Три причини загибелі путінського режиму
Назву три чинники, які передрікають крах нинішньої путінської держави.
Перший можна назвати економічним. Валовий Внутрішній Продукт сукупного Заходу приблизно в 35 разів більший, ніж російський ВВП. Росія за такого співвідношення сил перемогти ніяк не зможе. А ось зазнати поразки не тільки можливо, але неминуче.
Свого часу Гітлер ніяк не врахував співвідношення економічних можливостей Британської імперії і, головне, США, вступаючи з ними у війну. Точніше, формально він війну Британії (і Франції) не оголошував, він просто напав на Польщу, вважаючи, що договір Англії та Франції про взаємодопомогу – простий папірець, і вони не наважаться піти проти до зубів озброєного Вермахту. Грубо прорахувався. А ось з Америкою він проявив диво авантюризму. Гітлер оголосив війну США 11 грудня 1941 року – на знак солідарності з Японією, яка напала на Перл Харбор 7 грудня.
Який це був час? Це час, коли щосили йшов успішний контрнаступ Червоної Армії під Москвою (початок 5 грудня 1941 року). Тоді німецький фронт мало не впав. Це було ще до війни з Америкою. Для Гітлера, найвідчайдушнішого авантюриста всіх часів і народів – саме час оголосити ще одну війну. Чи брав він до уваги попередження начальника економічного управління Вермахту генерала Томаса про величезний економічний потенціал США і про смертельну небезпеку для Німеччини війни на два фронти? Не брав. А генерал Томас за свій пораженський песимізм ледь не потрапив до концтабору. Гітлер – еталон авантюриста. А Путін? Він ділить із Гітлером перше-друге місце. Незадовго до своєї нинішньої авантюри в Україні Путін у розмові з Макроном на початку лютого цього року визнав, що в конвенційному озброєнні Росія сильно поступається НАТО. Але зате у нього є козир – ядерна зброя. У НАТО вона теж є. Але у нього, Путіна, є рішучість її застосувати. А ось у млявого, анемічного Заходу, який загруз у джакузі, немає цієї рішучості, немає ніякої волі. Під загрозою застосування атомної бомби Захід зігнеться, складе лапки і впаде ниць. Саме під цю установку в середині грудня минулого року зачитав дикий меморандум з ультиматумом про капітуляцію країнам НАТО заступник міністра російського МЗС мордастий Рябков. природно, ультиматум відкинули. Ах так? Ось вам тоді для початку – розгром України та її приєднання. Шантаж атомною бомбою Путіну вдавався багато років. Під цей шантаж ні Україну, ні Грузію не приймали в НАТО. І навіть до Євросоюзу.
Лише зараз, з натовським озброєнням, переданим поки що в невеликих кількостях Україні та зазнаючи принизливих поразок і втрат, російська еліта дещо оторопіла. Йдеться про знищення авіабази в Криму в Новофедорівці та Данкове, знищення складів із боєприпасами, командних пунктів і мостів, але головне – про потрапляння в логістичне оточення всього угруповання в Правобережній Україні під Херсоном (свого роду Сталінград зими 1942 року). У середині серпня все командування херсонських військ орків терміново втекло на інший берег Дніпра. Вночі на понтонах, бо жодного мосту вже немає. Хоча скоріше ця втеча нагадує термінову евакуацію радянського командного складу з Криму наприкінці липня 1942 року, яка залишила десятки тисяч солдатів на потрапляння в полон до німців.
Путін заметався. Що робити? Вимагати перемир’я. Зупинити вогонь. Врятувати Херсонське угруповання – перекинути туди багато військ. Зброї. Боєприпасів. Задіяв для цього Ердогана, здавши йому за його майбутні “миротворчі зусилля” Сирію і Нагірний Карабах (тобто – союзника по ОДКБ Вірменію). Ну а вже потім, після перемир’я і зміцнення, ми всім покажемо….У спільники Путін зазвав Кім Чен Ина. Ходять чутки, що Ин надішле мало не сто тисяч своїх добровольців. Сто тисяч або просто тисяча – це зараз якесь для Путіна сакральне число. Росія замовила в Ірану близько 1000 ударно-розвідувальних безпілотників, про це з посиланням на свої джерела повідомив відомий ліванський дослідник і журналіст Елайджа Маг’є. Що це за диво техніки? Іран близько 40 років перебуває під санкціями. Ніколи за частиною технології в передовиках не був. Виявляється, років 20 тому над Іраном зазнав аварії американський дрон MQ-1 Predator. Ось із нього і місцевого кізяку зляпали свій дрон із грізною назвою Шахід. І тисяча цих Shahed-129 з високоточними ракетами, з максимальною швидкістю – 150 км/год і бойовим навантаженням до 400 кг, нібито буде поставлена Росії. Це ж скільки часу для цього потрібно? Експерти кажуть 10 років. А чи буде в той час існувати путінська Росія?
Ось із виступу Шойгу 16 серпня на конференції з міжнародної безпеки в Москві:
“У цьому залі сьогодні присутні видатні воєначальники з дружніх нам держав: з Бурунді, Гвінейської Республіки, Камеруну, Малі, Судану, Уганди, Чаду, Ефіопії та Південно-Африканської Республіки. Ми цінуємо вашу підтримку”.
“Це фанерний маршал говорить у день уже другого знесення складів боєприпасів, військової техніки та літаків у Криму (авіабаза біля Новофедорівки і склади біля містечка Джанкой). І він зовсім не розуміє комічного ефекту свого спічу.
Зауважимо, що серед військових союзників Китай уже не називається. І ще зауважимо, що за даними “Лабораторії Касперського” китайська урядова хакерська група ТА428 здійснила масштабну атаку на військово-промисловий комплекс Росії. Китайська ТА428 із січня 2022 року до теперішнього часу шпигувала за російськими міністерствами та відомствами, науково-дослідними інститутами, урядовими структурами Росії та підприємствами ВПК. За іранською вундервафлею літав особисто Путін. Потім він робив вояжі африканськими племенами і там розповідав місцевим вождям про російські анало-говнети. Просив допомоги. Ті показали йому тутешні новинки: кам’яні сокири і списи. Генштаб вивчає. Хочуть послати гінців до австралійських аборигенів за бумерангами – їм зносу немає.
З Іраном ще ось яка халепа. Іран давно оголошений Держдепом США спонсором тероризму (тобто, фактично, країною-терористом). Поряд із Північною Кореєю, Кубою і Сирією. Фактично це означає розрив дипломатичних відносин. Будь-які держави, які мають торговельно-військові відносини з цими країнами, накликають на себе додаткові санкції. Росія купівлею дронів у Ірану, а тепер ще й договором про військову допомогу з Північною Кореєю, сама наближається до звання країни-терориста. Відповідну резолюцію з цього приводу (про визнання Росії спонсором тероризму) вже ухвалив Сенат США. Що означає цей статус? Те, що керівники такої держави позбавляються дипломатичного імунітету. Вони можуть бути за необхідності ліквідовані просто як терористи без жодних довгих процедур і зайвих розмов. Як колись Усама бін Ладен або нещодавно його наступник аль Завахірі. Тепер Росія ще уклала договір про військове співробітництво з талібами Афганістану. Ось такі нині союзники у Путіна. Путін їм – калаші, таліби Путіну – опіум для народу. А це – страшна зброя.
Так, Путін у пастці. “Друга армія світу” відкотилася кудись “у зад”. Застосувати тактичну атомну зброю – страшно. Путіна кілька разів попередили (зокрема попередив начальник об’єднаних штабів армії США генерал Марком Міллі), що Путін за перших же ознак підготовки до атомного нападу буде першим ліквідований протибункерними атомними зарядами nuclear bunker buster. Залишається звичайна зброя, а тут Путіну нічого не світить.
Поразка Путіна в Херсоні означатиме його кінець. Тут Путін придумав, як йому здається, тонкий хід. У захопленій російськими військами найбільшій в Європі Запорізькій атомній електростанції прямо на її території встановили артилерійські батареї і замінували два (з шести) енергоблоки. Після чого здійснили кілька провокаційних обстрілів станції, звинувативши в цьому українські сили. Навіть подали заявку розглянути це питання в Радбез ООН. Там Росії було сказано: негайно виведіть війська з території АЕС. Ні, відповів представник Росії в ООН Небензя. Вони тут перебувають для захисту станції від українських терористів. Далі ідея Путіна легко читається. Українські терористи підривають атомний реактор станції. Новий Чорнобиль. Путін оголошує про напад на Росію за допомогою свого роду брудної атомної бомби, звинувачує Україну в зараженні радіацією. І вже у відповідь на цей “атомний напад” відповідає ударом тактичною ядерною зброєю по українських містах. “Ми – жертва, ми всього лише захищаємося”. На Раді Безпеки ООН було роз’яснено: за безпеку атомної станції відповідає Путін. Він захопив цю станцію (неймовірне порушення правил МАГАТЕ) і поки його війська там, уся відповідальність на ньому. І не якась абстрактна, а все та ж – удар особисто по ньому.
Ще раз повторю: військово-технічна перевага Заходу не випадкова. Вона є похідною від демократії як соціального устрою в цих країнах.
Ця теза дає нам змогу легко перейти до другого чинника, що зумовлює перемогу Заходу. Його можна назвати соціально-філософським.
Емпірично було давно помічено, що в історії різних країн є те, що можна назвати прогресом. Відкрили отримання вогню. Винайшли колесо, спис, лук зі стрілами. Стали шити одяг, будувати хатини. Потім будинки. Іригаційні споруди. Дороги. Водопровід із каналізацією. Ближче до наших днів з’явилися парові машини, електродвигуни, автомобілі, літаки, комп’ютери, інтернет, польоти на Місяць і Марс.
Задовго до літаків та інтернету Гегель назвав головне, що лежить в основі прогресу. Це – зростання свободи. Ті країни, ті типи цивілізації, де було більше свободи, у них же було і більше прогресу. Тобто в них було більше науки, фундаментальної і прикладної, а як похідне від прикладної науки було більше технології і всяких технічних винаходів.
Сьогодні країнами з розвиненою демократією і свободою – як політичною, так особистою в сенсі кількості можливостей вибору, є країни Заходу. Сюди належить і свобода наукового пошуку, свобода наукової творчості. Висування гіпотез і теорій. Зовсім не випадково, що половина всіх лауреатів Нобелівської премії – це вчені США (близько 400), друга половина – з Європи, Японії та інших країн західної цивілізації. Лише окремі вкраплення – кілька фізиків-хіміків з СРСР. І жодного з величезного Китаю. Не кажучи вже про Північну Корею чи африканські бантустановки. За понад 22 роки путінського правління – теж жодного.
Які могли бути вчені в галузі біології в СРСР, якщо генетика там була оголошена буржуазним псевдовченням і продажною дівкою імперіалізму, а кібернетика – зброєю закабалення людини капіталістичним молохом?
Я процитую дещо з Філософського словника за 1954 р.
“КІБЕРНЕТИКА (від ін. грец. слова, що означає керманич, керівник) – реакційна псевдонаука, що виникла в США після другої світової війни і набула широкого поширення і в інших капіталістичних країнах; Кібернетика яскраво виражає одну з основних рис буржуазного світогляду – його нелюдськість, прагнення перетворити трудящих на придаток машини, на знаряддя виробництва і знаряддя війни”.
Там багато – і все ось у цьому ж дусі. Що ж потім дивуватися, що комп’ютер, інтернет, GPS, стільниковий зв’язок тощо з’явилися у США та Європі.
Країна, яка зменшує у себе свободу, забороняє мітинги, збори, прості поодинокі пікети, забороняє наукові дослідження, контакти із зарубіжними колегами, за що багато російських вчених уже ув’язнено як за шпигунство, забороняє свободу слова – така країна йде проти прогресу, проти самого перебігу історії.
Що відбувається з такою країною? Правильно: таку країну історія прибирає. Вона йде з історії, як поганий і недбайливий учень йде зі школи, якого виключили за хронічну неуспішність і погану поведінку. Механізми цього виключення з історії різні. Скажімо, нацистська Німеччина пішла після тотального розгрому і капітуляції. СРСР розпався сам. До нього розпалася Індія – на власне Індію і на Пакистан і Бангладеш, потім Об’єднана Арабська республіка (Єгипет-Сирія), розпалися Ефіопія, Судан, багато хто. Китай теж якось загнеться.
І ось нинішня Росія… Росія, як яскраве втілення авторитаризму й особистої оскаженілої диктатури кліки Путіна, неминуче має впасти. І ми бачимо, як триває цей процес. Що там далі – точно невідомо, бо майбутнє в принципі невизначене. Воно не може бути передбачене точно. У нього ймовірнісна природа. Можна лише прикидати ймовірності того, що станеться. Може бути – державний переворот і заміна Путіна на більш притомного лідера. Може його смерть природна або вимушена з такою ж заміною. Може бути, народне повстання. Може, розпад країни на багато частин (як то сталося з СРСР). А може і тимчасова окупація з введенням зовнішнього управління і ось саме що з примусовою денацифікацією і демілітаризацією (вилучення атомної зброї) і лікуванням від імперського синдрому.
Йти проти ходу історії нікому не дозволено. Тітка Кліо – класний керівник дуже суворий і боляче січе різками за недбалість. Третій фактор – це вже філософська метафізика. Росія йде не тільки проти ходу історії. Вона йде проти самого ходу часу. Час, як відомо, тече з минулого через сьогодення в майбутнє. І повернутися в минуле абсолютно неможливо. Це категорична заборона. Бо повернення в минуле руйнувало б причинні зв’язки. Повернення в минуле не сумісне з принципом причинності. Хтось, хто повернувся в минуле, міг би там убити на дуелі свого предка і тоді не міг би з’явитися сам. Утім, неможливість машини часу зрозуміла на рівні здорового глузду.
І ось цей абсолютно ясний висновок нині ніби спростовується на найвищому рівні в Кремлі. Самим Путіним і його подільниками прямо афішується головне завдання нинішньої політики: відновлення СРСР. Тобто, повернення у світле минуле нашої молодості. Повернення мислиться для початку найпростішим способом: відновленням кордонів Росії такими, якими вони були в СРСР. Зрозуміло, що для цього потрібно приєднати до Росії частини, що відпали від СРСР. Війна в Україні – частина цього завдання. Там уже й референдум про приєднання до Росії окупованих областей готується. Потім підуть Казахстан, Грузія, Молдова і країни Балтії. Потім – уся Східна Європа. Середня Азія і Білорусь і так давно під Росією. А там – дивись, і весь табір соціалізму відновимо. Йде і внутрішня реставрація СРСР. Ось піонерську організацію реанімували. Потім – відновлять комсомол. Військово-патріотичні ігри “Зірниця” вже є. Щось на кшталт соціалістичного змагання теж у ходу. Орден за “Трудову доблесть”. Ім’я Гертруда скоро почнуть розуміти як “Герой праці”. А потім і ім’я Даздраперма оживлять – Хай живе Перше Травня.
Взагалі в Росії давно реанімували радянську символіку. Подивимося на тягу Путіна до минулої величі СРСР на прикладі еволюції абревіатури ТАСС – Телеграфне Агентство Радянського Союзу. Вона за Єльцина спочатку перетворилася на ИТАР – Інформаційно-Телеграфне Агентство Росії. Потім при молодому Путіні в ИТАР-ТАСС. Тепер, за старого Путіна, знову повернули дівоче прізвище і контора знову називається ТАСС. І СРСР немає, і телеграфу немає. Ось тільки агентство і залишилося. Загалом, усе як у старий добрий час. Ну, а якщо тепер у Росії є ТАСС, то до нього потрібно прилаштувати СРСР.
Росія на своєму прапорі накреслила: Назад, у минуле. Її ідеал не в майбутньому, а в якихось билинних часах. Як модель, норму, еталон, Росія пропонує щось затхле, минуле і в принципі невідновлюване. Навіть якби СРСР був прекрасною країною, такою, про яку співали у фільмі про Буратіно “Золотий ключик”: далеко, далеко, за морем, лежить золота країна. І діти там навчаються у школі…
Але СРСР зовсім не був золотою країною. Свого часу СРСР мав комуністичну ідеологію. Дику, ненаукову і людиноненависницьку. Але все ж таки вона була. Тодішні ідеологи на кшталт Бухаріна або якогось кошмарного академіка Мітіна могли сказати: у нас дружба і взаємодопомога, у них конкуренція і ворожнеча. У нас колективізм, у них індивідуалізм. У нас плановість, у них – анархія. У нас – науковий атеїзм, у них – релігійний дурман, у нас – сталінський план перетворення природи та безоплатна медицина, у них хижацька експлуатація надр і смерть під мостом.
Але зараз у Росії взагалі немає ніякої ідеології. Ну, хіба що ідея “русского мира”. Вона невигадлива: Росія має бути скрізь. Ось Всесвіт розширюється, до того ж прискорено, і Росія – це цілий світ, тобто, Всесвіт, він теж має розширюватися. Такий ніби закон природи. Він усім гарний, крім одного: а як довести, що ось цей “русскій мір” кращий за інші світи? Чим, наприклад, китайський світ. Китайців у 10 разів більше, ніж росіян. Отже, китайський світ у 10 разів кращий за російський. Росіянину такий силогізм не сподобається. Він його не прийме. А «руский мир» не прийме литовець. Чех. Француз, тощо.
Отже, ми маємо відійти від національних критеріїв якогось там «русского чи бушменського миру» і керуватися вищевикладеною ідеєю прогресу, свободи і незворотності часу.
