США, Китай, Тайвань та мікрочіпи
Китай спочатку був близький до того, щоб підтримати Путіна навіть в економічному та військовому плані. Яструби у Вашингтоні дійшли висновку, що Китай треба поставити на місце саме тут і зараз. За їхніми розрахунками, там ідуть такі процеси, які дозволяють це зробити.
Глобальна оцінка полягає в тому, що останні роки років 8-10 Китай точки зору його економіки, рухається в неправильному напрямку. Перед цим 40 років він рухався у правильному напрямку: глобалізація та ринкова економіка, і Китай вписувався у ці процеси.
Китай спочатку був країною, що розвивається, отримував всі бенефіти, пов’язані з цим статусом і з часом став другою економікою світу. Отут і почалися проблеми.
Проблема номер один. У Китаї зараз населення близько 1,4 мільярда людей.
Минулого року чисельність населення досягла піку, а тепер досить швидко вона почала скорочуватися.
Нещодавно Шанхайська академія суспільних наук опублікувала доповідь. Вона спочатку з’явилася у публічному просторі, але потім китайська влада його швидко вилучила.
Відповідно до цієї доповіді, до кінця цього століття чисельність китайського населення має впасти до 500, максимум до 547 мільйонів осіб, тобто практично впасти втричі.
Старіння населення – це дуже серйозна проблема. Дедалі більша кількість людей повинні сидіти на пенсії і менша кількість має їх годувати. Зменшення народжуваності різко посилює цю проблему.
В той самий час американські демографи та фахівці з імміграції (дуже важлива частина поповнення населення США) прогнозують, що до кінця цього століття населення США зросте приблизно до такої ж цифри 500-540 мільйонів (зараз – 335), тобто за кількістю населення США та Китай зрівняються.
У 2010 році США випускали в майже вдвічі більше бакалаврів у галузі інженерних дисциплін, ніж Китай. Через 10 років у 2020 році вже Китай випускав інженерів у 2,4 раза більше, ніж Сполучені Штати.
Китайський випускник середньої школи має приблизно на 3 роки більше досвіду навчання в аудиторії, ніж американський. Навчання онлайн, заочне навчання, вечірнє навчання, складання іспитів екстерном – це все добре, але ніщо не може замінити аудиторію, про це свідчить міжнародна практика.
76 відсотків випускників у США, які закінчили 12 класів, мають недостатні знання з математики, а в галузі природничих наук 78 відсотків мають недостатній рівень освіти в галузі математики. Зараз за кількістю бакалаврів у категорії інженерної справи Сполучені Штати посідають шосте місце у світі.
Серед найважливіших напрямів в освіті – природничі науки, потім технологія, інженерна справа та математика. Кількість фахівців у цих галузях визначають рівень розвитку країни.
Тут ситуація в Америці така: 28 відсотків викладачів американських університетів у галузі науки та інженерії народилися за кордоном, 38 відсотків американських нобелівських лауреатів у галузі хімії та фізики медицини з 2000 року також народилися за кордоном, майже половина американських компаній, що входять до списку 500 найкращих, має засновника емігранта або члена сім’ї емігранта. Тобто внесок імміграції, як ви бачите, у розвиток американської науки та дослідницької економіки колосальний, і американці дійшли висновку, що правильно побудована імміграційна політика може зробити прорив, і на це буде спрямована політика США в найближчі роки та десятиліття.
У школах тут регулярно проводяться олімпіади: у приватних школах та й у державних. Йде відбір талантів, він поставлений на промислову основу, має налагоджений механізм з відбору найкращих та їх переведення зі звичайних шкіл до спеціалізованих шкіл. Так ось, на олімпіадах перші місця посідають китайці та вихідці з країн колишнього Радянського Союзу. А американські діти займаються спортом, американським футболом, плаванням, займаються у різних гуртках – музичних, танцювальних і драматичних.
Ну так, американські діти мають бути здоровими й в них і має бути гарний настрій.
Одна іммігрантка вийшла заміж за американського професора, у них народилася донька і мала схильність до математики. Її загнобили з цією математикою, вона не мала ні субот, ні неділь, ні канікул, весь час натягували на цю математику. Вона показувала феноменальні результати, а потім плюнула на все це, поїхала в інший штат і вступила на курси крою та шиття.
Отже, покращивши імміграційну політику, Сполучені Штати збираються залучити найкращі уми та таланти з усього світу до країни, щоб повернути себе ті позиції, які були втрачені за останні 10 років.
І все-таки з 25 найкращих університетів світу – 16, як і раніше, є американськими.
А тим часом у Китаї товариш Сі вирішив зміцнити комуністичну партію, в основі якої лежить марксизм. У Китаї 18 з половиною відсотків випускників вишів не можуть знайти собі роботу саме в галузі тієї ж саме технології та інженерної справи.
Зате зараз випускники, що має найбільший попит – це люди, які вивчають марксизм, спеціалісти з марксизму «з китайською специфікою». Тобто це маоїзм з додаванням мудрих вказівок товариша Сі.
Нині поставлено мету: на кожних 350 студентів має бути один викладач у галузі марксизму. Кількість вакансій, що потребують наукового ступеня з марксизму, у другому кварталі цього року в Китаї збільшилася на 20 відсотків порівняно з першим кварталом минулого року. Так, тут вони далеко підуть.
Американські аналітики із сарказмом пишуть про це. Цитую:
«Парадокс 20 століття – якби революція 17-го року не заразила Росію комунізмом, то не було б холодної війни, але ірраціональні шалені ідеї комунізму визначили щасливий для Заходу результат цієї холодної війни. Тобто марксизм породив холодну війну, і він убив Росію.
Китайський марксизм – коли все підпорядковане авангардної функції партії, а партія є авангардом невігластва. Таким чином, курс, який взяла партія під керівництвом товариша Сі, визначить траєкторію Китаю (як раніше в Росії). Отже, з погляду Сполучених Штатів, товаришу Сі, ласкаво просимо на третій термін, ти нам потрібен на чолі Китаю».
Америка зовсім не лягла під Китай. Китайці не оголосили жодних санкцій щодо Сполучених Штатів. А пам’ятайте, скільки галасу було на тему про те, що Китай – власник трильйонів цінних паперів американського уряду. І ось-ось пред’явить їх до стягнення? І тоді вся американська економіка впаде.
Китай навіть не спробував це зробити, бо розуміє, що це було б безумством і ніяк не працюватиме.
Китай у зв’язку зі складною економічною обставиною «згорнувся всередину», а Сполучені Штати навпаки розгорнулися хутром зовні, тобто розгорнулися у зовнішній світ. Це зробив Байден, і це прямо протилежне до того, чого домагався Трамп попередні чотири роки.
Тут свій внесок вніс Путін. Він своєю агресією розбудив американський «економічний імперіалізм», і насамперед розгорнувся проти Китаю – і це роблять США в союзі Тайванем.
Чарівне слово тут звучить так: мікропроцесор. Китай на своїй території виробляє лише шість відсотків світового виробництва мікропроцесорів, яких катастрофічно не вистачає, і це найбільша вразливість економіки Китаю. Не нафта і газ, а саме мікропроцесори.
Тайвань експортують до Китаю мікропроцесорів щорічно більш ніж на 900 мільярдів доларів, що більше, ніж увесь китайський імпорт нафти.
Китай критично залежить від імпорту тайванських мікропроцесорів. Китай виготовляє мікропроцесори, але мало і які? Нещодавно вони виробляли їх із розмірами 90 нанометрів, хочуть досягти 12.
За 22 роки путінського режиму Росія зараз виробляє мікропроцесори розміром 130 нанометрів. Вперше такий мікропроцесор з’явився у світі 2001 року, 20 років тому, і їх давно ніхто не виробляє, окрім Росії. Наразі з’явились найбільші досягнення Росії – 64 нанометри. Вперше такий процесор у промисловому масштабі почали виробляти Сполучені Штати у 2006 році. Поки Дугін складав свої маячні ідеї про «русский мир», цей «мир» профукав чергову науково-технічну революцію.
Тайвань – унікальна країна, у них компанія TSMC (абревіатура від англ. Taiwan Semiconductor Manufacturing Company, Тайваньська компанія з виробництва напівпровідників) єдина у світі виробляє мікропроцесори за технологією 3 нанометри. Відчуваєте різницю 130, та й 64 у Росії, 90, нехай і 12 у Китаї та 3 у Тайвані? Такої технології у світі більше немає, ця технологія майбутнього, тому якщо не дай Боже, щось станеться із цим заводом у Тайвані, то світ завалиться.
Росія може зникнути з лиця землі, нічого за великим рахунком не станеться. Знайдуть чим замінити газ і нафту, а ось Тайвань – не знайдуть.
Китай продемонстрував, що він це розуміє.
Китай розуміє, що у разі військового зіткнення зі Сполученими Штатами через Тайвань на нього чекає принизлива поразка, санкції та повна дипломатична ізоляція. Китай має розвивати свій сильний бік – вивчати та розвивати марксизм.
Згідно з прогнозами американських аналітиків, ми будемо присутні при заході китайського лідерства. Американці сприяють цьому, розуміючи залежність Китаю від мікрочіпів. Президент Байден підписав законопроєкт на 53 мільярди доларів для підтримки найбільших виробників мікрочіпів, таких як тайванська TSMC і південнокорейський Samsung.
Публікацію підготовлено за матеріалами Юрія Швеца
