Прочитав в одному із каналів про Михайла Горбачова, який вчора помер: “Він дав радянським людям шанс на свободу”

У радянських людей не було жодного шансу на свободу без юридичного та всенародного засудження свого жахливого минулого і без смертних судів над катами цього минулого. Радянські люди просто поміняли паспорти, залишившись у душі та розумі своєму радянськими людьми.

Перше, що мав зробити Горбачов – це закопати труп дегенерата та маніяка, який лежить на Красній площі.

Другий його крок має бути оголошенням Сталіна рівним Гітлеру.

Третій крок – відкриття всіх архівів КДБ.

І так далі.

Поки вся огидна правда минулого, вся і без залишку не була б цією горезвісною гласністю виплеснута на народ крижаним, що протверезить, душем. Впала б на цей народ з усією нещадністю. І стала б для нього дзеркалом.

І ось тільки подивившись на себе в це дзеркало, покаявшись, по справжньому покаявшись, назвавши речі своїми іменами вперше в житті, переоцінивши історію своєї країни, з’явився б шанс на волю. На нормальну країну та на її майбутнє.

А так… Ну, припустимо, СРСР розпався, бо економіка його здохла, а ідеї його перетворилися на остаточний фарс, якому ніхто вже більше не вірив. Горбачов тільки подув на цей картковий будиночок. Будиночок звалився, а далі що?

А далі через пару років затужили знову по кайданах та сатрапах. Не потрібна рабові свобода, якщо в душі він той самий раб. Птах, що у клітці, сприймає політ, як хворобу.

Самі залетіли назад у цю клітку. Самі себе закрили. І повернулися у звичний свій стан.

Ні грама співчуття для такого народу немає і не може бути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *