Оноре де Бальзак залишився в історії не тільки як геніальний письменник, але і як людина, яка оспівала любов «напередодні осені». Життя знаменитого письменника була нескінченною низкою романтичних перемог, в його «мережі» були найрізноманітніші жінки — як за соціальним статусом, так і за роками, але перше сильне почуття велелюбний француз відчув до жінки того віку, який згодом назвуть «бальзаківським».
«Великий Боже, якби я була жінкою, якби мені було 45 років і все ще збуджувалася любов, я б поводилась інакше, ніж ти!» – Душевний біль молодого і ще невідомого письменника вилилася в рядки відвертого і дуже гарячого листа. Він був адресований жінці, яка спочатку навіть подумати не могла про стосунки з 22-річним юнаком, який, до того ж недавно став вчителем її сина. Адже коли він вперше прийшов в будинок Берні й почав проявляти підвищений інтерес до цієї сім’ї, всі вирішили, що об’єктом його почуттів є, звичайно ж, 17-річна Еммануель.Лора де Берні, мати дев’яти дітей, яка нещодавно стала бабусею, не знала, як ставитися до юного шанувальника дочки, поки одного разу юнак не пояснився їй. Звичайно, добропорядна господиня будинку прийшла в жах від того, що юнак закохався в неї, але вирішивши, що ця примха з часом пройде, потрібно лише вибрати правильну лінію поведінки. Однак це виявилося складним завданням.Молодий і напористий Оноре здавався в той час абсолютно непривабливим. Він був сином заможного селянина з Тура, який самовільно змінив своє просте прізвище Бальса на аристократичне — Бальзак. Мати, самозакохана і безглузда буржуазна жінка, не змогла прищепити своєму первістку навіть елементарні манери або уявлення про те, як повинен одягатися людина, що претендує на високе місце в суспільстві. Тому у 20 років юний Оноре, який вирішив, що йому потрібно підкорювати світ пером, навряд чи міг викликати у жінки з пристойного суспільства інших почуттів, крім материнських.Огрядний, коротконогий, незграбно одягнений і не здатний себе відповідно вести, він дуже збуджувався при будь-якій розмові й починав бризкати слиною на співрозмовника … Цей алмаз, безсумнівно, вимагав огранювання і, що найдивніше, він і сам це прекрасно усвідомлював.Минав час, а почуття молодого письменника тільки підсилювалось. Правда, вийшли в той час з-під його пера літературні опуси заслужено не отримали визнання, сам він пізніше називав свої перші досліди «суцільним літературним свинарством» і вважав за краще про них не згадувати. Однак на любовному фронті доля піднесла йому несподіваний подарунок. Ця перемога одночасно стала його квитком у світ. Швидше за все, без Лори де Берні, розчарований невдачами й не маючи основи для просування в суспільстві, Бальзак ніколи б не став великим письменником. Цілком можливо, що це диво сталося саме завдяки його літературному дару: «Яка проблема: бути жінкою напередодні осені й вагатися, чи варто зірвати яблуко, яке привело Адама і Єву в гріх….» Після цього листа, повна відчаю і навіть докорів, Лаура вже не приховувала своїх почуттів. Як не дивно, від цього зв’язку виграли всі — жінка, яка знайшла щире і сильне почуття, коли вже цього не чекала, Бальзак, який знайшов коханку, вчительку хороших манер і покровителя в одній особі й навіть французька література.“Вона була моєю матір’ю, подругою, сім’єю, супутницею і порадницею”, – зізнавався він пізніше. – Вона зробила мене письменником, вона втішала мене в молодості, вона пробуджувала мій смак, вона плакала і сміялася разом зі мною, як сестра, вона завжди приходила до мене з доброзичливою дрімотою, яка втішає біль… Без неї я б просто помер… Ніхто не може зрівнятися з останньою любов’ю жінки, яка дарує чоловікові щастя першого кохання.У найближчі роки у Бальзака, який домігся успіху, буде багато жінок, більшість з них з вищого світу, адже, як і будь-яка вискочка з простого народу, він завжди буде зберігати пристрасть до титулів. Також його чекає довгий «роман в листах», який подарує йому останню любов — теж, до речі, далеко не молодій людині, але перше почуття назавжди залишиться його головною перемогою і виграшним лотерейним білетом в житті. Адже саме Лорі де Берні ми повинні дякувати за появу цієї яскравої зорі на літературному небосхилі. На згадку про цю дивовижну жінку на світ з’явився тактовний і красивий вираз, завдяки якому дами «бальзаківського віку» відчувають себе не просто літніми авантюристками, а тонкими й чуттєвими жінками «напередодні осені».Джерело 
