Українська делегація на чолі з міністром оборони Олексієм Резніковим вилетіла до Білорусі з Білої Підляської на вертольоті С-70i Black Hawk, що належить до авіагрупи військової частини GROM. Біля органів управління сиділи солдати з цієї команди. За даними джерел DGP в польському уряді, захистом українців на шляху до Білорусі вже займалися оператори військової частини Commando з Люблінця, які співпрацювали з українським спецпідрозділом задовго до війни. На Дніпрі вони по праву вважаються кращими з тих, що  розбираються в східних питаннях. Після 2014 року разом зі США та Великою Британією вони співпрацювали у створенні спецпідрозділу як окремого виду збройних сил в Україні. У Кропивницькому спецпризначенці з Люблінця тренували спецпідрозділи морської піхоти. Від цього виграли обидві сторони. Наші воїни зібрали знання та досвід з війни проти сепаратистів на Донбасі, яка ведеться з весни 2014 року. Українці мали можливість тренуватися й організовуватися за західними зразками.

Польоти українських VIP-персон до Бреста з польської сторони контролювали тодішній керівник канцелярії прем’єр-міністра Міхал Дворчик та заступник глави МЗС Марцін Пшидач. Своєю чергою, в поїздці  української делегації  та російського олігарха Романа Абрамовича на переговори з Ясьонки під Жешувом до Анкари супроводжували  тодішній міністр в канцелярії президента Анджея Дуди – Якуб Кумоча. Дворчик і Пшидач не їздили до Бреста. Кумоч, вільно володіючи турецькою мовою і колишній посол в країні, супроводжував українців і Абрамовича в Анкарі. У контексті переговорів він також зустрівся зі своїм колегою Ібрагімом Каліном у палаці Реджепа Таїпа Ердогана.

На початку березня не було зрозуміло, чи можуть українці, які летять до Білорусі на переговори, бути впевненими у поверненні. Польська охорона давала певну гарантію, що вони повернуться в безпеці – розповідає DGP один з учасників тих подій. Військові чиновники, які брали участь у польотах, підтверджують, що ризик інцидентів був прорахований в операції. У ньому було проаналізовано, як реагувати на сценарій, за якого існує загроза для солдатів з країни НАТО.

З Туреччиною було інакше. Кумоч летів на свій страх і ризик. В Анкарі його супроводжував полковник Управління зовнішньої розвідки й одночасно керівник установи в цій країні Роберт Тшецяк (до того, як він почав керувати посадою, він був офіційним зв’язковим польських спецслужб з турецькими службами).

Турецькі служби MİT (Національна розвідувальна організація, Millî İstihbarat Teşkilatı) також відповідали за безпеку українців і Абрамовича на борту турецького урядового літака під назвою TR010 з Ясіонки в Анкару і під час переговорів. Її офіцер, однак, представився співробітником МЗС. Перельоти в Брест таїли в собі чималий ризик. Джерело DGP стверджує, що під час переговорів росіяни запропонували Резнікову, щоб Україна оголосила про капітуляцію. Глава українського Міністерства національної оборони  відповів, посилаючись на знаменитий діалог з Острова Зміїний. “Він послав їх на х..й”, – каже наш співрозмовник. Проблеми виникли й при польоті до Туреччини. На маршруті Ясьонка-Анкара з’ясувалося, що в українських посланців і Абрамовича були симптоми сильного отруєння. У березні минулого року – коли йшли переговори – українці не оприлюднювали цю інформацію, щоб не зіпсувати атмосферу переговорів. Через кілька місяців один з учасників польотів Володимира Зеленського до Анкари – Рустем Ум’єров (він також літав до Бреста) – підтвердив, що результати його тестів показали отруєння невідомою хімічною речовиною. Аналіз був проведений турками після висадки в Анкарі й українцями у Львові. Було визначено, що його давали в кількостях, які не загрожували життю. Це мало бути попередження від російських яструбів, що ми знаходимося в межах їхньої досяжності – сказав учасник цих переговорів.

Ми запитали польську сторону про небезпеку польотів польських “чорних яструбів” і спецпризначенців з Люблінця до Бреста й участь Кумоча в рейсах до Туреччини. Офіційно ці події ніхто не підтверджує. Неофіційно ми чуємо, що йшлося насамперед про те, що Польща має інформацію з перших рук. Була надія, що росіяни зрозуміли силу спротиву українців і почнуть говорити по-справжньому. Після перших розмов було зрозуміло, що це ілюзія. Перевага полягала в тому, що делегації інформували нас про ситуацію на фронтах. Крім того, результатом цих переговорів стали контакти Абрамовича, які надалі допомогли в обміні полоненими з «Азовсталі» на росіян. Сам він, здається, боровся за своє життя. Він хотів залишитися на Заході й при цьому не виставляти себе перед Путіним. Він шукав підтримки в Туреччині та Ізраїлі – розповідає співрозмовник DGP. “Росіяни весь час пропонували, що хочуть переговорів, але це був блеф”, – додає він.

Dziennik Gazeta Prawna