Діди сиділи за анекдоти, діди сиділи за те, що змогли втекти з німецького полону…
Діди сиділи за анекдоти, діди сиділи за те, що змогли втекти з німецького полону, батьки сиділи за джинси та радіо “Голос Америки”, діти сидять за картинки в інтернеті, онуки сидітимуть за спроби втечі з країни.
Нагадую, що 2 березня 1837 року за свій вірш «Смерть поета», присвячений А. С. Пушкіну, було заарештовано Михайла Юрійовича Лермонтова, і розпочато слідство у справі про «недозвільні вірші», за яким спостерігав сам імператор.
185 років минуло, а досі за тексти саджають і ці рядки все ще актуальні:
Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!
Таитесь вы под сению закона,
Пред вами суд и правда — всё молчи!..
Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждет;
Он не доступен звону злата,
И мысли, и дела он знает наперед.
Тогда напрасно вы прибегнете к злословью:
Оно вам не поможет вновь,
И вы не смоете всей вашей черной кровью
Поэта праведную кровь!
За пів року росіяни написали понад 145 тисяч доносів до Роскомнагляду. Це ми не беремо до уваги доноси до ФСБ та прокуратури. Сміливо можна помножити на кілька порядків.
Відразу на думку спадає історія про те, як у грудні 1943 року в берлінській в’язниці була страчена [гільйотинована] 43-річна кравчиня Ельфріда Шольц. Її стратили “за обурливо-фанатичну пропаганду на користь ворога”. Одна з клієнток донесла: Ельфріда говорила, що німецькі та російські солдати — гарматне м’ясо, Німеччина приречена на поразку, і що вона охоче вліпила б Гітлеру та Сталіну кулю в чоло.
На суді та перед стратою Ельфріда трималася мужньо. Існують свідчення, що суддя їй оголосив: «Ваш брат, на жаль, зник від нас, але вам не піти». Влада надіслала її сестрі рахунок за утримання Ельфріди у в’язниці, суд і страту — 495 марок 80 пфенігів. Через 25 років ім’ям Ельфріди Шольц назвуть вулицю у її рідному місті Оснабрюку. Старшим та єдиним братом загиблої був письменник Еріх Марія Ремарк. Їй Ремарк присвятив свій роман «Іскра життя», що вийшов 1952 року.
Історія повторюється, але на цей раз в Росії. Правда, ще не почали використовувати гільйотину, але вже масово пишуть доноси
