Історія, як хронічна хвороба, схильна до рецидивів
«Я прийшов після путчу до російського керівництва та сказав, що треба провести суд над КПРС. І якщо ви не проведете свого роду Нюрнберга чи щось подібне, ви ніколи цей режим не прикінчите, це все тягтиметься до нескінченності, мало того, комуністи оживуть. Це як поранений звір, якого треба добити. Якщо ви його не доб’єте, він кинеться вам на горло.»
Володимир Буковський
СРСР – це не тільки автомати з газованою водою, а ГУЛАГ та 4 мільйони доносів.
CРСР – це маразматики при владі та бідність, як норма життя.
СРСР – це лицемірство. При показному антизахідництві поїздка за кордон – це заохочення, а річ з-за кордону – небувалий успіх.
СРСР – це однаковість у всьому. В одязі, у їжі, у піснях, у думках.
СРСР – це дефіцит та відсутність будь-якого прогресу.
СРСР – це комунальні квартири, де одна кухня та один коридор на всіх. Де слово “сусід” набуває особливого сенсу.
СРСР – це заборона на виїзд за кордон, це в’язниця за валютні операції, це заборона на будь-яку політичну діяльність поза рамками компартії.
СРСР – це заборона на приватне підприємництво. Заборона на приватну власність як таку. В людини немає і не має бути нічого особистого, свого. Людина належить суспільству, а не собі.
СРСР – це всепроникаюча цензура і жодної свободи думки та поширення інформації.
СРСР – це брехня, сірість і забитість.
СРСР – це піонерські лінійки, комсомольські збори, суспільний осуд і суд. Приниження перед усіма, розмивання та приниження будь-якої індивідуальності.
СРСР – це повсюдний блат та здирства.
СРСР – це нав’язування мілітаризму та імперської свідомості з раннього дитинства.
СРСР – зрівнялівка.
СРСР – це коли держава вдає, що платить нам за роботу, а ми вдаємо, що працюємо.
СРСР – це принизливе очікування подачки від держави.
СРСР – відсутність предметів особистої гігієни.
СРСР – це убозтво побуту.
СРСР – це почуття безглуздості та абсурдності того, що відбувається.
СРСР – це неповага до особистості. У школі, в інституті, на роботі – всі офіційно домагаються до особистого простору людини. І це вважається нормою.
СРСР – це пропаганда з кожної праски, черги та порожні прилавки.
СРСР – це постійне очікування та страх перед війною.
СРСР – це пункт в анкетах “ставити особисті інтереси вище за суспільні”.
СРСР – це підозра до всіх, хто виділяється.
СРСР – це неможливість читати, дивитися та слухати, що хочеш.
СРСР – це черга за ковбасою, де люди непритомніли.
СРСР – це ставлення до людини як до витратного матеріалу.
СРСР – це графа національність.
СРСР – це безпросвітність завтрашнього дня, імітація життя як такого.
СРСР – це ненависть до розуму та любов до верстата.
СРСР – це в’їдливий антисемітизм, що спускається зверху, що доходить до останньої комунальної кухні.
СРСР – це принизлива відсутність вибору у всьому.
СРСР – це побоювання і трепет перед начальником. Плазування перед силою.
СРСР – це коли мета виправдовує кошти.
СРСР – це ідеологія ненависті, заздрості та підлості.
СРСР – це протилежність свободи, як такої. Відсутність свободи пересування, свободи совісті, свободи думки. І постійні декларації, збори, паради, полум’яні промови, ходи, плани, норми, плакати, дошки пошани, дошки ганьби – величезні фанерні ширми, що прикривають справжню картину речей.
СРСР – це брехня та ще раз брехня. Насильницьке перекручення людської натури. Підміна всіх загальнолюдських цінностей.
СРСР – найтриваліший в історії недобитий людиноненависницький режим.
«Історія, як хронічна хвороба, схильна до рецидивів. А радикальні ліки одні – своєчасна хімієтерапія клітин, які несуть смерть. У нас цього не трапилося, з СРСР до «нової Росії» ми перетягнулися з усіма радянськими клопами.»
Анна Політковська
