Чому «паляниця»?

У соціолінгвістиці існує поняття «шібболет». Для українців це «паляниця».

Всупереч видимій простоті слова, людина, що звикла до фонетики російської мови (де немає м’якого звуку «ц» та звук «л» зубний, а не альвеолярний), вимовляє його з помітним для українського вуха акцентом (зазвичай вимовляючи схоже на «пальані́тса»).

До речі, маркером може бути будь-яке слово, що закінчується на -иця: криниця, водиця, світлиця… Сукупність твердого «и» та м’якого «я» є надто складним набором звуків.

Прикладів шібболету у світовій історії є багато.
Саме поняття відоме з Біблії, Книги Суддів. Один з ізраїльських суддів, Їфтах, запропонував визначати єфремлян, з якими тоді воювали жителі Галааду, за спеціальною фразою, у якій було слово «шібболет» (потік води). Єфремлянин не міг вимовити його, бо у його діалекті не було звуку «ш», він вимовляв його як «сібболет». Часом Їфтаха називають першим соціолінгвістом.

Американці, наприклад, на тихоокеанському фронті для розрізнення японців від китайців, тайців та інших, використовували слово «lollapalooza» – японці зовсім не вимовляють звук «л».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *