Пригожин заспівав Путіну відхідну
Як відступ із Херсона посилює позиції лідера ПВК «Вагнер»
Російська армія — 30 тисяч добірних десантників, найкраща і найдієздатніша частина військ — справді відступає з Херсона. Хтось — мабуть, Євген Пригожин і генерал Суровикін, — переконав Путіна прийняти єдине розумне з військового погляду рішення, хоч воно й завдає Путіну страшного політичного удару.
Найцікавіше – куди ця армія прийде. Ці 30 тисяч добірних частин, очевидно, будуть перекинуті на Донбас і спробують там наступати. Якщо їх наступ виявиться успішним, то головним бенефіціаром, ймовірно, стане Євген Пригожин та його ПВК «Вагнер».
«Після цього тріумвірат «Пригожин, Кадиров, Суровикін» зможе диктувати свою волю будь-кому, включаючи Путіна», — вважає військовий експерт Олег Жданов, полковник запасу та колишній співробітник Генштабу ЗСУ.
Таким чином, абсолютно логічний і єдино з військової точки зору можливий крок — відхід з правого берега Дніпра — може мати значно важливіші наслідки, ніж просто відступ.
Він може стати розставлюванням постатей для очікуваного багатьма переходу влади в країні до рук тріумвірату за мовчазної згоди Путіна.
Але, зрештою, про все по черзі.
Становище російських військ під Херсоном абсолютно безнадійне вже кілька місяців.
Ця безнадійність почалася з того моменту, коли українські HIMARS винесли Антонівський міст і Нову Каховку, а українські HARM винесли на правому березі ППО, забезпечивши українській авіації панування в повітрі. Становище стало остаточно критичним після того, як вибух вантажівки пошкодив Керченський міст, разом у половинивши постачання снарядів та пального до Криму, а звідти на правий берег Дніпра.
Наступ Путіна горить в Україні разом зі складами російських боєприпасів
Питання полягало лише в тому, яку форму набуде здавання Херсона. Річ у тому, що ЗСУ ніколи не веде наступ у звичному для Першої та Другої світової значенні: коли після вогняного валу солдати біжать в атаку і виколупують ворога з окопів. Так намагається наступати ПВК «Вагнер» під Бахмутом, і там поле бою встеляють трупи вагнерівців та їхніх зеків. ЗСУ ж сили солдат береже, і наступає лише після того, як на передній лінії оборони (т. зв. ВОПи, взводно-опорні пункти) просто нікого немає. Чому немає – це питання інше. Або всіх, хто сидів у ВОПах, повбивали, або вони втекли. До того ж ЗСУ не має танків для такого наступу.
У таких умовах Херсон можна було тримати досить довго — ціною величезних втрат, але тримати. Наприклад, у свій час ходили чутки, що перекинутих на правий берег мобілізованих переодягають у цивільний одяг і зроблять з них «ополчення» Херсона. Це були б міські бої, найскладніший вид боїв; у цих боях мобілізованих, які тільки й вміють, що стріляти з автомата, використовувати досить логічно, тому що в цих боях всього й потрібно — стріляти.
У такому сценарії Херсон чекала доля Маріуполя та Сєвєродонецька. Достатньо невеликої кількості міських партизанів, щоб роздовбати артилерією все місто, звинувачуючи в цьому одне одного.
Тим більше, що для Путіна, який з помпою підписав указ про входження Херсона до складу Росії, відхід з Херсона — серйозна особиста поразка. У Z-каналах із цього приводу вже стоїть виття.
Російські війська могли максимально затягнути здачу, відволікаючи значні українські сили. Всі чекали пасток і каверз — але натомість вранці 9 листопада російські частини став масово відходити, підірвавши перед цим мости, що залишилися, через Інгулець і зрошувальні канали. Цікаво, що мости було підірвано в тилу російських військ. Тобто це були не мости, які розділяли російські війська та ЗСУ, а мости, які відокремлювали російські війська від Дніпра.
В чому сенс? Його пояснює військовий експерт та радник офісу президента Зеленського Олексій Арестович: мости завжди були ласою метою для «Хаймарсів». «Будь-який міст — це скупчення військ та техніки перед мостом, ЗСУ пристрілялися по всіх мостах, за масового відступу була б бійня», — каже Арестович.
Переправляючись через канали й канавки вбрід, понтонами, в несподіваних місцях, російська армія позбавила ЗСУ цієї можливості.
Загалом відхід чудово організований, і український військовий журналіст та експерт Юрій Бутусов відзначає високу його якість. «Це – найкращі російські війська, добірні десантники, – каже Бутусов. — Ось як Суровикін оголосив про «непопулярні рішення», з того моменту вони готувалися і розумно прикривали відхід».
Як ми вже сказали, головне питання в тому, куди підуть усі ці частини, які організовано відступають із технікою та зброєю. Очевидна відповідь: на Донбас, під Бахмут, де розпочнеться серйозний наступ. Плюс тридцять тисяч найкращих військ – це не жарт. “До того ж на правому березі панує українська авіація, а під Бахмутом – російське ППО”, – нагадує військовий експерт, льотчик ЗСУ та полковник запасу Роман Світан.
Ми можемо припустити, що ці війська підуть у наступ із колишньою російською метою: захопити Бахмут, Слов’янськ, Краматорськ — і, головне, систему водопостачання Донбасу, яка знаходиться біля Слов’янська, яка з самої весни була головною метою російського наступу на Донбасі. Тому що без неї Донбас безлюдний, і стратегічної можливості утримувати його немає.
“Головним бенефіціаром такого наступу стане Євген Пригожин”, – вважає Олег Жданов. Нагадаємо, що цей «Вагнер» б’ється під Бахмутом, і б’ється він так: вся вогнева міць російської армії зосереджена на тому напрямі, російська армія має там перевагу в техніці 7:1 (хоча неточність російської артилерії знижує цю перевагу раз на 5–6), атаки йдуть до 6-10 на день, іноді кожні дві години.
Політичні вершки від Бахмута збирає Пригожин (ось, вся російська армія відступає, а «Вагнер» б’ється, як лев, і навіть наступає), а забезпечує цей наступ, стягнувши звідусіль артилерію, та сама російська армія, — іронізує Олексій Арестович.
Іншими словами: генерал Суровикін (а також, можливо, Євген Пригожин) переконав Путіна відступити з-під Херсона, ухвалити військове, а не політичне рішення.
Якщо 30 тисяч добірних російських військ, виведених з-під Херсона, прийдуть на Донбас і якщо їх наступ буде хоч трохи успішним, то головним бенефіціаром цього рішення стане, ймовірно, ПВК «Вагнер».
З далекосяжними внутрішньополітичними російськими наслідками.
Але для цього, ясна річ, потрібні дві речі. Перше — щоб ЗСУ не завдали військам суттєвих втрат при відході, і друге — щоб наступ на Донбасі був вдалим. Адже ЗСУ також не залишаться на правому березі. Їхні «Хаймарси» теж поїдуть за десантниками на Донбас.
