А чи був Творець законів фізики, чи вони існують самі по собі?
Питання про те, чи були кимось чи чимось визначені фізичні закони нашого Всесвіту, зазвичай зводиться до одного: «Чи є Бог?» (Творець, Творці тощо). Так, питання складне і думки з цього приводу у людей різні. А якою була б відповідь із наукового погляду? Швидше за все, «Творця» немає, а фізичні закони є невіддільною частиною Всесвіту — вони просто є, самі по собі. І ось чому.
Спробуємо розібратися за допомогою наукових принципів та методів.
Додавання “Творця” не тільки нічого не пояснює, а породжує нові питання “Що створило Творця?” і «Які закони керують його роботою?» Класична відповідь релігії: «Творець просто існує, незалежно від чогось».
А толку-то? Користь від цієї відповіді, як від козла молока. Чим він кращий за твердження, що «закони фізики просто існують»? Додавання «Творця» не дає жодних пояснень, а лише все ускладнює.
Нульова гіпотеза
Оскільки немає жодних спостережень або експериментальних доказів «Творця», ми маємо прийняти «нульову гіпотезу» — припущення, що приймається за замовчуванням, що не існує зв’язку між двома подіями, що спостерігаються, феноменами. Тобто «Творця» немає.
Але й підтвердити нульову гіпотезу, що «Творця» немає — ми теж не можемо. У цьому випадку з’являється безліч всього, на що ми не можемо довести. Тому нам слід вдатися до «бритви Оккама».
Бритва Оккама
«Бритва Оккама» – це методологічний принцип, який у короткому вигляді звучить як: «Не слід множити те, що існує, без необхідності». Тобто серед конкурентних гіпотез треба вибирати гіпотезу з меншою кількістю припущень.
Отже, ми маємо дві гіпотези:
«Закони фізики вічні та незмінні, вони мають творця»
«Закони фізики були створені вищою істотою, яка не мала творця».
В останньому затвердженні в наявності ще одне додаткове припущення. Насправді їх більше одного. Як мінімум, тому що закони фізики в часи до появи нових фізичних законів у нашому Всесвіті також повинні якимось чином виводитися з нинішніх законів фізики.
Статистична ймовірність
Ще одна проблема: якщо ми ухвалимо аргументи без доказів, то з’явиться і безліч можливостей.
Можливо, закони фізики виникли внаслідок колапсу попереднього Всесвіту? Всесвіт насправді є найскладнішою комп’ютерною програмою, яку керують могутні програмісти? Або ще щось (хтось).
Одні тільки «можливо», які обмежуються лише нашою фантазією… Одним словом, безліч варіантів, лише один з яких полягає в тому, що це зробив «Творець».
Тому статистична ймовірність того, що у всьому винен «Творець», дорівнює одному шансу з нескінченності. І без жодної долі доказів ймовірність того, що це вірно, прямує до нуля.
Перевірюваність гіпотези
Є ще одна проблема з існуванням «творця законів фізики». Вона полягає в тому, що якби все так насправді й було, то ми не мали б можливості довести й це. Навіть у принципі, і ось чому.
Закони, за якими існував би сам «Творець», відрізнялися б від наших. А це робить безглуздим пошук доказів за допомогою експериментів та спостережень.
Ми також не можемо спростувати й існування Творця, тому що релігія стверджує, що «Творець» всемогутній, всезнаючий і всюдисущий. Це означає, що будь-які виявлені докази, які спростовують існування «Творця», може бути відкинуто. Тільки тому, що творець, через свою всемогутність, може впливати на результати наших експериментів, «підробляти» наші спостереження та спотворювати наші спогади.
Це називається “Неперевірюваною гіпотезою”, вона не може бути доведена будь-якими способами. А якщо гіпотеза неперевірена, вона не може виконувати свого призначення, своєї, так би мовити, базової функції. Отже, вона неконструктивна і має відразу відкидатися. Така гіпотеза просто марна і як наукова не розглядається.
Що зрештою?
У нас немає жодних доказів того, що «Творець» існує, але ми ніяк не можемо довести й протилежне.
Таким чином, статистика, бритва Оккама, нульова гіпотеза і вимога до перевірки гіпотези (треба сказати, всі здорові принципи в науці) сходяться в одному: концепцію «Творця» потрібно просто ігнорувати.
Отже, логіка диктує, що ми не повинні брати до уваги ідею «вічного та всемогутнього творця законів фізики» доти, доки якимось чином не знайдемо наглядові чи експериментальні докази. А це, по суті, те, чим і займається переважна більшість вчених.
