Чому сучасні діти не вміють вчитися, не вміють чекати і важко переносять нудьгу
Дуже доречна стаття дитячого психолога про виховання дітей та подолання основних проблем у вихованні та навчанні. Прописані як основні проблеми, так і шляхи їх вирішення, що набагато важливіше.
Я ерготерапевт з багаторічним досвідом роботи з дітьми, батьками та викладачами. Я вважаю, що наші діти стають дедалі гіршими в багатьох аспектах.
Я чую те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Як професійний терапевт я бачу зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас – різке збільшення кількості дітей зі зниженою здатністю до навчання та іншими порушеннями.
Як ми знаємо, наш мозок податливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або «слабшим». Я щиро вірю, що, попри всі наші найкращі спонуки, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей у невірному напрямку.
І ось чому:
1. Діти отримують все, що хочуть і коли хочуть
“Я голодний!” – «Через секунду я куплю щось перекусити». “Я хочу пити”. – «Ось автомат із напоями». “Мені нудно!” – “Візьми мій телефон”.
Здатність відкласти задоволення потреб – це один з ключових чинників майбутнього успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими лише зараз та нещасними – у довгостроковій перспективі.
Вміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати у стані стресу. Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть із незначними стресовими ситуаціями, що в результаті стає величезною перешкодою для їхнього успіху в житті.
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань у класі, торгових центрах, ресторанах та магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили її мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.
2. Обмежена соціальна взаємодія
У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти бавилися на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на свіжому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.
Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. Більшість успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!
Мозок подібний до м’язів, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпіння. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те саме стосується всіх інших навичок. Немає жодної різниці!
3. Нескінченні веселощі
Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, бо інакше нам здається, що ми не виконуємо свого батьківського обов’язку. Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».
Чому діти не допомагають нам на кухні чи в пральні? Чому вони не прибирають своїх іграшок? Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той самий «м’яз», який потрібний для навчання в школі.
Коли діти приходять до школи і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це надто складно, надто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується лише під час роботи.
4. Технології
Гаджети стали безплатними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їхньою увагою та здатністю відкласти задоволення своїх бажань. Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.
Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам та спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.
Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який дають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з нижчим рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей та наших сімей. Емоційна доступність батьків – це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.
5. Діти правлять світом
“Мій син не любить овочі”. “Їй не подобається рано лягати спати”. “Він не любить снідати”. «Вона не любить іграшки, але добре розуміється на планшеті». “Він не хоче одягатися сам”. «Вона лінується їсти сама».
Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони робитимуть – їсти макарони з сиром та тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті й ніколи не лягатимуть спати.
Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, чого вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування та повноцінного нічного сну наші діти приходять до школи роздратованими, тривожними та неуважними. Крім того, ми посилаємо їм неправильне послання.
Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити те, чого не хочуть. Вони не мають поняття – «треба робити». На жаль, щоб досягти наших цілей у житті, нам часто треба робити те, що потрібно, а не те, що хочеться.
Якщо дитина хоче стати студентом, їй потрібно вчитися. Якщо хоче бути футболістом, потрібно тренуватися щодня.
Наші діти знають чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосяжних цілей та залишає дітей розчарованими.
Тренуйте їхній мозок!
Ви можете тренувати мозок дитини та змінити його життя так, що він буде успішним у соціальній, емоційній та академічній сфері.
Ось як:
1. Не бійтеся встановлювати рамки
Діти потребують їх, щоб вирости щасливими та здоровими.
- Складіть розпорядок дня: час їжі, часу сну та час для гаджетів.
- Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть чи не хочуть. Пізніше вони скажуть вам дякую за це.
- Виховання – важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшість часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.
- Дітям потрібні сніданок та поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці та лягати спати вчасно, щоб наступного дня прийти до школи готовими вчитися.
- Перетворіть те, що їм не подобається робити, на веселощі, на емоційно-стимулюючу гру.
2. Обмежте доступ до гаджетів та відновіть емоційну близькість з дітьми
- Подаруйте їм квіти, посміхніться, полоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуйте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, повзайте разом, бийтеся на подушках.
- Влаштовуйте сімейні вечері, грайте у настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах та гуляйте з ліхтариком увечері.
3. Навчіть їх чекати!
- Нудьгувати – нормально, це перший крок до творчості.
- Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» та «я отримую».
- Намагайтеся не використовувати гаджети в машині та ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи чи граючись.
- Обмежте постійні перекушування.
4. Навчіть свою дитину виконувати монотонну роботу з раннього віку, оскільки це є основою для майбутньої працездатності
- Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
- Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх із чимось позитивним.
5. Навчіть їх соціальним навичкам
- Навчіть ділитися, вміти програвати та вигравати, хвалити інших, говорити «дякую» та «будь ласка».
Виходячи з мого досвіду роботи терапевтом, можу сказати, що діти змінюються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання.
Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання та тренування їх мозку, поки не стало пізно.
