Тріщини у Кремлівській стіні
Коли 27 лютого я описував можливі варіанти результату маленької звитяжної війни з Україною (усі, як один, нерадісні для путінського режиму), то й не припускав, що найближчим до істини виявиться останній – той, у якому окупант біжить, втрачаючи шапку. Складно було навіть припустити подібну глибину розвалу та деградації настільки важливою для підтримки режиму військової сфери. Здавалося б, що, що, а багнети, на яких тримається, путінський режим мають бути заточеними.
Звичайно, успішний наступ ЗСУ ще не означає швидкого кінця війни. Наступати завжди складно і загрожує великими втратами. Однак факт полягає в наступному: отримана ЗСУ перевага в живій силі дозволяє їм концентрувати сили, що перевершують, на будь-якій ділянці фронту, що практично виключає можливість проведення російськими військами будь-яких наступальних операцій. Якщо путінський режим не вживе рішучих заходів, то найближчими місяцями на нас чекає криваве видовище під офіційною назвою “героїчна оборона Донбасу, Херсона та окремих районів Запорізької області”. Причому “оборонити від нацистів” вдасться далеко ще не все.
Виправити ситуацію можна лише одним способом: мобілізацією. Однак тут, своєю чергою, виникають складнощі.
По-перше, мобілізація – дуже громіздкий і складний щодо організації процес. Шукати, навчати, переміщати сотні тисяч людей – вміння, давно забуте системою через непотрібність. Постає питання озброєння та умундирування – “на запас”, як “неефективний совок”, російські оборонні підприємства не працюють, а радянські склади, розраховані на дві світові війни, давно показали дно в результаті ефективного розпродажу, ефективного розкрадання та просто старіння. 30 років – неабиякий термін навіть для відомої своєю живучістю радянської техніки.
По-друге, мобілізація покінчить з благодушним ставленням населення до СВО. Одна річ, коли воюють невідомі тобі ноунейми, які вирішили через злидні стати воїнами-антифашистами за 200 тисяч рублів. Інша річ, коли на захист капіталістичної вітчизни та всіх її цінностей а-ля яхта Абрамовича, закличуть твого сина/брата/чоловіка. Можна, звичайно, повірити розповідям пані Матвієнко, що по свисту зверху у військкоматів вишикуються натовпи патріотів, але я щось не вірю. Швидше за все, патріотів доведеться відловлювати з нарядами поліції та Росгвардії.
Додатково мобілізація украй оголить всі класові суперечності. Ми всі знаємо, як робляться справи в нашій Батьківщині. Дуже швидко виявиться, що на його захист закликається суцільно чернь з нужденних класів, у той час, як у золотої молоді знайдеться ціла сотня дефектів, що робить її придатною виключно до швидкісної їзди на гелендвагенах і відвідування нічних клубів, але ніяк не до копання окопів і марш кидків.
Не найкращою буде й ситуація серед самих мобілізованих. Сумніваюсь, що офіцер, який пожене їх на “хохляцькі” кулемети, може бути впевнений, що сам не отримає кулю в спину. Серед мобілізованих можуть виявитися непримиренні вороги режиму, а інші можуть просто вирішити не вмирати за сакральні цінності на кшталт приватної власності пана Дерипаски. Загалом уже хтось, а наша влада має пам’ятати про небезпеку, яку несе власникам заводів, газет, пароплавів озброєний народ.
Є, втім, у російських еліт і третій варіант (крім програшу війни та мобілізації з непередбачуваними наслідками) – здати неосудного незмінного з найближчим оточенням до Гааги, стати на коліна і просити вибачення у Заходу. Як підказує приклад Авена, якому Захід милостиво розблокував частину рахунків, такий шлях відкритий. Крим, Донбас, Курили та інше, включаючи, можливо, навіть ядерну зброю, доведеться здати. Правда, і тут доведеться мати справи з вибухом народного обурення, але принаймні буржуазії буде на кого спертися в цій боротьбі та куди бігти, якщо щось піде не так.
Ну і насамкінець, маленька порада путінському режиму – якщо починати мобілізацію, то найкраще почати з пробивання по базі патріотів, що бороздять простори інтернету, а також тих, хто розміщує на своїх автомобілях відомі літери. Ці звірі, ці чудо-богатирі готові рвати “хохлосвинів” голими руками, і несамовиті у своїй відданості фюреру. Ось тільки біда, шлях до військкомату знайти не можуть. Ви вже їм підкажіть дорогу, і тоді у вашому розпорядженні будуть найкращі солдати, яких можна уявити.
****************
СРСРу немає. Росія перетворюється на околицю світу, занепадну, деградуючу і в перспективі можливо розпаду. Ніхто до неї не піде, вона нікому нічого не здатна дати, навіть, власному народу.
А Росії у сучасному вигляді існувати недовго, війна показала повне банкрутство системи.
Сьогодні також було заявлено, що: «Для досягнення цілей СВО ухвалено рішення перегрупувати війська в районах Балаклії та Ізюму для нарощування зусиль на Донецькому напрямку. Протягом трьох діб проведено операцію зі згортання та перекидання Ізюмсько-Балаклейського угруповання військ на територію ДНР».
Цілі СВО у короткому викладі від 5 липня секретаря Радбезу М. П. Патрушева: «Мета спецоперації — забезпечити захист людей від геноциду з боку українського неонацистського режиму, демілітаризувати та денацифікувати територію України, на ділі домогтися її нейтрального статусу, який має бути прописаний у Конституції».
10 вересня Путін відкрив найбільше в Європі Колесо огляду, тепер можна буде завчасно побачити українські війська, що наближаються до Москви.
