Василь Сталін – небезпечний «царевич», арештант, засланець

Син Сталіна, звісно, ​​було залишитися на волі після смерті батька. Декілька років він провів у в’язниці, помер незабаром після визволення — а можливо, загинув.

Сталін-льотчик

Сталін мав кілька дітей. Світлана, Яків, Василь – рідні; а ще приймальний – Артем Сергєєв. Доля двох, Якова та Василя, склалася трагічно. Але якщо Яків загинув у німецькому полоні, як військова людина, то генерал Василь Сталін — у Казані та за туманних обставин.

Василь народився 21 березня 1920 року у Кремлі. Коли настав час вибирати професію, Василь вступив до Качинської військової авіашколи. Льотчик — найпопулярніша у другій половині 1930-х спеціальність, і синові Сталіна вона чудово підходила. До грудня 1940 року Василь став молодшим льотчиком. Потім пройшов курси командирів та воювати з німцями почав уже на командній посаді. Спочатку служив у штабі ВПС, але хотів на фронт, прагнув спертися не так на походження, але у свої сили. Василь не любив, коли його називали «принцом» чи «царевичем».

“Поблажок батько мені не давав”, – говорив він. Попри батьківське становище і відповідне ставлення до нього самого, Василь виріс не позбавленим добрих рис характеру — енергійним, веселим, з лідерськими якостями, умів вчитися, трудитися і бачити в собі недоліки (хоч і був самолюбний), став люблячим батьком.

З іншого боку, і спадкової запальності йому виявилося не позичати, Василя навіть можна було назвати нестримним. Після війни випивав, особливо з 1950-х.

Влітку 1942 року Сталін почав літати на фронті. З початку 1943 року командував 32-м гвардійським авіаполком. Під його керівництвом служили чудові льотчики, винищувачі збивали чимало ворожих літаків, багато хто до 1945 р. став Героями Радянського Союзу. Комполку Сталін брав участь у знищенні кількох машин ворога у складі групи льотчиків і щонайменше одну «Фокке-Вульф-190» збив сам. Але дуже швидко після прибуття на фронт Василю за наказом батька заборонили літати на бойові завдання — вождь народів боявся, що ще один його син потрапить у полон або загине. Офіційно за роки війни Василь здійснив лише 26 бойових вильотів.

Діти Йосипа Сталіна – Яків, Василь, Світлана. Джерело: aif.ru

Василь у військовій формі. Джерело: flickr.com

Незрозуміло, наскільки він заслужив своє просування сам, а наскільки це зробило за нього ім’я, але генерал-майором авіації Василь Сталін став навіть за мірками 1940-х рано — в 1946 році. Двадцять шість років, а вже такі досягнення! В 1948 році син Сталіна очолив ВПС Московського військового округу.

«Від батька не зрікаюся»

Все йшло добре для нього до 1953 року – дружини, діти, машина, мотоцикли, будівництво нових аеродромів, забезпечення авіації округу всім необхідним; допомогу спортивним командам ВПС (Василь дуже любив спорт); ордени, місце депутата Верховної Ради РРФСР… А потім помер батько – 5 березня 1953 Сталіна-старшого не стало.

Через три тижні міністр оборони звільнив Василя з ВПС, а ще через місяць генерала заарештували чекісти. Пошили йому справи «розстрільні» — зрада Батьківщині, антирадянська пропаганда, зловживання службовим становищем, розтрати казенних грошей…

Про те, чому саме його «взяли в обіг», досі сперечаються (а як інакше, коли документів у доступі істориків — страшний дефіцит). Чи він щось знав про Маленкова, Берію, Хрущова та інших наближених батька, чи річ у тім, що Василь не збирався приховувати своє переконання в тому, що Йосипа Сталіна отруїли; а можливо, в ньому бачили потенційного конкурента за владу в країні, в якій одне його прізвище справляло сильне враження на мільйони людей.

З третьою дружиною Капітоліною. Джерело: pinterst.ru

Після тривалого слідства у вересні 1955 р. суд виніс вирок за антирадянські висловлювання (у тому числі «терористичного характеру») Василя Сталіна на вісім років позбавити волі. Сидів засуджений «зрадник»-генерал на Луб’янці, потім у Володимирській області, під ім’ям «Васильєва Василя Павловича», потім знову у Москві, Лефортово. В тюрмі сильно хворів, зашкутильгав на одну ногу. Ні 1953 року, ні пізніше співпрацювати з новими правителями не погоджувався, говорив: «Я, Василь Сталін, від батька не зрікаюся! І крапка!”

«Сім років, проведених в ув’язненні, я торкатися не стану, тому що в них немає нічого незвичайного. Сидів, як усі. Працював. Чекав на звільнення. До якогось моменту сподівався, що справедливість переможе, потім перестав сподіватися. На моє здоров’я ці сім років теж позначилися. Не могли не позначитися. В’язниця не санаторій».- Василь Сталін

Могила В. Сталіна. Джерело: biographe.ru

Після визволення Сталіну недовго довелося ходити на волі. Його заслали до Казані, в однокімнатну квартиру, дали пенсію. Залишати місто Василю заборонялося; у паспорті написали: “Джугашвілі”. А 19 березня 1962 року Сталін-молодший помер. Лише два дні залишалося до його 42-річчя. За офіційною версією, він помер через свій алкоголізм. Як часто буває у таких випадках, це не єдине із можливих пояснень. Сестра Світлана (і не лише вона) вважала, що братові допомогли співробітники КДБ. Звичайно, доказів ніяких немає, але й виключати таку можливість не можна, аж надто норовливим був Василь — міг зробити непередбачувані вчинки. Можливо, побоювалися, що він утече до Китаю, де з розгромом культу особи Сталіна не змирилися, і звідти розповідатиме світові про володарів Кремля.