Вчені довели, що людина під час смерті усвідомлює, що помирає і повністю відчуває навколишній світ
Страх неминучої смерті — для багатьох людей це одне з найнеприємніших відчуттів, особливо це стосується тих, хто боїться вмирати на самоті. І, як з’ясували вчені, для таких страхів у людей є всі підстави.
Згідно з дослідженням вчених з Медичного центру Лангоні при Нью-Йоркському університеті, момент помирання — якщо це тепер можна так назвати — щось зовсім інше, ніж люди вважали раніше.
Виявляється, що померлі деякий час, навіть після офіційної констатації смерті, все ще перебувають у свідомості. Мало того, вони розуміють, що вони померли й повністю відчувають навколишній світ.
Це з’ясувала група дослідників під керівництвом професора Сема Парніа. Упродовж багатьох років його команда спостерігає за станом вмираючих, а також збирає свідчення тих, хто пережив клінічну смерть. Після довгих років роботи автори зібрали воєдино дані, узагальнили їх та опублікували перші підсумки.
Головний висновок дослідження: після офіційної констатації смерті, тобто після зупинки серця, людський мозок все ще функціонує і залишається активним. Розум живе. Отже, у більшості таких випадків люди можуть розуміти, що вони померли.
При цьому померлий відчуває, що його тіло не реагує на зовнішні подразники. Навіть якщо він захоче поворухнути рукою, його власне тіло не послухається. Людина ніби почувається ув’язненою у власному тілі. Чує слова, бачить навколишніх, але не може подати їм знак.
Деякі з пацієнтів після клінічної смерті змогли розповісти вченим, що під час відключення чули лікарів і могли уривчасто переказати переговори персоналу.
Як виявилося, смерть щось зовсім інше, ніж ми вважали раніше.
Вчені пояснюють свої висновки тим, що мозок помирає повільніше, ніж серце, тому людина, її розум, живе деякий час, навіть після констатації смерті.
За даними Американської асоціації серця (AHA), терміни «зупинка серця» та «серцевий напад» часто використовуються як взаємозамінні, але вони не є ідентичними. Під час серцевого нападу блокована артерія нерідко запобігає попаданню крові лише в одну частину серця, що може призвести до смерті саме цієї ділянки – хоча загалом серце продовжує битися. Під час зупинки серця електричні сигнали, що призводять до його роботи, порушуються, серце перестає битися, настає смерть.
У переважній більшості випадків лікарі визначають смерть, ґрунтуючись на тому, що серце більше не б’ється, пояснює професор Сем Парнія, керівник відділення критичної медицини та реанімації у NYU Langone School of Medicine: «Саме так у більшості випадків встановлюється час смерті людини».
І саме з моменту зупинки серця кров перестає надходити в мозок – його робота сповільнюється.
Сповільнюється – але не зупиняється!
Таке уповільнення ланцюгової реакції клітинних процесів, які зрештою призводять до загибелі клітин всього мозку, може тривати кілька годин після смерті серця.
І робота кори головного мозку – так звана “мисляча частина” – весь цей час буде хоч і сповільнено, але тривати. А людина жити та відчувати.
Це означає, що те, що зазвичай називається смертю (зупинка серця), за словами лікарів, є лише першою її фазою.
Мозок помирає повільніше, ніж серце, тому деякий час людина живе навіть після смерті.
Дослідження вчених з Нью-Йорка підтверджує підсумки більш раннього відкриття, яке зробили канадські фахівці з Університету Західного Онтаріо. Тоді також заявлялося, що життя після смерті далеке від завершення: після припинення роботи багатьох органів мозок все ще продовжує працювати й досить довго.
До речі
Сучасній медицині, втім, і раніше було відомо, що мозок помирає пізніше за серце (завдяки чому стала можливою, наприклад трансплантація серця, сьогодні ця операція проводиться успішно в багатьох країнах). Проте вважалося, що якщо життєдіяльність мозку не підтримувати спеціальними медичними препаратами, то мозок помре одразу за серцем. І ось тепер дослідження вчених з Нью-Йорка показало, що цей час значно більший.
А ось команда лікарів з лікарні в Єрусалимі Haddassah проаналізувала історії людей, які виявилися близькими до смерті, і виявила, що повернення до спогадів про життя може бути пов’язане з частиною мозку, яка зберігає спогади. Лікарі вважають, що ця частина мозку – остання частина, порушена дефіцитом кисню та втратою крові. А тому здатна працювати, навіть коли людина непритомніє і повільно вмирає.
Медики відзначають, що часто спогади людей, що вмирають, особливо емоційні. При цьому між спогадами не існує лінійної прогресії, людина не може відповісти, чому до неї прийшли саме ці спогади, а не інші.
