Росія стала фашистською державою – The New York Times
Американська газета опублікувала думку професора Єльського Університету, відомого історика, що спеціалізується на східній Європі, Тімоті Снайдера під назвою «Це має прозвучати так: Росія – фашистська держава».
За його словами, сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, з яких, на думку істориків, складається фашизм:
📌Культ одного лідера (Володимир Путін)
📌Культ померлих за щось велике (перемога у ВВВ)
📌Міф про колишню велич імперії та бажання цю велич повернути
📌Потужна машина пропаганди
📌Візуальні символи як знак належності (Z та V)
📌Масові заходи на підтримку вождя
📌Мова ненависті стосовно конкретної групи людей
Снейдер також свідчить про існування у Росії практик, традиційних для фашизму:
📌Інші люди існують для того, щоб їх колонізувати
📌Росія не може бути ні в чому винна через її героїчне минуле
📌Існування України — це міжнародна змова
📌Війна – єдина можлива відповідь
********
Якби Україна не чинила опір російській фашистській війні на знищення, це була б дуже похмура весна для демократій по всьому світу.
Фашизм як ідея ніколи не був переможений. Цей культ нераціональності й насильства не був зруйнований як аргумент. Поки нацистська Німеччина здавалася сильною, для європейців й інших народів фашизм був спокусливим.
Лише на полях битви Другої світової війни він був переможений. І ось він знову повернувся. Цього разу країна, яка веде фашистську війну на знищення – це Росія. Якщо вона переможе, фашисти по всьому світі будуть втішені. Про це в статті для New York Times пише історик Єльського університету Тімоті Снайдер.
Він зауважує, що люди роблять помилку, коли обмежують свій страх перед фашизмом чіткими образами Адольфа Гітлера і Голокосту. Фашизм мав італійське походження, він був популярним в Румунії, де православні християни мріяли про чистки. Він мав прихильників по всій Європі і навіть в Америці. В усіх своїх варіаціях він завжди уособлював тріумф волі над здоровим глуздом. Саме тому йому не можливо дати задовільне визначення. Люди запекло сперечаються, що можна назвати фашизмом, а що ні. Але сучасна Росія, на думку історика, відповідає більшості критеріїв, які вчені зазвичай використовують для ідентифікації фашизму.
В Росії існує культ особистості Владіміра Путіна. В країні також існує культ мертвих, сформований на основі Другої світової війни. Росія плекає міф про давно минулі часи імперської величі, які нібито потрібно повернути за допомогою війни проти України.
«Це не перший випадок, коли Україна стала об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера в 1941 році. Гітлер вважав, що СРСР, який тоді панував над Україною, був єврейською державою. Він хотів замінити радянське правління своїм власним і привласнити родючі українські землі. В СРСР повинен був початися голод, а Німеччина тим часом стала б імперією. В його уявленнях це було легке завдання, тому що СРСР, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колоніальним народом», – пише Снайдер.
Історик зауважує, що схожість між війною Гітлера і війною Путіна надзвичайна. Кремль теж вважає Україну «штучною країною». І її президент з єврейським походженням нібито доводить, що вона не справжня. В Кремлі думають, що якщо знищити невелику групу еліт, народні маси радо приймуть російське домінування. Сьогодні саме Росія блокує потік українського продовольства на світовий ринок, погрожуючи голодом глобальному півдню.
Багато хто зараз відмовляється розглядати Росію як фашистську державу, тому що сталінський СРСР наполягав на своїй антифашистській природі. Але історик зауважує, що радянські твердження заважають визначенню, що таке фашизм, а також збивають з пантелику сьогодні. З допомогою американських, британських й інших союзників, СРСР переміг нацистську Німеччину в 1945 році. Але його боротьба проти фашизму була непослідовною.
До приходу Гітлера до влади в 1933 році СРСР ставився до фашистів як до ще одного виду капіталістичних ворогів. Зрештою, комуністичні партії в Європі вважали ворогами будь-які інші партії. Але така політика допомогла підйому Гітлера. Попри те, що їх було набагато більше, ніж нацистів, німецькі комуністи й соціалісти відмовлялися співпрацювати один з одним. Після цього провалу Сталін змінив свою політику й почав вимагати, щоб європейські компартії утворили коаліції для блокування фашистів. Але довго цей підхід не протримався. В 1939 році СРСР став фактичним союзником нацистської Німеччини. І дві держави вдерлися в Польщу разом. Нацистські промови передруковували в радянській пресі. А нацистські офіцери хвалили ефективність радянських масових депортацій.
Але в Росії сьогодні не говорять про ці факти. Закони про історичну пам’ять навіть визначають згадки про це як злочин. Друга світова війна – це елемент путінського історичного міфу про російську невинуватість і втрачену велич. Росія нібито повинна користуватися монополією на жертовність і перемогу. Базовий факт, що Сталін розв’язав Другу світову війну, ставши союзником Гітлера, вважається немислимим. Про нього заборонено згадувати.
Сталінська гнучкість у ставлені до фашизму – це ключ до розуміння Росії сьогодні. В часи Сталіна спочатку була байдужість до фашизму, потім його почали вважати поганим, а потім – хорошим, аж поки Гітлер не зрадив Сталіна. Тоді він знову став поганим. Але ніхто ніколи не давав визначення, що таке цей фашизм. Це була «коробка», яку можна було покласти що завгодно.
В ході чисток комуністів оголошували фашистами й піддавали показовим судам. Під час Холодної війни фашистами вже стали американці та британці. А всі розмови про «антифашизм» не завадили Сталіну переслідувати євреїв під час його чисток. Його наступники теж без проблем порівнювали Ізраїль з нацистською Німеччиною. Іншими словами, радянський антифашизм був лише політикою поділу на «нас і них». Це не відповідь на фашизм. Зрештою, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, фашистська політика починається з визначення ворога. І оскільки радянський «антифашизм» саме це й робив, з’явився шлях для повернення фашизму в Росію.
В Росії 21-го століття «антифашизм» перетворився в право російського лідера призначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Алєксандр Дугін і Алєксандр Проханов, дали доступ до ЗМІ. А сам Путін спирається на роботи міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.
«Для російського автократа «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто протистоїть йому або його планам знищити Україну. Українці «нацисти» просто тому, що вони не хочуть погоджуватися з твердженням, що вони росіяни, й чинять опір. Мандрівник в часі з 1930-х років без проблем ідентифікував би режим Путіна як фашистський», – пояснює історик.
Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як «акт насильства, яке очищає», а також масові поховання в українських містах – все це робить правду дуже очевидною.
«Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й також до традиційної фашистської риторики й діяльності. Інші народи існують лише для того, щоб їх колонізували. Росія – невинувата через її давню історію. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь. Тому що Путін говорить про фашистів як про ворогів, нам важко усвідомити, що він і сам насправді може бути фашистом. Але в російській війні проти України слово «нацисти» означає «вороги-недолюди», яких росіяни можуть вбивати», – зауважує Снайдер.
Мова ненависті, націлена проти українців, полегшує завдання їх вбивати, що доводить Буча, Маріуполь і будь-яка інша частина України, яка побувала під російською окупацією. Масові могили – не якась випадковість війни. Це очікуваний наслідок фашистської війни на знищення.
«Коли фашисти називають інших людей «фашистами» – це фашизм, доведений до своєї екстремальної нелогічності як культ нездорового глузду. Це остання точка, в якій мова ненависті викривляє реальність, а пропаганда стає чистим наполяганням. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, коли ти сам фашист, – це суть путінської практики. Американський філософ Джейсон Стенлі називає це «підриваючою пропагандою». Я ж називаю це «шизофренією». Українці ж пропонують найбільш елегантне формулювання. Вони називають це «рашизмом»», – пише Снайдер.
Сьогодні світ розуміє фашизм краще, ніж у 1930-х. Всі добре знають, куди він веде. Потрібно впізнати фашизм, тому що так буде зрозуміло, з чим ми всі маємо справу. Але впізнати не означає зупинити його. Фашизм – це не дискусійна позиція, а культ волі, який продукує вигадку. Ця вигадка про містичність людини, яка за допомогою насильства підкорює світ. І пропаганда буде підтримувати її до самого кінця. Побороти фашизм, на думку Снайдера, можливо лише через демонстрацію слабкості її лідера. Фашистського лідера потрібно перемогти. Це означає, що всі, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Лише тоді весь міф розпадеться.
Як і в 1930-х роках, демократія відступає по всьому світу. І фашисти розв’язують війни проти сусідів. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії за допомогою грубої сили, хоча це вже досить погано. Такий результат війни деморалізує всі інші демократії. Навіть до російського вторгнення друзі Росії: Марін Ле Пен у Франції, Віктор Орбан в Угорщині, Такер Карлсон в США, – були ворогами демократії. Фашистські перемоги на полі битви підтвердять, що сила визначає правду, що здоровий глузд для невдах, що демократії повинні провалитися.
«Якби Україна не чинила опір, це була б похмура весна для демократій по всьому світі. Якщо Україна не переможе, нас чекають десятиліття темряви», – застерігає історик.
