Транспорт як зброя
У Росії на 16-му місяці війни в Україні нарешті закінчилися нові автомобілі. Їхня чисельність неухильно зменшувалася з моменту запровадження міжнародних санкцій у березні 2022 року, а зараз досягла нуля. Останні автомобілі європейського, корейського та американського виробництва пішли з молотка більш ніж в чотири рази дорожче, ніж півтора року тому (наприклад, найпростіший Lexus у квітні був проданий за $ 220 тис. замість колишніх $ 40 тис.).
Санкції щодо транспортних засобів і запчастин для Росії виявилися не тільки ефективними — вони є своєрідною бомбою уповільненої дії, яка дуже скоро підірве країну-агресора. Ситуація, що склалася, є безпрецедентною для сучасної цивілізації. Ніколи ще транспортна логістика величезної країни не руйнувалася з таким ревом, як російська.
Ще навесні минулого року транспортні експерти російського розливу стверджували, що дефіциту автомобілів не буде. Як приклад підсанкційної країни вони навели Кубу, куди нові автомобілі не поставлялися з початку 1960-х років. Мовляв, кубинці навчилися ремонтувати старі автомобілі. Вони самі виготовляють деталі або «пересаджують» їх з абсолютно різної техніки (холодильників, пральних машин і т.д.).
У той час ніхто не враховував простий факт: площа Куби становить 42, 4 тисячі квадратних миль, а площа Росії – 6, 6 мільйона квадратних миль. Кубинці їздять повільно і на короткі відстані. У Росії середньодобовий пробіг автомобіля майже у 20 разів більше. Зокрема, люди витрачають багато часу, щоб дістатися до своїх дач / садових ділянок і назад.
Ніхто в Росії не очікував, що транспорт буде настільки зношений всього за рік санкцій. Автомобілі «старіли» навіть не роками, а десятиліттями. Їх стали частіше експлуатувати й рідше ремонтувати. Ремонт зламаного автомобіля часом коштує дорожче, ніж вартість цієї самої машини до війни, розв’язаної путіним.
Через пів року після вторгнення в Україну місця продажу автомобілів були заполонені зламаними автомобілями. Це було пов’язано з дорожнечею ремонту, відсутністю запчастин і «летючого програмного забезпечення» (ПО). Попит з’явився навіть на всякий мотлох 1960-х і 1970-х років, але потім виявилося, що в Росії майже немає фахівців, які вміють ремонтувати автомобілі кустарним способом. Кубинські механіки передавали свій досвід з покоління в покоління протягом 60 років.
Надії на Китай також не виправдалися.
Спочатку «стьобані куртки» путіна стверджували, що Піднебесна повністю замінить західні автокомпанії, які відійшли. Фактично Сі Цзіньпін спочатку завищив ціни на свою продукцію, а потім обмежив постачання.
Китайський автопром об’єднався, вступив у змову і зобов’язався відправляти в Росію тільки найдешевші й автомобілі, які постійно ламаються за астрономічними цінами.
Більш того, був шанхайський анекдот про те, що Росію потрібно взагалі позбавити машин, щоб масово поставляти туди вози для коней.
Японія показала Росії середній палець і ввела найжорсткіші санкції на транспорт і запчастини.
Рік тому, нагадаємо, в Держдумі РФ обговорювали скасування заборони на праворульні автомобілі з метою приймання машин вантажними баржами прямо з Країни висхідного сонця. У 1990-х роках до 90% іномарок йшли в Росію з Японії.
У самій Японії набирає силу правоконсервативний рух, який готовий тиснути на Росію аж до повернення Курильських островів. Одним з інструментів тиску є повна заборона технологій. Найбільш радикально налаштовані японські політики пропонують «забрати» весь Далекий Схід.
Що стосується російського автопрому, то він тримається на плаву виключно завдяки державним грошам. Як виявилося, в країні навіть немає обладнання для виробництва двірників. Єдиною побутовою «складовою» в автомобілях є електрика.
Проте пропагандистська щоденна газета показує різноманітні концептуальні прототипи «Ниви», «Лади», «Москвича» і т. д. Іноді майбутня ціна цього металолому перевищує 5 мільйонів рублів ($ 60 тисяч).
Величезною проблемою для російського автомобільного ринку стала криза громадського транспорту. Автобуси, поїзди, також потрапили під санкції. По всій країні кількість маршрутів і зупинок скорочується. Вартість пасажирських і вантажних перевезень зростає.
Вишенькою на торті транспортного колапсу є найглибша криза в авіаційній галузі.
Росія, нагадаємо, більше не має права купувати літаки й отримувати запчастини до них. Саме з цієї причини Путін «націоналізував» – вкрав – сотні європейських та американських літаків. Одні розбираються на запчастини з метою ремонту інших.
Транспортна криза б’є по логістиці, а найвіддаленіші регіони все менше обмінюються товарами з іншими регіонами. Люди рідше залишають свої населені пункти. Грубо кажучи, в Росії відбувається «транспортна і регіональна дезінтеграція».
Прагнення до сепаратизму й автономії посилюється на тлі безпрецедентної транспортної кризи. Міністерство оборони навіть натрапляє на труднощі при транспортуванні військових з якоїсь Бурятії в Україну. Мобілізованих перевозять в старих залізничних вагонах для худоби, де туалет — це дірка в гнилій підлозі.
Сьогодні в це важко повірити, але в недалекому майбутньому транспортний сектор, який знаходиться під санкціями, стане однією з головних причин розпаду Росії на 15-20 частин. Велика країна з густою системою транспортування людей і вантажів нежиттєздатна. Регіони швидко зрозуміють, що можуть прекрасно жити без федерального центру, а силовики зіткнуться з нестачею транспорту для швидкого й ефективного придушення заворушень. У чекістів, які слабшають не вистачить сил підпорядкувати собі тих же бурятів, татар або дагестанців, які хочуть незалежності.
