Леонід Невзлін: Шизофашизм путіна
Тімоті Снайдер, історик Єльського університету і експерт з російської історії ХХ століття, пише в The New York Times: «Росія – фашистська держава».
Культ вождя, культ мертвих, культ імперії – все це ознаки фашизму і відмінні риси ідеології путіна. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищальний акт насильства і масових поховань навколо українських міст роблять все це цілком очевидним. І хоча комусь може бути важко назвати країну, яка воювала і перемогла фашизм у Другій світовій війні, «фашистською», насправді навіть Радянський Союз не був настільки ідеологічно далеким від німецького та італійського режимів, як думають люди.
Путінізм намагається стерти це з історії, але Сталін і Гітлер були по суті союзниками аж до 1941 року.
Гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння сьогоднішньої Росії. При Сталіні до фашизму спочатку ніяк не ставилися, потім ставилися погано, потім – добре, до того часу поки Гітлер не зрадив Сталіна і Німеччина не вдерлася в Радянський Союз. Знову стали відноситись погано. Але ніхто не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти все, що завгодно.
Комуністів на показових судових процесах називали фашистами. За часів холодної війни американці й англійці стали фашистами. «Антифашизм» не завадив Сталіну проводити чистки проти євреїв, так само як він не заважав поплічникам путіна порівнювати Ізраїль з нацистською Німеччиною.
Радянський антифашизм, іншими словами, був політикою «нас і їх». Це не відповідь на фашизм. По суті, це її початок – адже фашизм починається з визначення ворога.
У росії двадцять першого століття «антифашизм» став просто правом російського лідера на виявлення національних ворогів. Справжні російські фашисти, такі як Олександр Дугін і Олександр Проханов, з’являються на ТБ і дають інтерв’ю ЗМІ.
Та й сам путін спирався на твори російського фашиста міжвоєнного періоду Івана Ільїна. Для російського президента «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. Українці є «нацистами», бо чинять опір.
У війні росії проти України «фашист» просто означає «нелюдський ворог», того, кого можна вбити. Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та всіх частинах України, які перебувають під російською окупацією.
Фашисти, які називають інших людей «фашистами», – це фашизм, доведений до крайності, як культ неприйняття розуму. Називати інших фашистами й водночас самому бути фашистом – основна практика путінізму. Снайдер називає це «шизофашизмом». Українці називають це “рашизмом”.
Як і в 1930-х роках, демократія відступає по всьому світу, і фашисти перейшли до війни з сусідами. Якщо росія переможе в Україні, то вона деморалізує демократії в усьому світі. Ще до війни такі поплічники путіна, як Марін Ле Пен і Віктор Орбан, були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полях битв підтвердять, що сила дає право і що розум для тих, хто програв.
Але це не так. І Україна сьогодні також бореться за це.
