Хто принижував, обмовляв і знущався, сам може опинитися в залежному становищі
Життя — воно як фільм або як роман. У нього є свій сюжет і своя логіка. Слідом за кульмінацією настає розв’язка. І всі вчинки мають наслідки.
Навмисне заподіяння зла комусь теж має наслідки. І через деякий час той, хто крав, принижував, обмовляв і знущався з залежної людини, сам може опинитися в залежному становищі. Найважче покарання для того, хто заподіював зло, — прийняти допомогу і милість від того, кому він завдавав ударів. Такий сюжет багатьох романів і фільмів. У житті теж так часто відбувається.
Одного разу той, хто заподіяв вам зло, опиниться в залежності від вас. Свекруха знущалася з невістки, потім постаріла й осліпла. І нікому була не потрібна, навіть синові, якого проклинала і мучила. Невістка взяла відпустку за власний рахунок, заплатила за операцію і лежала в лікарні зі свекрухою — адже та не могла себе обслуговувати. Зір повернули.
Або начальник знущався над підлеглим, як міг. Саме знущався. Неприємно описувати деталі. А потім цей підлеглий єдиний з усіх відвідав начальника в лікарні — той пережив інсульт. І ще кілька разів відвідав, приніс фрукти й просто посидів, поговорив — просто так. Хоча начальника звільнили, жодної вигоди не було в цих візитах. Просто належить відвідати хворого.
Директор звільнив дівчину несправедливо й підло; а через десять років прийшов у її власну фірму найматися прибиральником. Він усе втратив, розорився, захворів і просив дати йому місце. Дівчина йому допомогла і з роботою, і з лікуванням. Не змогла інакше вчинити. Або ось — п’яниця, що занепав, просив гроші на вулиці в однієї людини. А той упізнав сержанта, який в армії над ним знущався. І дав грошей; і запитав, чим допомогти можна, і на своїй машині довіз до будинку — у п’яниці ще був будинок. І не став говорити: ха-ха! Так тобі й треба! Це тебе Бог покарав! Ось тобі ще ляпас і камінь у спину!
Великодушні люди так ніколи не скажуть, побачивши приниження і нещастя того, хто їм заподіяв зло. Вони простягнуть руку, щоб допомогти. Якщо нічим допомогти — не будуть тикати паличкою і сміятися. Відведуть погляд, щоб не принизити ще більше… А тим, хто знущається й обмовляє, непогано б пам’ятати — можливо, доведеться приймати милість від тих, кого вони ображають. Так часто буває. Дуже часто. Як у кіно.
Великодушні люди так ніколи не скажуть, побачивши приниження і нещастя того, хто їм заподіяв зло. Вони простягнуть руку, щоб допомогти. Якщо нічим допомогти — не тикатимуть паличкою і не сміятимуться. Відведуть погляд, щоб не принизити ще більше… А тим, хто знущається і обмовляє, непогано б пам’ятати — можливо, доведеться приймати милість від тих, кого вони ображають. Так часто буває. Дуже часто. Як у кіно.
