Солдата в обмін на фельдмаршала?

Яків Джугашвілі та Фрідріх Паулюс – двоє найвідоміших полонених Другої світової війни з несхожими біографіями, але схожими долями.

«Я солдата на фельдмаршала не міняю» — легендарна фраза, ніби сказана Йосипом Сталіним у відповідь на пропозицію Адольфа Гітлера обміняти старшого лейтенанта Якова Джугашвілі на колишнього командувача 6-ї армії у Сталінградському «котлі» фельдмаршала Фрідріха Паулюса. Апокриф містить дві суттєві помилки.

Гітлеру в 1943 році Паулюс був не потрібен: як полководця він його не потребував, а карати поки що не було за що. Той же, хто хоч трохи знав про стосунки Сталіна зі старшим сином, відкинув би наперед думку схилити вождя до такої сумнівної дипломатичної комбінації.

Нелюбий син

Яків Джугашвілі — син Сталіна від першого шлюбу з Катериною Сванідзе, народився 1907 року в селі Баджі, поряд з Кутаїсі. Мати померла через вісім місяців, хлопчика виховала тітка. Дружину Като Сталін любив пристрасним, романтичним коханням і, коли опускали труну в могилу, стрибнув туди. Але на сина ці почуття не переніс, практично забувши про його існування. Згадав лише в 1921 році та зажадав доставити Якова до Москви.

Юнак відрізнявся розумом, працьовитістю, сором’язливістю та нерішучістю. Спочатку російською мовою говорив погано, не дивився в очі батькові — той називав його «вовченятком». У 1925 році, відразу після закінчення школи, одружився з однокласницею Зою Гуніною, дочкою священника. Сталін був проти шлюбу, і весілля зіграли потай.

Яків Джугашвілі. Джерело: Wikimedia Commons

У 1928 році Яків спробував застрелитися через сварку з батьком, але тільки поранив себе. Сталін відреагував іронічно: “Ха, не влучив!” Через свою дружину, Надію Алілуєву, передав синові, що той може жити, де хоче і з ким хоче. Молода сім’я переїхала до Ленінграда – допоміг місцевий партійний лідер Сергій Кіров. Яків працював помічником електромонтера. Після 1929 року шлюб розпався. Пізніше Яків одружився вдруге на балерині Юлії Мельцер.

Яків повернувся до Москви, в 1936 закінчив Московський інститут інженерів транспорту.  В 1937 році батько порадив вступити на вечірнє відділення Артилерійської академії. У травні 1941 році він став командиром гаубичної батареї.

Неблагородний генерал

Фрідріх Вільгельм Ернст Паулюс народився 1890 року. Він не доучився в Баварському університеті та вступив фанен-юнкером (курсантом) до піхотного полку. Вирізнявся старанністю, був схильний до штабної роботи. Першу світову війну закінчив у чині капітана.

У 1930-ті роки, після приходу нацистів до влади та скасування Версальських обмежень для армії, кар’єра Паулюса була суто штабною. Під час Другої світової війни він служив начальником штабу 10-ї армії, пізніше перенумерованої в 6-у. Розробляв план “Барбаросса”, з червня 1940 року по грудень 1941 був заступником начальника генерального штабу сухопутних сил.

Фрідріх Паулюс. Джерело: Wikimedia Commons

У січні 1942 року став командувачем 6-ї армії. Це було перше велике з’єднання, яким Паулюсу довелося командувати на полі бою. Спочатку це йому вдавалося. 6-а армія дійшла до Сталінграда і взяла під контроль майже все місто, притиснувши радянські війська до розрізнених позицій на березі Волги.

19 листопада 1942 року Паулюсу доповіли, що радянські танкові частини прорвали румунські позиції в тилу 6-ї армії. В Паулюса були оперативні резерви, які були здатні запобігти оточенню. Але…

Невдалий прорив

«Йди та бийся», – сказав Сталін своєму старшому синові. Яків Джугашвілі прибув на фронт у званні старшого лейтенанта, командира артилерійської батареї гаубичного полку. Вже 4 липня 7-й механізований корпус 20-ї армії потрапив до оточення під Вітебськом.

Яків Джугашвілі бився недовго. Він брав участь у знаменитій битві під Сенна — невдалому контрударі двох мехкорпусів. Його батарея придушила кілька батарей супротивника, але припинила опір, як і інші оточені частини через те, що закінчилися боєприпаси. За бій 7 липня біля річки Чорногостниці старшого лейтенанта Джугашвілі було представлено до нагороди, але він  її так і не отримав.

Німецька листівка з Яковом Джугашвілі. Джерело: Wikimedia Commons

16 липня під час прориву з оточення він зник. Найбільш вірогідна та науково-обґрунтована версія – Яків Джугашвілі опинився у полоні. Сучасні сталіністи стверджують, що насправді він загинув, а подальші фотографії та автографи є підробкою, як частина спецоперації гітлерівських спецслужб. Але перебування Якова у полоні підтверджують і документи, і свідки.

Німці розкидали листівки з фотографіями, на яких Яків розмовляє з німецькими офіцерами. Але заяв, які засуджують сталінізм, не було. Листівки лише переконували червоноармійців, що син Сталіна в полоні, він живий, тому здаватися — безпечно.

Неправильне рішення

6-а армія опинилася в оточенні. Подібно до багатьох підлеглих генералів, наприклад Зейдліцу, Паулюс був прихильником прориву назустріч деблокуючому удару. Але на відміну від підлеглих, він повірив Гітлеру, що люфтваффе зможуть постачати його війська повітряним мостом, а допомога ззовні скоро прийде. У цій ситуації далася взнаки або природна нерішучість Паулюса, або недостатність оперативного досвіду. До січня 1943 року стало ясно, що 6-а армія оточена.

Січень став для Паулюса місяцем почестей. 15 січня він був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста, а 30-го Гітлер підвищив генерала до фельдмаршала. В останній радіограмі фюрера 6-ї армії було наказано оборонятися до останнього солдата та патрона. Заодно пролунав натяк, що ще жоден німецький фельдмаршал не потрапляв у полон.

Фрідріх Паулюс у полоні. Джерело: waralbum.ru

Паулюс вважав за краще стати першим. 31 січня він здався зі своїм штабом. Причому одразу пояснив, що відтепер офіцери 6-ї армії йому більше не підкоряються. І схилити їх до капітуляції не зможе. Втім, 2 лютого німці у Сталінграді здалися і без наказу фельдмаршала.

Спочатку Паулюс заявляв, що залишається націонал-соціалістом і не збирається змінювати погляди, навіть якщо йому належить провести в полоні залишок життя. Він засудив створення антифашистського «Союзу німецьких офіцерів» і випустив колективну заяву протесту, підписану ним та шістнадцятьма генералами. Але за місяць свій підпис під протестом відкликав.

Недобровільна співпраця

У полоні Яків не відмовлявся від спілкування з німецькими офіцерами та пояснював їм причини невдач радянських танкових атак: не через погану якість танків, а нездатність командування, особливо до взаємодії танків, піхоти та артилерії. До тіснішого співробітництва схилити його не вдалося. Щойно стало відомо про полон Якова Джугашвілі, органи заарештували його дружину Юлію Мельцер.

Син Сталіна загинув у офіцерському секторі концтабору Заксенхаузен 14 квітня 1943 року. Він кинувся на дріт під напругою, вартовий вистрілив у нього, але смерть настала від удару електрострумом. Тіло спалили в крематорії, попіл зібрали в окрему скриньку, але вона зникла.

Паулюс чинив опір тиску НКВС до літа 1944 року. Зламала впертість бранця замах на Гітлера. А скоріше участь у замаху фельдмаршала Ервіна фон Віцлебена, повішеного 8 серпня, який був близьким другом Фрідріха. Паулюс відкрито закликав до усунення Гітлера і вступив до «Союзу німецьких офіцерів». За наказом розлюченого фюрера сім’я бранця була направлена ​​до концтабору.

Фрідріх Паулюс свідчить на Нюрнберзькому процесові. Джерело: Wikimedia Commons

Після війни Паулюс був свідком звинувачення на Нюрнберзькому процесі — багато його колишніх товаришів по службі сиділи на лаві підсудних. Паулюса привезли до Нюрнберга з СРСР і повернули назад. Умови утримання в радянському чи полоні, чи ув’язненні були санаторні. Але з дружиною, що залишилася у Баден-Бадені, в американській зоні окупації, побачитися не вдалося. Вона померла в 1949 році.

Повернутися до Німеччини, до НДР, Паулюс зміг лише після смерті Сталіна. Він присягнув соціалістичній державі, засудив «імперіалізм», жив на віллі, що охоронялася, читав лекції про Сталінградську битву. Помер у 1957 році.

Якова Джугашвілі та Фрідріха Паулюса ріднять не лише окремі епізоди біографій. За своїм характером та своєю долею Яків виявився нетиповим сином диктатора, а Паулюс — нетиповим німецьким фельдмаршалом. Якщо німці справді пропонували обміняти Якова «на когось зі своїх», це навряд чи був Паулюс. Він розчарував Гітлера і поразкою, і здаванням у полон замість «гідної» смерті, бо як об’єкт помсти до серпня 1944 року був не потрібен. Але і Сталін навряд чи хотів зустрітися з «вовченятком», сором’язливим сином, так не схожим на батька.