Найбільша помилка Угорщини – це Україна

День національної єдності в Угорщині 4 червня – викликав багато відгуків в угорській пресі. Так молодий публіцист Матіас Кохан у своїй статті «Mindig jöhetnek újabb Trianonok – a ma elképzelhető legnagyobbat úgy hívják, hogy huxit» («Завжди може бути більше Тріанонів – найбільший з них, який можна собі уявити сьогодні, називається хуксіт» у впливовому виданні «Mandiner» з величезним болем зазначає: «Ми святкуємо і сумуємо, як тільки вміємо. Я не знаю, щоб ще в якого іншого народу, крім нас, було таке гірке свято».

Ви опинилися одні у чужому домі, звідси й тужливе відчуття самотності. Немає у вас нічого спільного з тими європейськими народами, серед яких ви живете. Ваші найближчі родичі – це сучасні ханти й мансі в Передураллі. Чи не звідти у вашого лідера Віктора Орбана та його команди така велика любов до Путіна і Росії? Можливо, що це у вас просто на генетичному рівні закладено тягнутися до своїх?

Видається, що угорці ніяк не здатні подолати «синдром Тріанона», а він призвів до союзу Угорщини з гітлерівським режимом під час Другої світової війни. І так само, через цей синдром, угорський прем’єр Віктор Орбан, по суті, виступає політичним союзником російського диктатора Путіна під час війни Росії з Україною.

Що змушує Угорщину весь час ставати на неправильний бік історії, важко сказати. Однак бажання Орбана почати реалізувати свою мрію про «Велику Угорщину» з приєднання до неї українського Закарпаття – очевидне. Хоча в Будапешті чомусь не розуміють, що коли Путін негласно обіцяв Орбану Закарпаття, він зовсім не збирався виконувати цю свою обіцянку. Рашисти планували захопити всю територію України, про що вже не раз публічно заявляли російські експерти та пропагандисти. У жодному випадку, Закарпаття Угорщині не світило.

І тут варто пригадати, що під час Другої світової війни Угорщина взяла участь в Мюнхенській змові – захопивши частину територій Чехословаччини, Румунії і Югославії. Зрозуміло, що ні Орбан, ні хтось інший, хто приймає рішення в Угорщині, воліють просто про це не згадувати.

Публіцист Кохан переконаний: «Кожна нація покликана нести свій хрест, і наш далеко не найважчий – наприклад, українців пов’язують з Росією, євреїв – антисемітизмом, греків – математикою, а всю Африку – колоніалізмом. Але ось угорський хрест: ми не можемо робити стільки помилок, скільки інші. Якщо чужі помилки караються легким помахом долі, то наші неймовірно роздуваються».

Ну це може Орбан і «орбаністи» бачили Україну частиною Росії, однак увесь колективний Захід зовсім так не вважає. І ніхто інший серед європейських держав, крім Угорщини, не робить нині стільки помилок, як вона. Після того, як Угорщина в Європейському Союзі взяла на себе невдячну роль адвоката Москви, як взагалі можна говорити про необхідність уникання помилок.

Адже не тільки українці ніколи не забудуть про те, що підтримуючи Російську Федерацію, Будапешт цим погодився з тим, що Українська держава не має права на існування. Недалекий той час, коли в Європі й НАТО обов’язково виникне питання, як може взагалі прихильник програшу України у війні з Росією, одночасно перебувати у цих провідних європейських структурах.

Не потрібно авторові статті в «Mandiner» намагатися вигадувати якість псевдоматематичні формули, на кшталт, що «Угорська зовнішня політика не може допускати помилок і сьогодні, тому що формула жорстока: покарання угорців завжди дорівнює сумі помилок угорців і ворожості зовнішнього середовища. І зовнішнє середовище сьогодні не здається більш дружнім до Угорщини, ніж сто три роки тому; Поліпшення наших відносин із сусідами навряд чи пов’язане з чимось іншим, окрім того, що вони вже мають території, на які можуть претендувати. Таким чином, у них немає причин скаржитися».

Цікаво, чому це Матіас Кохан, так полум’яно і пристрасно закликаючи Угорщину «ніколи більше не робити помилок», ні словом не обмовився стосовно того, що тепер найбільшою помилкою Угорщини в XXI столітті є неприкрита політична підтримка інтересів Російської Федерації у її терористичній війні з Україною.

Комплекс неповноцінності, котрий виник в сучасного угорського керівництва через неможливість реалізувати свої імперські амбіції, підставляє угорський народ. Адже зомбований орбанівською шовіністичною пропагандою, він, мимо своєї волі, сам стає співучасником помилок Віктора Орбана і його подільників, накликаючи цим на себе відповідне ставлення сусідніх Угорщині народів.

Віктор Орбан, як і Путін, не зможе утримувати владу над своєю країною вічно. А після того, як йому доведеться піти з посади прем’єр-міністра або його підуть, йому за все, що він скоїв – доведеться відповідати. Тому найбільша помилка не тільки Орбана, а й всієї Угорщини – це Україна. І угорцям, хочуть вони цього, чи не хочуть, доведеться далі з цим жити.

Главком