Кар’єра після війни: дослідження про досвід Другої світової
“Із нашого дослідження також можна винести уроки для війни в Україні, наприклад, про труднощі ветеранів у професійному житті або про інтеграцію переміщених осіб на ринку праці”, – говорить економіст і співавтор дослідження Себастьян Браун (Sebastian Braun). Разом з економістом Яном Штулером (Jan Stuhler) він дослідив вплив війни на трудові біографії в Західній Німеччині на прикладі групи людей, народжених між 1919 і 1921 роками. 95 відсотків чоловіків із цієї вікової групи брали участь у війні. Також у дослідженні розглядаються переміщені особи, яким на момент закінчення війни було від двох до 60 років.
“Що стосується професійної кар’єри, то спочатку переміщеним особам було важче”, – зазначає Браун у розмові DW. За його словами, після закінчення війни їм спершу набагато рідше вдавалося повернутися на ринок праці. Лише коли “економічне диво” у Західній Німеччині набрало обертів, труднощі переміщених осіб, що прибули з колишніх німецьких земель зі сходу, на ринку праці країни порівняно з “корінним” західнонімецьким населенням зменшилися, зазначає науковець. Доходи, отримувані у літньому віці – це особливо стосується доходу від власності, – у випадку депортованих також значно зменшилися внаслідок втрати батьківщини. “З іншого боку, звичайно, саме солдати, які отримали травми, дуже потерпають від наслідків війни для здоров’я, не в останню чергу в літньому віці”, – додає Браун.
Як поранення впливають на професійну кар’єру
За даними дослідження, унаслідок отриманих на війні поранень зайнятість зменшується лише з віком, імовірно, через те, що проблеми зі здоров’ям саме тоді більше проявляються. На професійний успіх поранення, отримані на війні, не впливають, зазначається в дослідженні.
Солдати з важкою інвалідністю, тобто люди з ампутаціями або ті, хто втратив зір внаслідок війни, після повернення з війни також спершу знаходили роботу, хоч і рідше на фізично важких роботах, говориться в дослідженні. “Однак у їхньому випадку проблеми зі здоров’ям у літньому віці проявляються раніше і стають більш серйозними, через що рівень їхньої зайнятості після 50-річного віку помітно знижується”, – зазначає Себастьян Браун. За його словами, фінансові втрати, понесені ветеранами в результаті цього, в Німеччині майже повністю компенсувалися пенсіями для жертв війни.
“Психологічні наслідки війни були темою-табу”
Згідно з проаналізованими даними, солдатів також запитували про психологічні наслідки війни. Однак, за словами дослідника, майже ніхто з них не вказав, що страждав, наприклад, на депресію. “Імовірно, що у 1980-х роках, коли проводилося опитування, на якому ґрунтується наше дослідження, ця тема все ще була табуйованою. Тому ми концентруємося на фізичних травмах, таких як вогнепальні поранення, обмороження або ампутації”, – говорить Браун.
З огляду на загарбницьку війну Росії проти України науковець прогнозує, що поранені українські та російські ветерани повернуться на ринок праці у період безпосередньо після війни, а залишать його лише тоді, коли наближатимуться до пенсійного віку.
Колишні полонені були менш успішними в кар’єрі
Майже дві третини чоловіків, народжених між 1919 і 1921 роками, які були об’єктами дослідження, щонайменше упродовж шести місяців були військовополоненими, а багато з них перебували в полоні кілька років по закінченню війни. Як демонструє дослідження, досвід полону призвів до скорочення їхнього подальшого трудового життя в середньому більш ніж на два роки.
Окрім того, вони були значно менш успішними у своїй кар’єрі у порівнянні з колишніми солдатами, які не були в полоні. Ті, хто зміг повернутися до трудового життя після полону пізніше, вийшли на пенсію в середньому також на пів року пізніше — імовірно, щоб компенсувати попередні втрати.
Переміщені особи, окрім втрати батьківщини, стикалися і з труднощами у професійному житті. Їм подекуди важче було знайти роботу і накопичити матеріальні статки.
Особливо переміщеним жінкам часто не вдавалося повернутися на ринок праці. “Я думаю, що це було пов’язано передусім з високим рівнем безробіття в повоєнний період і дискримінацією жінок на ринку праці”, – говорить Браун. За його словами, пріоритетом була інтеграція чоловіків-переселенців і в першу чергу — солдатів, які поверталися з війни. “Загалом працевлаштування заміжніх жінок у 1950-х роках все ще було пов’язане з величезною стигматизацією, а образ чоловіка як єдиного годувальника був соціальною нормою” – додає він.
Політична підтримка та швидка інтеграція
“Наші результати показують, що політичне керівництво має підтримувати ветеранів війни особливо наприкінці їхнього трудового життя, навіть у тому випадку, якщо їм вдалося повернутися на ринок праці одразу після закінчення війни, — зазначає Себастьян Браун. – Крім того, важливими є швидка інтеграція переміщених осіб у ринок праці та систему освіти”. Особливу увагу, за словами науковця, варто приділяти молодим людям на етапі переходу від шкільної освіти до подальшого навчання, а також людям, що належать до дискримінованих груп на ринку праці.