Війна в Україні
На полях битв за останні дні українські військові досягли значних успіхів. Вони не звільнили великі площі окупованих територій, але зайняли кілька важливих населених пунктів і транспортних вузлів, що призвело до уповільнення пересування військ РФ і безпрецедентних збоїв у ворожій логістиці. Понад 10 тисяч російських військових опинилися в ситуації, коли постачання зброї, продовольства і медикаментів скоротилися на більш ніж 90%.
ЗСУ, фактично, перейшли до “тактики салямі”, коли території звільняються невеликими шматочками, а перевагу віддають ділянкам із міжміськими дорогами.
У лавах російських пропагандистів з цього приводу панує справжня паніка. Усі сюжети схожі один на одного, як дві краплі води. Спочатку путінські геббельси стверджують, що контрнаступ ЗСУ повністю провалився, а через кілька секунд закликають застосувати проти України ядерну зброю. Мовляв, тільки вона може зупинити українців повернути свою країну в кордони 1991 року.
Якщо максимально спростити все, що відбувається, то до кінця цього тижня перед ЗСУ відкриються три можливості.
Перша — просування на схід від Бахмута з поворотом до Донецька.
Друга — контрнаступ на південь від Вугледара безпосередньо до Маріуполя.
Третя — взяття під контроль спочатку Токмака, а потім і Мелітополя з подальшим блокуванням усіх доріг (для росіян) до Криму.
Головною проблемою для ЗСУ залишаються мінні поля, загальна площа яких перевищує кілька тисяч квадратних кілометрів. Раніше повідомлялося, що армія РФ заклала близько 2 млн мін. Тепер з’явилася інформація, що загальна кількість мін перевищує 10-12 млн. Тобто окупанти вигребли абсолютно всі запаси й закопали їх в українській землі.
Доброю новиною є той факт, що перша лінія оборони рашистів пробита ЗСУ щонайменше на трьох ділянках, а друга і третя лінії, як з’ясувалося, не становлять великої небезпеки. Армія РФ зміцнилася непогано, проте без показухи все-таки не обійшлося. Після повного прориву першої лінії оборони українці почнуть рухатися швидкими темпами — до кількох десятків кілометрів на день.
Також на руку ЗСУ грає “снарядний голод” окупантів. Артилерійські стволи розвалюються через зношення. Бойові дрони виводять техніку РФ з ладу десятками одиниць на день. Снарядів не вистачає по всій лінії фронту. З перемовин окупантів добре видно, що вони бачать ціль, готові стріляти по скупченню живої сили ЗСУ, однак стріляти нічим. Артилерійські боєприпаси закінчуються, а збройові заводи в Росії працюють погано через дефіцит сировини.
Самі військовослужбовці РФ розповідають про різку зміну обставини на фронті. На зміну дідівщині, жорсткій ієрархії та безмежній жорстокості прийшли поголовне пияцтво і наркоманія. У цілодобовому дурмані перебувають як солдати, так і офіцери. У перемогу Росії не вірить ніхто.
Найбільше путінські вояки бояться власних же загороджувальних загонів, тому й намагаються якомога довше залишатися в стані глибокого сп’яніння. Розмови про здачу в полон ЗСУ або обмін російської зброї на пару пляшок української горілки — повсюдні.
Самі українці також зазначають, що полонені росіяни все частіше здаються в неадекватному стані. Один — випив, інший — покурив якоїсь погані, третій — нанюхався фарби тощо. В орків немає ні мотивації, ні страху, ні планів на майбутнє. Кожен другий повторює, що його “просто все за*бало”.
Цікаво, що під час Радянсько-Німецької війни відбувалася аналогічна трансформація сталінської армії. Спочатку вона мотивувалася патріотизмом, потім — страхом перед розстрілом, а потім просто перестала воювати. Офіцери зіткнулися з величезною кількістю “зомбі”, яким абсолютно наплювати на своє життя. У лавах рашистів сьогодні відбувається те саме.
Тим часом Путін опинився в положенні цугцвангу, коли кожен новий хід лише погіршує позиції. Розпіарений на весь світ економічний форум Росія-Африка закінчився для російського диктатора великою ганьбою. Цей захід планувався як демонстрація єднання Росії та найвідсталіших країн світу. На практиці всі без винятку лідери Африки почали канючити у Росії безплатне зерно і безвідсоткові кредити. “Саміт великих союзників” перетворився на “форум жебраків”.
Жодна країна Африки відкрито і на весь світ не підтримала Росію у війні з Україною. Кожен диктатор розумів, що в такому разі гуманітарна допомога від провідних країн світу припиниться і Путін залишиться єдиною надією на порятунок. Тримати слово підлий чекіст не вміє, і загравання з Росією загрожує економічним колапсом у якомусь Бурунді або Гвінеї-Бісау.
Якщо раніше багато відсталих країн дружили з Росією за гроші, то тепер гроші у Росії закінчуються і такий друг абсолютно безперспективний. Венесуела і Північна Корея вже потихеньку відвертаються від Путіна, оскільки грошові транші скорочуються, а на місце злиднів приходить голод.
В очікуванні глибокої фінансової кризи перебувають і самі росіяни. Долар цього тижня подорожчав до 92 рублів (плюс 50% з листопада 2022 року). Мінфін і Центробанк кидають усі сили на стримування рубля від провалу в прірву. Прогнози, однак, невтішні. До кінця року долар може коштувати 130-150 рублів, а до літа 2024 року злетіти до 200-300 рублів.
Росія протягом усієї своєї історії проходила через десятки криз, проте щоразу руку допомоги їй простягали цивілізовані країни. Цього разу ситуація складається абсолютно безпрецедентна, оскільки Росії ніхто не збирається допомагати. Таким чином, долар може коштувати й 500, і 1000, і 10 тисяч рублів. Російська валюта абсолютно нічим не забезпечена. Санкції дуже сильно б’ють по мікроскопічній економіці путінської недоімперії. Гроші у Фонді національного добробуту (ФНБ) закінчуються, а відтік капіталу (capital outflow) – посилюється.
Злидні, втім, завжди вміло використовувалися російською владою для закручування гайок. Цілком імовірно, що вже за кілька років російським мужикам доведеться обирати: або померти від голоду вдома, або піти на війну й отримувати подвійну пайку. Зайвий шматок хліба змусить мільйони росіян піти на фронт.
До речі, для нової хвилі мобілізації у Путіна готове абсолютно все. Весь липень Держдума розробляла й ухвалювала закони, які, фактично, повертають кріпосне право. Тепер будь-якого росіянина чоловічої статі й віком від 18 до 60 років можна хапати за шкірку і тягнути до військкомату. Почне рипатися — кидати у в’язницю на 10 – 20 років. Усі законодавчі лазівки для ухилення від військової служби усунуто. Репресії — повністю узаконені.
Загалом, на Росію чекає ще крутіший цивілізаційний і культурний поворот, ніж на Іран до 1979 року. Поки лише деякі росіяни здогадуються, який середньовічний жах на них чекає, і як усім цивілізованим країнам буде начхати на Росію після її остаточного і безповоротного відходу зі світової політичної арени.
