Римський пантеон: нерозгадані таємниці стародавнього архітектурного шедевра
Здавалося б, за скільки років існування стародавнього Храму всіх богів — Пантеону не повинно залишатися ніяких таємниць і загадок, але чим більше часу проходить, тим більше питань виникає.
І всі спроби визначити хоча б вік споруди або зрозуміти спосіб зведення унікального купола, аналог якого земляни так і не змогли створити, поки не увінчалися успіхом.
Попри поважний вік Пантеону, він досі залишається найзагадковішою спорудою на землі, адже так і не вдалося дізнатися, коли вона була побудована або як зведена.
Особливо багато питань виникає з приводу величезного купола, адже навіть сучасні будівельники, які знають про тонкощі своєї справи й можливості будівництва матеріалів, практично в унісон стверджують, що побудувати таке диво не представляється можливим. Але як би не дивувалися і не говорили про неможливість створення, Пантеон все одно існує і стоїть у всій красі в історичному районі Риму – Пінья.
Весь науковий світ датою завершення будівництва такого знакової споруди вважає 126 рік нашої ери. Хоча ніяких документальних свідчень знайти не вдалося, дослідники спиралися лише на деякі події, описані в хроніках. Вони склали логічні ланцюжки, і правдиві вони чи ні, достеменно невідомо.
Але це не єдині дивацтва і загадки, пов’язані з будівництвом Пантеону, який вважається вінцем творіння давньоримських зодчих. Найбільше вона дивує і розбурхує уми вчених, причому не істориків, а інженерів і конструкторів, які не можуть пояснити, як майже 2 тисячі років тому стародавні зодчі створили будівлю з цегли бетону, що збереглося до наших днів.
І, звичайно ж, купол, який не залишає сучасних архітекторів в спокої, адже, як виявилося, аналога вони не могли створити за весь цей час. Унікальність куполоподібної стелі полягає в тому, що в її конструкції немає арматури, що при величезному діаметрі в 43, 3 м — фантазія, що суперечить всім законам фізики й всім відомим тонкощам будівництва.
Цікавий факт: Для тих, хто не розбирається в тонкощах будівельних робіт і міцності матеріалів, хотілося б уточнити, що досі створити таке куполоподібне бетонне склепіння на планеті не вдавалося через неможливість утримати велику площу і вага матеріалу на висоті без додаткових (посилених) укріплювальних споруд або опор. І найдивніше в цій історії те, що термін служби навіть самого міцного і надійного бетону обмежений, а через 600 років він повністю втрачає свої властивості, розпадаючись на складові частинки.
Звичайно, розгадкою складу стародавнього бетону займалися і хіміки, які визначили, що основні частини споруди були виконані з різних розчинів. Що ж, це зрозуміло, адже підстава вимагала більш міцного складу, а на самому верху — легкого, щоб купол не зруйнувався під вагою власної ваги. Але навіть ці дослідження не пояснюють створення і довговічність купола, втім, як і всієї споруди (1900 років!) і головне, не розкривають таємниці розрахунків і технології будівництва Пантеону.
З огляду на сейсмічність зони, пожежі, постійні підтоплення, 900-річне забуття і вік стародавнього об’єкта, виникає ще більше питань. Як могла ця споруда зберегти таку цілісність, адже більшість будівель римського періоду з менш витіюватою і складною архітектурою давно перетворилися в руїни. І навіть той факт, що Пантеон не раз реконструювався і підтримувався в хорошому стані в останні роки, не пояснює такої стійкості. Взяти, наприклад, Колізей, якому не допомагає ніяка реконструкція, він все одно руйнується, і цей процес не зупинити.
Поки всі ці таємниці будуть розгадані дослідниками, звичайні туристи можуть насолодитися дивовижною гармонією форм Пантеону. І навіть попри те, що всередині приміщення немає вікон і світло проникає тільки через отвір в центрі купола (Oculus), можна побачити його ідеальні форми й деталі інтер’єру, більшість з яких не змінилися з моменту його будівництва.
Звичайно, вчені змогли створити проєкцію цієї споруди і виявилося, що внутрішній простір виконано у вигляді циліндра з висотою, що дорівнює радіусу сфери купола, який також становить 43, 3 м. І це не єдиний сюрприз: 16 колон, що підтримують портик, були доставлені більш ніж за сто кілометрів від нього. І це при тому, що вага кожної монолітної гранітної колони становить 60 тонн.
Немає ніяких свідчень того, що храм за довгу історію свого існування зазнав будь-яких реконструкцій або радикальних реконструкцій, але достеменно відомо, що скульптури й написи зазнали змін, і пов’язано це з плином часу і змінами вірувань городян. Якщо спочатку це був храм, в якому поклонялися всім давньоримським богам, то з часом він перетворився в язичницьку культову споруду. На той час вони поклонялися лише 7 верховним богам, яким в раніше сформованих нішах встановлювалися мармурові скульптури.
Багато вчених вважають, що вони були розташовані в особливій послідовності й коли сонячні промені потрапляли всередину через отвір в куполі, вони висвітлювали тільки денних богів й в певний час. Це підтверджує припущення про те, що Пантеон використовувався і як храм, і як обсерваторія.
Цікавий факт: унікальний світловий ефект можна буде спостерігати 21 квітня. У цей день римляни відзначали день заснування міста, а починалося свято рівно опівдні, коли промінь сонячного світла зсередини приміщення падав на решітку над дверним отвором. Саме в цей момент імператор завжди був на порозі, щоб опинитися в сонячному світлі, що йде з храму. Так кожен владика намагався піднятися на один щабель з богами — жителями Пантеону.
З приходом християнства Пантеон перетворили в церкву і замість Верховних Богів там встановили Святі образи. Ця подія відбулася 13 травня 609 року, саме тоді імператор Фока подарував храм Боніфацію IV і папа римський освятив його як християнську церкву Святої Марії й мучеників (Santa Maria ad Martires). В середні віки Пантеон також став місцем поховання відомих людей Італії, в ньому зберігаються саркофаги кількох королів, кардиналів і видатного художника епохи Відродження — Рафаеля.
