“Я берлінець”
Джон Ф. Кеннеді виголосив одну зі своїх найважливіших промов влітку 1963 року в Західному Берліні.
26 червня 1963
Я пишаюся тим, що можу приїхати в це місто як гість вашого шановного мера [Віллі Брандта], який символізує бойовий дух Західного Берліна в усьому світі. Я пишаюся тим, що маю можливість відвідати Федеративну Республіку і вашого шановного канцлера [Конрада Аденауера], який присвятив стільки років миру, демократії та прогресу Німеччини. Я радий приїхати сюди в супроводі мого краянина, генерала Клея, який був у цьому місті в критичні моменти кризи й буде тут знову, якщо коли-небудь виникне така необхідність.
Дві тисячі років тому найвищою гордістю була «civis Romanus sum» [Я громадянин Риму]. Сьогодні у світі свободи найвищою гордістю є “Ich bin ein Berliner” [Я берлінець].
Дякую перекладачеві за переклад моєї промови на німецьку!
У світі є багато людей, які або насправді не розуміють, або кажуть, що не розуміють істотної різниці між світом свободи й світом комунізму. Нехай приїжджають до Берліна.
Є ті, хто каже, що комунізм – це хвиля з майбутнього. Нехай приїжджають до Берліна.
Є ті, хто каже, що ми можемо працювати з комуністами в Європі й скрізь. Нехай приїжджають до Берліна.
Є навіть ті, таких мало, хто говорить, що комунізм — це зло, але він дає нам можливість для економічного прогресу. Lasst sie nach Berlin kommen. Нехай приїжджають до Берліна.
Свобода має багато труднощів, а демократія недосконала, але ми ніколи не побудуємо стіну, щоб наші люди не покинули нас. Я хочу сказати від імені моїх краян, які живуть дуже далеко, за багато кілометрів від вас, по той бік Атлантики, що ми надзвичайно пишаємося тим, що можемо поділитися з вами, навіть на відстані, історією останніх 18 років. Я не знаю жодного села чи міста, яке було б заблоковане протягом 18 років і досі живе життєздатністю, надією та наполегливістю міста Західний Берлін. Хоча ця стіна є найбільш очевидною і наочною демонстрацією невдач комуністичної системи, весь світ бачить, що ми не раді, що це відбувається. Як сказав ваш мер, це не тільки злочин проти історії, а й злочин проти людства: розділення сімей, чоловіків і дружин, братів і сестер, розділення людей, які хотіли б бути разом.
Те, що справедливо для цього міста, справедливо і для Німеччини: справжній, вічний мир в Європі ніколи не може бути гарантований до тих пір, поки одна з чотирьох частин Німеччини позбавлена елементарного права вільної людини. І це право є правом вільного вибору. Проживши 18 років у мирі та чесності, це покоління німців заслужило право бути вільними, включаючи право об’єднувати свої сім’ї та націю у вічному мирі та з доброю волею до всіх людей. Ви живете на захищеному острові свободи, але ваше життя є частиною спільного життя. Тому, завершуючи, дозвольте мені попросити вас підняти свої очі за межі небезпек сьогоднішнього дня до надій завтрашнього дня, за межі свободи лише міста Берліна чи вашої країни Німеччини, до свободи скрізь, за цією стіною до дня, коли настане справедливий мир, поза вашим і нашим, для всього людства.
Свобода неподільна, і коли одна людина поневолені, всі не вільні. Коли всі будуть вільні, ми зможемо побачити день, коли це місто об’єднається. І це місто, і ця країна, і великий континент Європи об’єднаються в мирній і сповненій надій Землі. Коли цей день настане, а він настане, у жителів Західного Берліна з’являться підстави пишатися: ви були в авангарді майже 2 десятиліття.
Всі вільні люди, де б вони не жили, тепер є громадянами Берліна, і тому, як вільна людина, я пишаюся словами «Ich bin ein Berliner».
