Інопланетна цивілізація. Від таких, як ми – до тих, які здатні керувати Мультивсесвітом.

“Цивілізації, що досягли апогею. Ті, кого придумала людина? Або ті, які просто виявилися надто розумними і розвиненими для нашого уявлення…”

Розглянемо шкалу розвитку цивілізацій письменника-фантаста Хельґа Каутца. Вона має дуже цікаві моменти, на які варто звернути увагу. Почнемо.

“Всесвіт нескінченний, а чи нескінченні наші думки про нього?”

Цивілізація нульового типу (0): До цього типу належить наша цивілізація. Принаймні, за нинішніми мірками та за рівнем поточного споживання енергії. До цього типу відносяться цивілізації, які є передіндустріальними. Вони використовують більшу частину енергетичних ресурсів своєї планети. Ми це робимо. Газ, нафту, кольорові та чорні метали, руди, інші корисні копалини. Знову ж таки, ми використовуємо і земельні ресурси, тобто ділянки землі на яких щось будуємо, проживаємо або ж на яких ведемо господарську діяльність. Ніхто не скасовував і кліматичні ресурси, адже це одні з найважливіших видів енергетичних ресурсів у людства. Сонце, вітер, вода, все це – енергія, яку ми використовуємо у своїх цілях. Але так чи інакше ми споживаємо не всі ресурси нашої планети, хоч і їх більшість. І, виходячи з цього, за Каутцем, зовсім не виключено, що, можливо, багато цивілізацій цього типу самознищуються в процесі переходу на новий рівень розвитку. Ймовірно це буде пов’язано з тим, що у цивілізації не вдасться користуватися більш розвиненими видами енергії та вона сама себе знищить.

Цивілізація першого типу (I): Цю цивілізацію вже можна позначити як планетарну. Цей тип використовує ресурси своєї планети на повну котушку. Важливим є те, що інші планети цієї цивілізації колонізуються і є частиною ресурсної бази. Шанс є навіть на те, що інші планети тераформуються і стають “другим будинком”. Тим самим ресурси повністю споживаються вже на декількох планетах. Але на підході до цього етапу, як я описав вище, цивілізація може і самознищитися. Це може бути пов’язано з низкою катастроф і невдалих спроб колонізації або терраформування, або з незнанням використання повних ресурсів власної планети.

Цивілізація другого типу (II): Такі цивілізації досить рідкісні та розвинені. Вони використовують всю доступну енергію своєї зоряної системи, або ж енергію власної материнської зірки, якщо вона єдина у системі. Також такі цивілізації вже освоїли міжзоряні перельоти та вони здатні колонізувати планети в інших зоряних системах. І виходячи з того, що такі цивілізації технологічно розвинені, вони, своєю чергою, здатні проіснувати мінімум кілька тисяч років. Та й шанси на їхній розвиток помітно зростають, адже перельоти між зірковими системами відкривають дуже багато і прискорюють еволюцію.

Цивілізація третього типу (III): Тут уже дуже серйозний рівень розвитку. І зустріти їх буде справжнім дивом. Навіть у масштабі всього Всесвіту їх кількість у всіх галактичних нитках не перевищуватиме і дві сотні, навіть сотню. Чому ж? Тому що такі цивілізації вже здатні використати енергію всієї галактики. Вони розвинені настільки, що населення розкидається на різні куточки галактики та споживає її енергію та ресурси у своїх потребах. Такі цивілізації здатні існувати щонайменше кілька мільйонів років. Вони грамотно користуються всіма можливими благами, і швидко не самознищаться. Важливо ще те, що такий рівень здається ледь осяжним, скоріше навіть неможливим для представників одного розумного вигляду. Для досягнення таких масштабів розвитку потрібні представники кількох розумних та досить розвинених цивілізацій. Але не в ключі гноблення чи рабства, а в ключі об’єднання в єдине ціле для подальшого руху.

Цивілізація четвертого типу (IV): Цей рівень розвитку помітно перевершує попередній. Тут же, цивілізація здатна споживати енергію, що дорівнює обсягу всіх доступних ресурсів галактичних скупчень. Якщо ж існують ТАКІ цивілізації, то їх кількість навряд чи буде більшою за десять. Масштаби ведуть вже не до міжзоряних, а до міжгалактичних польотів та колонізацій. І, якщо виходити з того, що така цивілізація була б космополітичною та об’єднаною, то кількість представників, теоретично, могла б налічувати сотні мільярдів особин. А час існування таких цивілізацій міг би доходити щонайменше до десятків мільйонів років.

Цивілізація п’ятого типу (V): А ось тут вже справжня фантастика та божевілля. Проте, теоретично можливе все. Цей тип цивілізації споживає та використовує всю доступну енергію у Всесвіті. Цілком усі доступні енергетичні ресурси, планети, зоряні системи, галактики та галактичні нитки. Абсолютно вся енергія перебуває в руках однієї шалено розвиненої цивілізації. А представники за кількістю особин могли б нараховувати мільярди. Проживання могло б бути розкинуте по всьому Всесвіту. А вимирання таких цивілізацій,  стало б неможливим через те, що їхній прогрес обігнав їхнє самознищення. Напишу простіше: Вони надто розумні та розвинені для того, щоб самознищитися.

Цивілізація п’ятого типу B (Vb): Цей тип є відгалуженням п’ятого. Його представники дещо більш розвинені й вони здатні змінювати деякі константи та закони фізики Всесвіту. Наприклад, зроблять міжгалактичні переміщення набагато швидшими за швидкість світла.

Цивілізація шостого типу (VI): Це вже, свого роду, “боги”. Звичайно, такий тип цивілізації є повністю гіпотетичним, можна навіть сказати фантастичним. А кількість не перевищуватиме одиницю. Що ж у ньому такого? Відповім. Така цивілізація здатна використати енергію Мультивсесвіту. Вона здатна споживати всю енергетичну потужність кількох Всесвітів одночасно. До того ж представники цієї цивілізації здатні повністю змінювати їхню фізику та структуру. Виходячи з теорії Каутца, вони навіть здатні змінювати хід Всесвіту і можуть запобігти, наприклад, тепловій смерті або Великому Стиснення рідного Всесвіту. Можливо для того, щоб існувати вічно.

Звичайно ж, це лише теорія. Це важко зрозуміти, усвідомити, а тим більше зважати на це і вірити. Але знаєте, що скажу. Я скажу, що на такі теорії та гіпотези ми маємо повне право. Ми в них вільні та завдяки широті та глибині наших суджень, ми подумки здатні подорожувати по всьому Всесвіту. Наука, наша уява і глибина пізнання – найсильніші знаряддя, які у нас є. Тому, якщо ми говоримо про розвиток та прогрес, то почнім з себе. І якщо ми це зробимо, то не виключено, що нас почують.