Купив Дурень на базарі Правду
Купив Дурень на базарі Правду. Вдало купив, нічого не скажеш. Дав за неї три безглуздих запитання та ще два стусани здачі отримав і — пішов. Але легко сказати — пішов! З Правдою-то ходити – не так просто.
Хто пробував, той знає. Велика вона, Правда, важка. Поїхати на ній – не поїдеш, а на собі нести – чи далеко понесеш? Тягне Дурень свою Правду, мається. А кинути шкода. Як-не-як, за неї заплачено.
Дістався додому ледве живий.
– Ти де, Дурень, пропадав? – накинулася на нього дружина.
Пояснив їй Дурень усе, як є, тільки одного пояснити не зміг: для чого вона, ця Правда, як нею користуватися. Лежить Правда посеред вулиці, в жодні ворота не лізе, а Дурень із дружиною радяться – як із нею бути, як її пристосувати в господарстві. Крутили й так і сяк, нічого не придумали. Навіть поставити Правду, і то ніде. Що ти будеш робити — ніде Правду діти!
– Іди, — каже дружина Дурневі, — продай свою Правду. Багато не питай: скільки дадуть, стільки й добре. Все одно толку від неї ніякого.
Потягся Дурень на базар. Став на видному місці, кричить:
– Правда! Правда! Кому Правду — налітай!
Але ніхто на нього не налітає.
– Гей, народ! – кричить Дурень. – Бери Правду — дешево віддам!
– Та ні, — відповідає народ. – Нам твоя Правда ні до чого. У нас своя Правда, не куплена.
Але ось до Дурня один Торгаш підійшов. Покрутився біля Правди, запитує:
– Що, хлопче, Правду продаєш? А чи багато просиш?
– Трохи, зовсім небагато, — зрадів Дурень. – Віддам за спасибі.
– За спасибі? – почав прикидати Торгаш. – Ні, це для мене дорогувато.
Але тут нагодився ще один Торгаш і теж став прицінюватися. Рядилися вони, рядилися і вирішили купити одну Правду на двох. На тому й зійшлися.
Розрізали Правду на дві частини. Вийшли дві напівправди, кожна і легша, і зручніша, ніж ціла була. Такі напівправди — просто диво. Ідуть торгаші базаром, і всі їм заздрять. А потім і інші торгаші, за їхнім прикладом, стали собі напівправди майструвати.
Ріжуть торгаші правду, напівправдою запасаються. Тепер їм куди легше розмовляти між собою. Там, де треба б сказати: “Ви негідник!” – можна сказати: “У вас важкий характер”. Нахабу можна назвати пустуном, ошуканця — фантазером. І навіть нашого Дурня тепер ніхто дурнем не назве. Про дурня скажуть: “Людина, яка по-своєму мислить”.
Ось як ріжуть Правду!
