Квантовий стрибок. Почуття вдячності. Частина II
Проведім ще одну аналогію. Кожен із нас будує будинок. Матеріалів для будівництва безліч. Хочеш: глина, солома, цегла, бетон тощо. Є матеріали бездоганної якості, але й ціна на них “кусається”. Є б/в або дешева трухлявина — доступно для всіх.
Будувати життя з прощення, радості, надії, любові, рішучості, сміливості та віри, звісно, добре, але це дороге задоволення, за яке потрібно заплатити достатньою кількістю часу, смиренності, посидючості та колосальної роботи над собою! Ми знаємо, що результат того вартий. Але, чомусь, на ділі виходить інакше. Ми хочемо всього, не роблячи нічого, а так не буває…
Образити у відповідь легше і простіше, ніж пробачити й побажати удачі. Проклинати винуватців своїх невдач природніше, ніж проводити регулярний самоаналіз і намагатися бути кращими за себе вчорашнього. А вже якщо нас по-справжньому зрадили, обдурили, кинули тощо, то ми йдемо з цим усе своє життя, не маючи сил позбутися цього гніту.
Ми проводимо в цих станах пів життя. Ось і виходить, що стоять наші похилені життєві горе-будиночки всі в латках, дірках, з розбитим склом у вікнах і без опалення. І це не найпохмуріша картина життя більшості. Повірте, буває ще гірше.
Ось тут то нам і потрібен якийсь поштовх, трамплін, який закине нас у нову реальність. ПОДЯКА.
У священному Писанні сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” Якщо ви не вірите в Бога, читайте “Життя гордим противиться, а смиренним дає благодать”. Думаю це правда на всі 100%!
Смиренний знаходить благодать, тобто йому дається благо, добро. Смиренна людина не означає “терпилу”, що зігнулася під ударами долі, це означає жити з миром усередині. Приймати виклики, робити вчинки, реагувати з миром у душі. Цей самий мир і приходить тоді, коли ти вдячний. Вдячний життю, Всесвіту, Богу, батькам, дітям, друзям, щирим людям у твоєму оточенні, погоді, чоловікові й дружині, омлету й каві на сніданок.
Повірте, це найдешевший із якісних матеріалів, на якому ми можемо будувати свій будинок. Подяка приводить нас у стан готовності та здатності приймати дар життя як він є, що дарує благо, без щосекундних класифікацій погано-добре. Адже часто ми не знаємо, що для нас добре і що погано в перспективі.
Коли ти готовий бути вдячний за все, знай: життя подарує тобі благо! Якщо ти відчуваєш біль — це не завжди зло чи погано, це сигнал, що десь є несправність, яку потрібно полагодити.
Якби наші зуби не боліли ніколи, а одразу посипалися від карієсу, було б це благом? Не думаю. Так і нелегкі часи зрештою покликані послужити процвітанню і добру в нашому житті. Якщо тільки канал для прийняття цього самого добра відкритий.
Звісно, ми не можемо цілодобово бути ідеальними, перебувати в найкращих станах і говорити тільки словами любові. Це утопія. Але для будівництва кращого життя цього й не потрібно. Гарний будинок не будується відразу й за один день, для накачування м’язів не підходить 24-годинне тренування, і зайва вага, на жаль, не зникне повністю навіть за добу голодування.
Щодня і потроху. Ця істина древніх непорушна. Почніть ранок із думок і слів подяки за все, що у вас є. Якщо немає зовсім нічого (хоча в тих, хто читає цю статтю, так не буває), скажіть спасибі за те, що ви живі, за можливість бачити сонце, чути звуки, торкатися предметів і усвідомлювати багато чого своїм розумом!
Повірте, це дар, і він у вас є!
Обідаючи, скажіть спасибі за їжу і перерву в роботі. Якщо немає роботи, подякуйте за несподівану відпустку і скажіть спасибі, що вона вже закінчується. Увечері придумайте ще що-небудь, за що можна бути вдячним. У вас вийде! Ви набагато більше, ніж думаєте!
Вправляйтеся в цьому день за днем через “не хочу, не можу, не буду”. Згадайте свої відчуття, коли вам дарували щось, що привело вас у захват! Приблизно таку саму мету мають ці “вправи” у вдячності – стан, який мало-помалу впливає на все ваше життя.
Будуйте свій будинок на залізобетонному фундаменті вдячності й забудьте про ремствування та невдоволення. Це дуже ненадійна опора! Через якийсь час ви звикнете дякувати життю. І життя звикне дарувати вам благо!
