Секретна база нацистів в Антарктиді: Які факти підтверджують її існування і чи міг Гітлер сховатися там після поразки

Нещодавно у всесвітній павутині з’явився незвичайний знімок, зроблений біля узбережжя Антарктиди. На ньому видно об’єкт, що дуже нагадує корабель. Разюча схожість із лайнером породила новий сплеск інтересів до однієї з теорій змови, яка стверджує, що нібито після розгрому фашистської Німеччини у Другій Світовій Гітлер не звів рахунки з життям, а йому і ряду високопоставлених керівників Третього рейху вдалося втекти та сховатись на німецькій секретній військовій яку фашисти встигли обладнати в Антарктиді.

Фото загадкового об’єкта з супутника в Антарктиді.

Звучить фантастично. Однак є низка історичних фактів, які свідчать, що німці справді виявляли несподівано високий інтерес до Південного полюса і неодноразово були там перед війною. Так чи існувала секретна фашистська база в Антарктиці та чи міг Гітлер сховатися в цій південній точці Землі?

У 1947 р. журналіст Ладіслао Сзабо опублікував книгу з провокаційною назвою “Гітлер живий”. У ній вперше було заявлено, що фюрер та Єва Браун не звели рахунки з життям, а втекли з Німеччини до Антарктиди на військову базу. На думку Сзабо, у період з 22 квітня по 2 травня 1945 року керівництво Третього рейху на підводних човнах вирушило на інший континент. Як доказ журналіст наводить той факт, що в липні та серпні 1945 р. дві океанські субмарини нацистів U-530 і U-977 здалися владі Аргентини. За твердженням журналіста, саме вони й перевозили нацистів до Південного полюса, після чого у них закінчилося паливо, і вони здалися найближчій нейтральній країні.

Частина дослідників, які підтримують версію про те, що Гітлер живий, вважають – евакуацією верхівки Третього рейху займалися не два підводні човни, а значно більше. На підтвердження наводяться дані, що з 1100 субмарин Німеччини, більш як 100 безвісти зникли в самому кінці війни. Човни не були знищені, не подавали сигналів лиха, а просто зникли.

Якщо припустити, що Гітлер з Євою Браун справді втекли до Антарктиди, то де вони могли там сховатись в умовах вічної мерзлоти та снігів? Як вижити, якщо середньорічна температура на континенті становить -55 градусів?

Німці ще з 30-х років виявляли інтерес до Південного полюса. У 1939 р. під час Антарктичної експедиції вони відкрили вільний від льоду оазис Ширмахера, площею 35 кв. км. На ньому, за твердженням прихильників теорії змови, після війни та могли сховатися нацистські керівники. Крім того, саме німцями було встановлено те, що на території Антарктиди є печери, всередині яких знаходиться морська вода, що не замерзла. Це лягло в основу теорій про те, що Німеччина змогла створити там підводне місто, яке не можна виявити ні з літаків, ні з супутників, оскільки воно знаходиться під льодовим панциром Антарктиди.

Берлін справді надавав дослідженням Антарктиди надзвичайно важливого значення. Так вивчення крижаного континенту опікував особисто Герман Герінг – у нацистській ієрархії друга людина після Гітлера. У 30-ті роки на південний континент німці відправили щонайменше 3 великі та дуже дорогі експедиції. Вони обійшлися рейху 3 млн рейхсмарок (у сучасному перерахунку це більш як 20 млн доларів). Така марнотратність викликає подив, адже під час підготовки до Другої Світової війни у ​​Німеччині були й більш важливі витрати, ніж наукові експедиції. Проте для дослідження Антарктиди нацисти обладнали океанський лайнер за останнім словом техніки та навіть оснастили його двома літаками.

Лайнер успішно доплив до берегів Антарктиди. Поки вчені проводили дослідження, літаки літали над континентом, робили фотознімки та скидали прапорці зі свастикою, тим самим застовпивши за собою величезний шматок території, який пізніше оголосили власністю Німеччини та назвали Новою Швабією.

За даними багатьох дослідників, головнокомандувач німецьким ВМФ гросадмірал Карл Деніц прямо говорив, що в Антарктиді німці побудували військову базу. Виступаючи перед кадетами військово-морського училища, він заявив: “Німецький підводний флот пишається тим, що далеко на краю землі він побудував для фюрера земний рай, неприступну фортецю”. Але подробиць будівництва сучасні історики знаходять дуже мало. Виявляється, що в нацистській Німеччині Деніц був єдиним, хто згадував про фортецю в Антарктиді.

Гросадмірал Карл Деніц

Але у 2008 р. німецький дослідник Ганс-Ульріх фон Кранц підтвердив новими фактами слова нацистського гросадмірала про будівництво фортеці в Антарктиді. У своїй книзі «Свастика у льодах» Кранц навів свідчення якогось офіцера СС Олофа Вайнцзеккера, який, нібито, теж розповідав, що на південному полюсі фашисти заснували так звану «Базу 211», яку оснастили всім необхідним для тривалого проживання десятків або навіть сотень. Виходить Гітлер та його оточення справді могли сховатися у неприступній фортеці на краю землі? Але не все так однозначно.

Вайцзеккери – це давня німецька династія. Її представники відомі як учасники безлічі воєн, які Німеччина вела протягом століть. Проте серед офіцерів СС жодного з ім’ям Олофа Вайцзеккера сучасні історики не знайшли. Тому виходить, що Кранц просто вигадав цього персонажа. Але як тоді бути з гросадміралом Деніцем, адже він точно не вигадана, а реальна історична постать?

Вважається, що свої знамениті слова про фортецю для фюрера Деніц виголосив у 1943 році За іншими даними – 1944 році. Проте документів, що підтверджують, що він справді говорив про «Базі 211» немає. Мало того, жоден випускник військово-морських училищ Німеччини жодного разу не згадав, що перед ним або перед його однокурсниками виступав командувач флоту і розповідав про фортецю в Антарктиді.

Залишається останнє питання – що могло статися з сотнею зниклих субмарин, адже це серйозна сила. Угруповання такої чисельності було здатне прорватися через будь-які загородження, вийти у відкрите море і справді евакуювати Гітлера. Історик Костянтин Залеський склав список всіх підводних човнів Німеччини із зазначенням, яка з них була пошкоджена, потоплена, здалася або була виведена зі складу флоту з інших причин. Виявилося, що доля практично кожної субмарини встановлена ​​і 100 човнів, що нібито зникли, нібито конвой фюрера, це ще один міф, не підтверджений документами.

Герман Герінг

Виходить, що історія з антарктичними дослідженнями нацистів вигадка? Не зовсім. Експедиції були й це достеменно відомо. Південний континент – величезна територія, багата на корисні копалини. Вони й були потрібні Німеччині. Проте через нерозвиненість технологій у 30-ті та 40-ті роки минулого століття, нацисти не змогли їх здобути. Їм довелося обмежитись лише китобійним промислом. Герінг, який керував експедицією, насамперед ставив завдання розв’язувати питання дефіциту такого важливого на той момент продукту як китовий жир. Німеччина імпортувала цей продукт із Великобританії й Герінг розумів, що війна не за горами та імпорту настане кінець.

Але чи могли таки нацисти розглядати Антарктиду не лише як ресурсну базу, а ще і як притулок та обладнати там фортецю про всяк випадок? Більшість істориків вважають, що навряд чи німці бачили в цьому необхідність, адже до нападу на Радянський Союз Німеччина легко захопила одну за одною 12 країн. З великими європейськими арміями нацисти розправлялися так легко, що підготовка таємних притулків у роки виглядала б зовсім не логічною ідеєю.