Неймовірні історії людей, які змогли вижити в повній ізоляції від цивілізації
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-0-b7fea9d567bf7f0aacf33b002ecd51f5.jpg)
Шотландець Олександр Селькірк виживає один на Мас-а-Тіррі
Олександр Селькірк народився в 1676 році в Шотландії. На цей час він є одним з найвідоміших особистостей, які зазнали корабельної аварії. Тих, хто знайомий з творчістю Даніеля Дефо, не здивує той факт, що саме виживання шотландця надихнуло його на написання знаменитого «Робінзона Крузо».
Селькірк, молодший син шевця, покинув Шотландію у віці дев’ятнадцяти років через сімейну ворожнечу, яка призвела до юридичних наслідків. В процесі втечі він приєднався до екіпажу піратського корабля, який здійснював набіги на іспанські порти й торгові судна. Після декількох особливо небезпечних боїв з іспанцями Селькірк почав сперечатися з капітаном корабля. Неясно, чи він добровільно висадився, чи був змушений покинути корабель, але молодий шотландець незабаром виявився покинутим напризволяще на острові Мас-а-Тієрра, одному з кількох, що складають ланцюг островів Хуана Фернандеса в Чилі.
Це був 1704 рік, Селькірк знаходився за тисячі миль від дому, у нього було дуже мало провізії. Дивно, але він зробив все, що міг зробити в цій ситуації й приручив багатьох тварин і використовував їх для їжі й для розваг. Він побудував собі притулок, полював і рибалив, і врешті-решт прожив близько п’яти років, поки його не помітив британський корабель у 1709 році.
Це може звучати дивно, але доля іноді дивна річ, і застрягти на острові на п’ять років — найкраще, що могло статися з шотландцем. Піратський корабель, на якому він спочатку відправився в плавання, був атакований і потонув. Майже весь екіпаж потонув, а його капітан був ув’язнений іспанцями в Південній Америці.
Селькірк приєднався до екіпажу корабля, який його врятував, і здійснив кілька власних піратських нальотів, в результаті чого став дуже багатим. Він повернувся до Шотландії й возз’єднався зі своєю сім’єю. Близько 1713 року він записав свої пригоди на папері. Його історія привернула увагу автора Даніеля Дефо.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-2-b7fea9d567bf7f0aacf33b002ecd51f5.jpg)
Маргарита де Ла Рокк була кинута власним двоюрідним братом
Приблизно за сто сорок два роки до того, як був врятований Александр Селькірк, молода дворянка з Франції, на ім’я Маргеріт де Ла Рокк приєдналася до експедиції, яка вирушила з Франції на територію нинішньої Канади, разом зі своїм двоюрідним братом Жаном-Франсуа де Ла Роке, недавно зведеним в ранг генерал-лейтенанта французької колонії.
Під час трансатлантичної подорожі у Маргарити з’явився коханець, і Жан-Франсуа дізнався про це. Він не міг ігнорувати цю інформацію, оскільки це поставило б на карту його професійну репутацію. Генерал-лейтенант змусив Маргарет і її коханого покинути корабель. Він залишив їх зі слугою на острові в затоці Святого Лаврентія.
Опинившись на півночі Канади, Маргарет, її коханий і їх слуга Деміен були змушені жити на острові. Що ще більше погіршило ситуацію, так це те, що вона завагітніла. Трагічно, але й не дивно – її дитина померла.
Через деякий час коханець Маргарити і їх слуга померли з невідомої причини, залишивши дівчину зовсім одну на чужині. Однак їй нічого не залишалося, як продовжувати виживання. За деякими сучасними даними, вона навіть навчилася стріляти з мушкета, який залишився у неї після приземлення в бухті. Маргарита врешті-решт була врятована рибалками й повернулася до Франції.
Крім власного запису Маргарет, її виживання на канадській пустці зберегли на папері королева Наваррська Маргарита й Андре де Тевет, францисканський монах і історик.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-4-b7fea9d567bf7f0aacf33b002ecd51f5.jpg)
Ада Блекджек втратила своїх супутників, але повернулася в цивілізацію
Острів Врангеля — ізольований клаптик суші в Східносибірському морі. Але його віддалене положення і суворі умови не зупинила невелику експедицію, яка в 1921 році вирішила «заново відкрити» його для Канади. Ада Блекджек, швачка родом з Аляски, була однією з учасниць цієї експедиції. Вона вирушила в подорож в надії заробити гроші на лікуванні важкохворого сина.
Спочатку передбачалося, що експедиція триватиме пів року. Однак Ада, якій на той момент було двадцять три роки, і ще чотири члени експедиції надовго застрягли на острові. Запаси продовольства були невеликими. Троє з чотирьох супутників Ади пішли шукати допомоги, залишивши Аду доглядати за своїм хворим товаришем. Незабаром він помер, і Ада залишилася на острові в повній самоті. Їй не було куди подітися і, що ще гірше, у неї залишилося критично мало їжі. Протягом двох років їй довелося виживати на острові Врангеля в екстремальних умовах. Одного разу його мало не загриз білий ведмідь.
Врятували Аду з острова Врангеля тільки в грудні 1923 року. Детальніше про цю історію ви можете прочитати в окремій статті.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-6-b7fea9d567bf7f0aacf33b002ecd51f5.jpg)
Хіроо Онода не склав зброю до 29 років після закінчення Другої світової війни.
Лейтенант Хіроо Онода приєднався до Імператорської армії Японії в 1942 році. Коли в 1945 році листівки були скинуті над ізольованим куточком філіппінських джунглів, де він в той час перебував зі своїми товаришами, він вважав це провокацією ворога і продовжував ховатися в джунглях. Двадцять дев’ять років він не знімав військової форми.
У 1974 році його знайшов студент Норіо Сузукі, який не повірив в офіційну інформацію про смерть Оноди, який вважав це черговою провокацією і відмовився повертатися в цивілізацію. Сузукі вдалося зібрати докази закінчення війни, які переконали його, а японський уряд навіть відправило на переговори колишнього командира Оноди. Тільки тоді він офіційно склав зброю і повернувся у світ.
А дізнатися більше про цю історію можна в цій окремій статті.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-8-126b879a7b2289347d8100273a9c17bb.jpg)
Том Ніл добровільно обрав ізоляцію на райському острові
Деякі люди свідомо і навіть щасливо віддаляються від світу в далекі куточки земної кулі й живуть там абсолютно на самоті. Новозеландець Том Ніл — один з таких.
Він був повністю захоплений ідеєю розчинитися в дикій природі й оселився в повній самоті на Суворовському атолі, де побудував будинок і провів там все своє життя, зрідка вирушаючи в Нову Зеландію у справах.
Ніл помер в 1977 році, а через дев’ять років після його смерті вийшла книга про його досвід «Острів для одного».
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-10-126b879a7b2289347d8100273a9c17bb.jpg)
Хо Ван Тан і його син жили сорок років у в’єтнамських джунглях
Хо Ван Тан, його син Хо Ван Ланг і решта їх сім’ї були захоплені зненацька початком війни у В’єтнамі. Спочатку вони намагалися просто перечекати – і втратили матір сім’ї й двох братів Хо Ван Ланга.
Щоб захистити свого маленького сина, Хо Ван Тан зник разом з ним в джунглях. Щоб врятувати єдину дитину, що вижила, він добровільно ізолював їх обох від світу, в якому вирувала війна. Сорок років батько і син жили в лісі, використовуючи тільки ті природні багатства, які дала їм природа.
У 2013 році, коли Ван Тан був у вісімдесятих роках, а Ван Ланг перетворився на дорослого чоловіка середнього віку, на них випадково натрапили місцеві жителі, які збирали фрукти, які вивели їх із джунглів і поселили в будинку, який сім’я займала до війни.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-12-126b879a7b2289347d8100273a9c17bb.jpg)
Вілл, пірат, який вижив один на острові Хуана Фернандеса
Вілл з Нікарагуа став відомий завдяки пірату з XVII століття Вільяму Дамп’єрру, який особисто знав цю людину і розповідав його історію. За словами Дамп’єра, Вілл зазнав корабельної аварії й зміг доплисти до берегів Мас-а-Тієрра. Точно невідомо, скільки часу Уїлл прожив на острові, але він вижив майже так само, як Селькрік вижив через багато років: їв багато козячого м’яса, ловив рибу і займався рослинництвом.
![](https://homsk.com/upload/media/entries/2018-11/10/7746-14-126b879a7b2289347d8100273a9c17bb.jpg)
Хуана Марія, остання представниця свого народу, жила на острові в повній самоті
Насправді її так не називали, але її справжнє ім’я могли розповісти тільки жителі острова Святого Миколая біля берегів Каліфорнії, які колись жили з нею пліч-о-пліч. Хуана Марія була виявлена в 1853 році місцевими жителями, які чули про сутички між місцевими племенами, що проживали на острові, і іспанцями на початку століття.
На той час в живих залишилася тільки вона від усього племені. Вижити на острові їй вдалося в наодинці завдяки риболовлі та полюванню на морських ссавців. Жінка була одягнена в пташине пір’я і шкури тварин, а з китових кісток побудувала собі хатину.
Її вивезли з острова в іспанську колонію і хрестили там в католицьку віру. Саме там її назвали Хуана Марія.
Але імунітету проти місцевих хвороб у неї не було, і вона померла через кілька тижнів після прибуття в Каліфорнію. Ніхто не знав мови, якою вона розмовляла, і тому історія її життя померла разом з нею.