Путін дав зрозуміти армії, що не може дати їй американську зброю…
Путін дав зрозуміти армії, що не може дати їй американську зброю, його друг Чемезов вкрав гроші на російську зброю, і вже є загороджувальні загони, але говорити про них не можна.
Триста сорок четвертий день війни підійшов до кінця. Хороших новин з фронту немає, але і поганих новин немає. У Бахмуті все поки складно, на півдні – в районі Орєхова і Вугледара – стабільно. Росіяни несподівано просунулися на захід від Кременної в напрямку Лиману, але це локальний успіх, який не переріс ні в що серйозне. Як просунулись, так, сподіваюся, будуть відкинуті.
Все інше прекрасна маркіза… Одним словом, поки що приводів для серйозного занепокоєння немає. Стало ще гірше. Звісно, поки росіяни намагаються просунутися вперед, про наступ у відповідь зі Збройних сил України не може бути й мови. Потрібно витримати цей натиск путінських військ з мінімальними втратами. А потім… Весна… Загалом, слухайте Залужного. Я все більше переконуюся, що він один знає, що робити.
Резніков каже, що Наприкінці лютого Путін збере групу з півмільйона людей для наступу. Якось не знаю… Звідки беруться ці цифри? Ніхто, крім Резнікова, таких цифр не наводить.
Це якась страшилка «Ну дай F-16, інакше з собаками все піде в пекло». Я був би обережнішим з такими суперпохмурими оцінками. Інакше щоб «вовки-вовки» не вийшли. Звідки раптом взялися півмільйонні резерви Путіна? Однак це не моя справа. Нехай говорить, що хоче… Аби був якийсь сенс.
Не чекайте від мене коментарів щодо корупційних скандалів в Україні та рішучих дій команди Зеленського щодо боротьби з нею. Я погано розбираюся у внутрішній українській кухні і тому не можу дати жодної змістовної оцінки цим діям.
Деякі кажуть, що це демонстрації перед американцями, щоб вони не соромилися надавати військову і фінансову допомогу. Інші розглядають це як боротьбу за владу і підготовку до наступних президентських виборів (а це вже через рік). Треті – це справжня боротьба з корупцією. Емоційно я за третю версію. Але правий я чи неправий, я не знаю… Я хотів би думати, що я правий…
Сьогодні Путін прибув до Волгограда, щоб відзначити 80-річчя Сталінградської битви. Його приїзд супроводжувався анекдотичним перейменуванням Волгограда в Сталінград на кілька днів і відкриттям бюста Сталіна (який, втім, сам Путін не відвідав).
Надцінні думки, які він там висловив, особливо аналізувати не варто. Це звичайна пропагандистська гумка, яка відома всім, хто хоч раз відкривав радянський підручник історії. Про вирішальний переломний момент, незрівнянний подвиг, всесвітньо-історичне значення і т.д. Були і звичайні путінські перлини. Наприклад, про німецьких Леопардів під час Сталінградської битви. Але ми класифікуємо це як літературну гіперболу.
Цілком передбачувано в промові Путіна не увійшли американські поставки зброї і боєприпасів в число причин перемоги Червоної Армії в Сталінградській битві, а також не згадувалося сумнозвісний наказ Сталіна N227, який був виданий напередодні, в кінці липня 1942 року, і який широко відомий як наказ «Ні кроку назад!», Який узаконив практику загороджувальних загонів.
А без цих двох важливих складових перемоги все в його промові зводилося тільки до морально-вольових якостей радянських солдатів. Це, на мій погляд, не могло бути випадковістю. Адже чому саме зараз, замість традиційної перемоги, знадобилася така несподівана помпа навколо цієї кривавої драми, що розгорнулася в самій середині війни?
Вся річ у тому, що в нинішній війні Путін не може розраховувати на якусь серйозну допомогу союзників (навпаки: він може бути впевнений, що вона буде надана Україні). Отже, він не може обіцяти таку допомогу своїм солдатам.
А він вже зробив бар’єри й вони працюють повним ходом. Тільки він чомусь соромиться розповідати про їх цілющу роль у піднятті бойового духу своїх чудо-героїв.
Таким чином, в його списку причин залишилися тільки ці самі морально-вольові якості..
Ця нова версія перемоги під Сталінградом була придумана Путіним для того, щоб дати зрозуміти своїй армії, що їй більше нема чого від нього чекати: він не може дати їй американську зброю, його друг Чемезов вкрав гроші на російську зброю, і вже є загороджувальні загони, але про них не можна говорити як в будинку повішеного – про мотузку.
Так що на власному пупку, мій дорогий, фартовий пар, на зубах і на своєму солдатському горбі, вам належить продовжувати тягнути цю війну, великі спадкоємці Суворова і Жукова. Ви не дочекаєтеся нічого, крім чекістської кулі в спину від полковника Путіна з держбезпеки.
Ось що він вам сьогодні сказав. Майже простим текстом. І для цього він приїхав не на вашу передову, а в прямо протилежному напрямку – в далекий і спокійний тил Волгограда. Помиляюсь – Сталінград. Де в гордій самоті серед величезних кам’яних кумирів він показово блукав по Мамаєвому кургану.
Всі вважають, що Путін сьогодні знову зробив натяки на те, що готовий застосувати ядерну зброю. Я кілька разів слухав його пасаж про те, що російська відповідь на постачання “Леопардів” “не закінчиться застосуванням бронетехніки”.
І, чесно кажучи, я не думаю, що він мав на увазі ядерну зброю. Звичні погрози Путіна, якісь розпливчасті жести і традиційний блюстер Путіна. Більше нічого.
Так що «все йде за планом». Хе-хе. Чекаємо завтра офіційного оголошення про постачання ракет великої дальності для України. Це суттєво змінить баланс сил на користь Збройних Сил України. І пам’ятайте:
Наша справа справедлива. Ворог буде переможений. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
