Що кажуть вчені про феномен «вихід душі з тіла» і як можна науково пояснити наше буття
Таємниця життя прихована під сімома печатками. Вчені досі точно не знають, звідки у Всесвіті з’явилося життя. Як із космічного газу та пилу вийшло те, що заведено називати «буттям»? Відповіді ці запитання завжди хвилювали уми людей, тому щоб задовольнити цікавість на світ з’являлися тисячі теорій, міфів і легенд.
Немає межі людської фантазії
Найголовніша і найдавніша – це теорія божественного походження всього живого.
Якась могутня, безсмертна і не підвладна людському розумію сила (вона ж альфа та омега) дала подих усьому живому у цьому Всесвіті. Досить часто цю силу наділяють людськими якостями, мовляв, вона стежить за своїми творіннями й навіть іноді втручається в їхні справи. Чує та співчуває всьому живому. Але у всього живого є кінцевий пункт – смерть. Ми «йдемо» і більше ніколи не повертаємось на цю землю. Але розум не може це прийняти. Багато хто вірить, що після смерті живого організму «я» не пропадає, а переходить в інший стан чи реальність і там продовжує своє існування.
Поневіряння Святої Феодори
Доказів цього немає, тому що звідти ще ніхто не повертався. Є лише вигадки, які згодом обростають нібито доказами людей із багатою фантазією. Є гіпотези та теорії у підтвердженні яких багато хто вказує на так званий «вихід душі з тіла». Цей феномен серйозно досліджується вченими, які нічого не сприймають на віру.
«Мовляв, якщо душа таки є, то потрібно провести досліди, що спостерігаються, все зафіксувати та остаточно поставити крапку в цьому питанні, а не сліпо вірити вигадкам людей».
Один англійський дослідник тверезо заявив:
«Того, що я не можу зареєструвати та виміряти, те не існує».
З одного боку, категорично. Ми багато чого не могли зареєструвати доки не з’явилися ті чи інші пристрої. Але з розвитком науки пояснили безліч явищ, які раніше вважалися божественним втручанням або підступами темних сил. Приймемо те, що є люди, які багато чого приймають на віру. У ряді тих чи інших життєвих обставин деякі вважають за краще просто вірити. Від цього їм легшає. Їх ми торкатися не будемо.
Вихід душі із їхнього тіла
Є люди, які намагаються дати наукове пояснення феномену душі, наприклад:
«З погляду психології душа – це якась ефемерна субстанція, що включає свідомі, підсвідомі та інші феномени. Це таке вмістище інформації різного роду. Таким чином, душа – це якесь енергоінформаційне поле».
Якщо оперувати сьогоднішніми термінами, то душа це жорсткий диск або флешка, на якій зберігається наше життя. Наше “я” – це інформація або вихідний код (ядро буття). А якщо після смерті ця інформація передається на інший носій як, наприклад, дані в мережі передаються по хмарі?
Але тоді виникає інше питання:
“Навіщо комусь зберігати інформацію про нас після нашої смерті?”
До цього ми повернемося пізніше, а поки що звернемося до науки.
Поза тілесне переживання
Такий феномен справді існує, але вчені тут невблаганні. З наукового погляду це ілюзія, що виникає з низки причин: сенсорна депривація, стрес, вживання психотропних речовин, у фазах пробудження чи засипання. За великим рахунком, це досить суб’єктивний досвід, який до кінця 20 століття вважався доказом існуванням душі. Але коли вчені у всьому розібралися і спромоглися викликати цей стан штучно, то з’ясувалося, що ніякої магії тут немає.
Єднання всього живого
Так, люди відчували цей стан, але ні один точно не сказав, що знаходиться в сусідній кімнаті, коли він «виходить із тіла» або скільки людей знаходилися поряд у момент проведення досвіду. Також доведено, що галюцинації викликані поза тілесним досвідом можуть бути різні. Хтось бачить тунель із яскравим світлом, хтось померлих родичів, ну а хтось прибульців із космосу.
Відчуття власного «Я»
«Відчуття власного «я» є результатом дуже складної взаємодії мозку та нервової системи людини та залежить від «вступної інформації», яка постачається органами відчуттів».
Соматопарафренія – розлад впізнавання тіла. У цьому випадку хворий перестає відчувати свою ліву руку або ліву ногу як частину себе.
У психіатрії та медицині вже давно описані порушення сприйняття свого «Я» через неправильну роботу мозку. Наприклад, жінка не сприймала половину свого тіла і наносила макіяж тільки на одну частину лиця або хворий з’їдає тільки половину страви, будучи впевнений, що з’їв все, але як тільки лікар розвертав тарілку на 90 градусів, то хворий спокійно доїдав решту. Ці порушення наштовхнули вчених на низку цікавих досліджень щодо сприйняття нашого «Я».
Один із цікавих дослідів випрасував так:
«На голові звичайного манекена були встановлені дві камери, зображення з яких надходило на два невеликі екрани, що розташовувалися перед очима добровольця. Коли камери та голова людини нахилялися вниз, випробуваний бачив тіло манекена замість свого власного.”
Далі якщо людина торкалася манекена, то вчені тут же торкалися до нього в цій же точці. У випробуваного у цей час виникало чітке відчуття «обміну тілами». І знову наука перемогла забобони.
Великий ефір
Всі феномени, які багато хто приймає за 100% доказ існування душі вивчені та їх надприродне походження спростовано. Ми те, що ми є, а там немає нічого і майбутньому людству потрібно вчитися з цим жити.
«Але що робити з нашою інформацією (флешкою)?»
Адже є низка теорій, які стверджують, що в одній із ділянок мозку справді є «жорсткий диск», на який пишеться наше буття. Якщо це так, то є щось або хтось кому це потрібно. В цьому випадку питань ще більше, ніж відповідей та простою теорією «виходу душі з тіла» тут не обмежишся.
Іноді “великим ефіром” називають таємничу темну енергію, існування якої передбачається, але поки що не доведено
Наука рухається вперед, а деякі мислителі минулого ще давно говорили:
«Смерть як перехід минулого у вічність. Жити, на думку Франкла, означає творити для вічності. Усвідомлюючи це, людина має максимально використати всі свої здібності та час, щоб зробити свій посильний внесок в історію, збагативши цим майбутнє».
Тобто смерть, як і життя, має сенс, тому що це незаперечний факт існування нашого «Я». Вірити можна у все що завгодно, але жити треба тут і зараз, а що буде після цього — таємниця за сімома печатками — нам не дано це розкрити.
Схожість людського нейрона та всесвіту. Одна з цікавих теорій говорить, що ми частина чогось більшого, а те більше є частиною нас і так нескінченно.
Теорія «великого світового ефіру» говорить, що все у всесвіті має сенс і нескінченно переходить від одного стану в інший. Сьогодні ми жива істота, а завтра чиста енергія величезного Всесвітнього банку даних.
“Ми вічні, тому що ми вже у вічності”.
Або якщо все вищесказане резюмувати, то:
«Наше «Я» вічно, як духовна істота (флешка), що належить до нетлінного світу (вселенського ефіру), яким управляють природні, тілесні елементи. Безсмертя людське ж завойовується особистістю та вчинками у земному житті».
