Як майор вермахту став батьком космічної програми США?
Вернер фон Браун – конструктор ракетно-космічної техніки, один із засновників сучасного ракетобудування, творець перших балістичних ракет. Був членом Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП) і штурмбанфюрером СС (1943—1945). У США сьогодні його вважають батьком американської космічної програми, а NASA називає його «найбільшим вченим-ракетником в історії».
Деякі історики стверджують, що Вернер фон Браун був аморальним опортуністом, який використовував прагнення Гітлера до футуристичної зброї для реалізації власних амбіцій щодо освоєння космосу. Для багатьох інших він залишається героєм — космічним візіонером, який подарував США дорожню карту до зірок. Хоч би що там було, кожен має право на свою думку, але в цій статті я хочу розповісти, чому фон Браун після Другої світової війни став героєм США, а не військовим злочинцем.
Прагнення до зірок
Вернер фон Браун народився 23 березня 1912 року в аристократичній родині. Його батько, Магнус фон Браун, був міністром продовольства і сільського господарства в уряді Веймарської республіки. Його мати, Еммі фон Квісторп, мала обидві родові лінії, що сягають королівських сімей.
З дитинства фон Браун виявляв інтерес до навколишнього світу. У віці 16 років юний Вернер натрапив на книгу Германа Оберта «Ракета для міжпланетного космосу», завдяки якій його захопила ідея космічного польоту. Так фон Браун став цілеспрямовано займатися фізикою і математикою, щоб конструювати ракети.
У жовтні 1932 року, після закінчення Берлінської вищої технічної школи, фон Браун був найнятий експериментальною лабораторією для практичного створення рідинних реактивних двигунів балістичних ракет під керівництвом капітана Вальтера Дорнбергера, створеної в 1931 році в Кумерсдорфі в околицях Берліна. Фон Браун незабаром став провідним конструктором ракет і першим помічником Дорнбергера.
Життя в нацистській Німеччині
Вернер фон Браун працював над своєю дисертацією, коли Гітлер і його НСДАП прийшли до влади в 1933 році. Розробка ракет відразу привернула увагу нової влади. Через рік фон Браун був відзначеного ступеня доктора фізичних наук (ракетобудування) Берлінським університетом за роботу під назвою «Про досліди зі спалювання». Але це була лише відкрита частина його роботи – повна дисертація називалася «Конструктивні, теоретичні та експериментальні підходи до проблеми створення ракети на рідкому паливі». Вона була засекреченою на вимогу армії й не публікувалася до 1960 року.
Вернер фон Браун використовував схеми Роберта Годдарда, опубліковані в різних журналах, зокрема, при розробці ракет серії «Агрегат» (А). Одна з них, ракета А-4 (більш відома як Фау-2), перша у світі балістична ракета великої дальності. За сім місяців використання Фау-2 по містах Англії та Бельгії було випущено близько 4300 ракет.
З приходом до влади націонал-соціалістів в Німеччині всі ракетні розробки дозволили здійснювати виключно військовим. Спочатку фон Браун отримав чин унтерштурмфюрера, пізніше Гіммлер тричі підвищував його у званні. У червні 1943 року він став штурмбанфюрером СС.
Після війни, пояснюючи, чому він став членом НСДАП, фон Браун писав:
“Від мене офіційно вимагали вступити в націонал- соціалістичну партію. На той момент (1937 рік) я вже був технічним директором військового ракетного центру в Пенемюнде… Моя відмова вступити в партію означала б, що мені довелося відмовитися від роботи свого життя. Тому я вирішив приєднатися. Моє членство в партії не означало для мене участі в будь-якій політичній діяльності…”
Це твердження фон Брауна заперечується деякими біографами. Фон Брауна також звинуватили в участі в нелюдському поводженні з ув’язненими. Взагалі, є багато суперечливої інформації про справжнє ставлення фон Брауна до нацистського режиму…
“Скріпка”
2 травня 1945 року, зіткнувшись з американськими солдатами, брат Вернера і за сумісництвом колега, інженер-ракетник Магнус, сказав їм ламаною англійською мовою: «Мене звуть Магнус фон Браун. Мій брат винайшов V-2. Ми хочемо здатися”. Після затримання фон Браун сказав пресі:
«Ми знаємо, що створили новий засіб ведення війни, і тепер моральний вибір — якій нації, яким людям-переможцям ми хочемо довірити своє дітище — гостріший, ніж будь-коли раніше. Ми хочемо, щоб світ не був втягнутий у конфлікт, подібний до того, який щойно пережила Німеччина. Ми віримо, що тільки передаючи таку зброю тим людям, яких Біблія наставляє на цьому шляху, ми можемо бути впевнені, що світ захищений найкращим чином».
До речі, це було всього за кілька місяців до атомних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі (6 і 9 серпня 1945 року).
20 червня 1945 року держсекретар США схвалив переїзд фон Брауна і його співробітників в США, але про це відкрито не було оголошено до 1 жовтня 1945 року. Браун був серед тих вчених, для яких Розвідувальне управління США (JIOA) створювало вигадані біографії й вилучало з відкритих записів згадки про членство в НСДАП і зв’язки з нацистським режимом. Ця операція отримала назву «Скріпка».
І це тому, що…
Читачам, напевно, знайома стаття професора Вернера Гіссельмана з Гейдельберзького університету, доктора філософії та історичних наук про ставлення в науці. Якщо ні, настійно рекомендую до прочитання.
Саме установки визначають науку. Всього їх дев’ять, і одна з них – історична установка. Наприклад, скільки історій має Україна? До більшовицької революції це була одна історія, за іншою, коли Україна здобула незалежність, третя, а потім: скільки президентів прийшло, стільки нових історій. Якому з цих історичних установок піддається вчений, і в який момент часу визначити складно. Тобто ставлення є своєрідною призмою, яка заважає вченому бути неупередженим. Такий підхід, створюючи помилку, робить науку ненауковою. Але про це докладно написано в статті професора В. Гіссельмана, тому повернемося до Вернера фон Брауна.
Історичне ставлення США в науці можна було б сформулювати так: ми все здамо вам в оренду, а ви працюєте. Зверніть увагу, що США не сильно прагнуть розвивати «власну науку», вони просто дають можливість вченим з усього світу працювати на своїй території, щоб вони, називаючи себе американцями, робили наукові відкриття, і тим самим формували «американську науку». Таким чином, американці збирають науку по всьому світу – ту, яка потрібна в той чи інший час.
Саме так фон Браун після Другої світової війни й багато інших вчених потрапили в полон і зробили американськими вченими.
Хоча набір німецьких вчених почався відразу після закінчення війни, президент США Гаррі Трумен видав офіційний наказ про початок операції «Скріпка» тільки в серпні 1945 року. У наказі Трумена підкреслювалося, що вербування тих, хто «був членом нацистської партії й був більш ніж формальним учасником її діяльності або активно підтримував нацистський мілітаризм», виключався. В умовах цих обмежень більшість вчених, ідентифікованих JIOA, повинні були бути визнані непридатними для вербування, серед них Вернер фон Браун, а також Артур Рудольф і фізик Хубертус Стругхольд, кожен з яких раніше був класифікований як «загроза безпеці союзних військ».
Учасники операції «Скріпка» передислокували німецьких вчених і конструкторів з переможеного Третього рейху в США. Вернер фон Браун займає 7-е місце справа в 1-му ряду. (Вікіпедія)
Щоб обійти наказ президента Трумена, а також Потсдамську і Ялтинську угоди, jioA сфальсифікував професійні та політичні біографії для ряду німецьких вчених і фахівців, знання і досвід яких були потрібні для США. jioA також вилучив з особових справ вчених вказівки на членство в нацистській партії й причетність до дій гітлерівського режиму. «Відбіливши» нацизм, уряд США визнало вчених надійними для роботи в США.
Що ж, ви знаєте, як далі розвивалася кар’єра фон Брауна в США.
Всього за час операції «Скріпка» до 1990 року в США було перевезено 1600 осіб, в рамках інтелектуальних репарацій Німеччини в США і Великобританію, що становить близько 10 млрд доларів США патентів і промислових технологій.
