення до переведення годинників, самим існуванням цієї ідеї ми зобов’язані одній, абсолютно конкретній людині: британському будівельнику на ім’я Вільям Віллетт.
У роки Першої світової війни в Британії гостро відчувалася нестача вугілля, а саме на ньому працювали перші електростанції.
Розв’язання проблеми вугільного дефіциту здавалося будівельнику очевидним: переведення годинників на літній час фактично означало, що “зайва” година світлового дня ставала робочою, зменшуючи таким чином потребу в освітленні промислових цехів.
Ця проста логіка здавалася настільки очевидною, що переконати політичних лідерів Британії Віллетту не становило жодних труднощів, і двічі на рік уся країна – а за нею і майже весь світ – почали переводити годинники з метою економії.
Захід виявився настільки ефективним, що в роки Другої світової Британія пішла ще далі і, щоб заощадити на електриці, тимчасово перейшла на “подвійний літній час”, що випереджає час за Гринвічем на цілих дві години.
Тут, до речі, не зайвим буде нагадати, що, хоча Гринвіцька обсерваторія розташовується в Лондоні, час за Гринвічем (GMT) залишається незмінним і від переведення годинників ніяк не залежить.
У результаті парадоксальним чином час у Гринвічі (тобто звичайний лондонський час) і час за Гринвічем не збігаються майже сім місяців на рік – з кінця березня до кінця жовтня.
9. Насправді ніхто з нас не живе в теперішньому часі
Читаючи ці слова, легко припустити, що в цей момент ми перебуваємо в теперішньому часі, “просто зараз”. Однак це не цілком так.
Щоб переконатися в цьому на простому прикладі, уявіть, що ви розмовляєте з людиною, яка сидить навпроти вас за столом.
Візуальна інформація про рух губ співрозмовника, звичайно ж, досягає вас раніше, ніж звук його голосу (з тієї простої причини, що швидкість світла незрівнянно більша за швидкість звуку). Однак мозок синхронізує ці канали так, щоб вони збігалися.
Утім, навіть це ще не найдивовижніше.
У теорії – на підставі винятково математичних розрахунків – відомі нам закони фізики припускають, що інколи час може взагалі текти у зворотному напрямку. Щоправда, відбувається це тільки на мікроскопічному, квантовому рівні, коли ентропія конкретної замкнутої системи зменшується.
10. Дні на Землі стають дедалі довшими через тяжіння Місяця
Можливо, ви будете здивовані, якщо дізнаєтеся, що Місяць, постійний супутник нашої планети в її нескінченному обертанні навколо Сонця, дуже повільно і майже непомітно віддаляється від Землі.
Щороку відстань між ними збільшується приблизно на 1,5 дюйма (3,8 см), що так само повільно і непомітно подовжує земну добу.
Відбувається це під впливом місячної гравітації. Тяжіння Місяця, що обертається, викликає на Землі припливи і відливи. У результаті тертя води об океанське дно обертання нашої планети потроху сповільнюється.
Місяць же за рахунок цього набуває додаткової потенційної енергії, піднімаючись на все більш високу орбіту, тобто все далі віддаляючись від Землі.
Через поступове сповільнення обертання за останні три з половиною століття (з кінця XVII століття, коли розпочалися регулярні спостереження) кожні сто років земна доба подовжується приблизно на 1,09 мілісекунди (або, згідно з іншими підрахунками, на 1,78 мілісекунди).
На перший погляд ця крихітна величина може здатися незначною, але потрібно пам’ятати, що процес цей триває вже 4,5 млрд років, протягом яких ці зміни продовжують накопичуватися.
11. Далеко не для всіх зараз іде 2023 рік
Для багатьох непальців цю статтю опублікують не у 2023 році а у 2800 році – в усякому разі саме такий порядковий номер поточного року в непальському календарі Бікрам Самбат.
Різні етнічні групи в Непалі використовують щонайменше чотири різні календарі, а вся країна навмисно на 15 хвилин розсинхронізована зі стандартними часовими поясами.
Різні культури відраховують поточний рік від різних відміток – з відповідною розбіжністю результатів.
Приміром, у липні відзначалося настання 1445 року за ісламським календарем, тоді як для іудеїв іде вже 5784-й.
У М’янмі зараз триває 1384 рік, у Таїланді – 2566-й, а в Ефіопії, де рік триває цілих 13 місяців, – все ще триває 2016-й.
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
