«Непричесані» фрази хірурга Юрія Перести (відео)

З відомим хірургом, професором, доктором медичних наук Юрієм Юрійовичем Перестою ми познайомились в надзвичайній і трагічній ситуації для моєї сім’ї. Ми зразу вразила людяність та комунікабельність знаменитого закарпатського хірурга. Ми швидко знайшли спільну мову  і подружились. Мені було цікаво розмовляти з професіоналом екстра класу, яким є Юрій Юрійович.

********

Довідка. Юрій Переста в 1983 році закінчив Мукачівську ЗОШ №16 з золотою медалью, а в 1989 році з відзнакою медичний факультет Ужгородського державного університету, в 26 років захистив кандидатську дисертацію, в 37 – докторську, заслужений лікар України, написав декілька наукових монографій та підручників для студентів-медиків, автор майже 200 наукових публікацій, автор 20 патентів, як хірург зробив майже 3 тис. складних операцій.

Працював: професором кафедри госпітальної хірургії, завідувачем відділенням хірургії №1 ОКЛ м. Ужгорода, головним хірургом Управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації,  завідувач кафедри хірургічної стоматології та деканом стоматологічного факультету УжНУ, проректором з науково-педагогічної роботи УжНУ.

Зараз Юрій Юрійович Переста професор кафедри фізіотерапії Прешовського університету ( University Of Prešov (PU) ) та завідувач кафедри у Львівському медичному інституті, головний лікар-хірург у ТОВ «Медичний центр «Діамед» та співвласник Медичного центру «Діамед».

*******

Ми дуже багато спілкувалися з Юрієм Юрійовичем. Частину нашої розмови я записав на диктофон та відеокамеру і у відеопроєкті «Актуальне з Степаном Сікорою» я подаю цей матеріал у такому виді, як він був записаний. Я назвав нашу розмову: «Непричесані» фрази хірурга Юрія Юрійовича Перести»:

Любу лікарню визначає хірургічний напрямок

-Любу лікарню визначає хірургічний напрямок. Він задає тон: і реанімації, і терапевтам, і гастроентерологам, і анастізології…Якщо ти начмед, заступник по лікувальній роботі, то ти маєш розставляти акценти: шановні колеги, тут нуль…, тут нуль…, тут мінус п’ять… Давайте ми собі поставимо планки мінімум та максимум у тих питаннях, що маємо зробити. Ти можеш це, якщо ти маєш відповідну і серйозну підготовку. Треба бути клініцистом. Сьогодні таких людей одиниці, і не тільки в Закарпатті, а й в Україні. Треба знати коли і що робити.

Це досвід, це клінічне мислення, це розуміння командної роботи. А в цій командній роботі має бути людина, яка, знаєте, як в футболі: є команда і є капітан, скоріше всього – тренер, який може визначити напрямок гри. Або є оркестр і є диригент, де кожен знає і відчуває що може зробити: перша скрипка, друга скрипка…і той що сидить за ударними інструментами, і той що грає на віолончелі… Це все приходить тільки з роками… І, звичайно, велике бажання допомогти пацієнтові навіть у безвихідних ситуаціях. Я би так сказав…

Сьогодні знову страхова медицина десь там за Карпатами стоїть

-Ця реформа йшла б правильно, якби її правильно започаткували. Зрозуміло, що ця реформа зародилася з «стелі».

Ця реформа мала бути перехідним етапом до страхової медицини. Але, як у нас завжди буває, один міністр, другий міністр, другий прем’єр-міністр, які, вибачте, не завжди розуміють, що таке медицина.

Ця реформа дала тільки перший етап. Головним на першому етапі є сімейний лікар. Яка його задача? В першу чергу знати своїх пацієнтів, і мати можливість  для пацієнта зробити мінімум: зробити кардіограму, послухати пацієнта… Добре, якщо є рентген, щоб виявити захворювання легеневої системи і ультразвук, щоб знати, що сталося з пацієнтом. Щоб подивитися печінку, жовч…

Ми віддали сьогодні сімейним лікарям кошти, які ми маємо чесно використати. Правда? Всі проходять до сімейного лікаря? Ні. Може десь 20 відсотків, щоб зробити аналіз крові, кардіограму тощо. І все це робиться безкоштовно, за рахунок держави.

Друге питання. Зрозуміло, що це перший етап, другий етап має бути страхова медицина. Сьогодні знову страхова медицина десь там за Карпатами стоїть, яка мала б все привести до повної відповідності. Тобто вона скаже, що в такій лікарні, як Мукачівська ЦРЛ, для прикладу, достатньо половину ліжок і половину фахівців. Адже «гроші йдуть за пацієнтом». Скажу відверто, що гроші, які йдуть на оперативне втручання, то це «один сміх». На операцію, на зарплату, на всі накладні розходи – 6 тис. грн. Це достатньо? Ні. Це сьогодні, приблизно, мало би бути в 4-5 раз більше…

………………

-Сьогодні лінійний прискорювач є у Феофанії, а там велика черга, що й за три місяці не потрапиш. В клініці «Лісот», але там зламався і вже не працює і є ще один в Рівному, і це на весь Західний регіон. Ціна питання – 3 млн. доларів. Це для держави багато? Ні. А у нас сама висока летальність від онкології і серце-судинних захворювань, від інсультів і інфарктів. А в Україні ми маємо тільки два спеціалізовані центри лікування інсультів. Це знаю я, це знають всі…

А що буде далі? А далі буде старіти суспільство. Народжуваність в Закарпатті вже нижча від смертності. Хто заважає нам зробити пілотний проєкт страхової медицини? Не треба нічого придумовувати. Достатньо піти в Словаччину і вивчити діяльність державної страхової  компанії і попробувати в Україні. Там не треба багато змінювати. Не можете зробити для України, зробіть з початку для Закарпаття. Зробіть для платників податків, для великих підприємств. Я  про це говорю останні десять років. Але нічого не змінюється…

Якщо не буде страхової медицини, то буде йти «загнивання» галузі

-Якщо не буде страхової медицини, то буде йти «загнивання» галузі. Вже сьогодні не можемо знайти нормального лікаря, якого після інтернатури ще треба готувати: хірурга – 10 років, хорошого терапевта – 3 роки, радіолога – 5 років. То що він закінчує умовно інтернатуру – достатньо для отримання хорошого лікаря? Риторичне запитання…

Ми сьогодні «придумовуємо велосипед». Підіть подивіться в сусідніх країнах, почніть використовувати їх досвід…

Сьогодні не знають, як треба поділити ті гроші, які будуть йти на  страхову медицину і хто їх буде контролювати. Буде контролювати страхова компанія, а в страховій компанії самі великі люди – це експерти. Тоді любу історію хвороби, любу амбулаторну карточку будуть тримати під строгим контролем. Якщо люба хвороба, яка діагностується, буде запущена, то в експерта виникне питання – чого ви це допустили, чого не проконтролювали.

Сьогодні цим ніхто не займається. Сьогодні, в місяць, в медичному центрі «Діамед» діагностуємо сто запущених випадків онкології, в рік – тисячу. Така сумна статистика…

Такого рівня клініки, як «Діамед», навіть, в Угорщині і Словаччині  немає

-Юрію Юрійовичу, що Ви можете сказати про ваш медичний центр «Діамед»? На мою думку, це найкращий медичний центр на Закарпатті.

-Якщо говорити про створення цього медичного центру, то в мене вже давно ця ідея дозріла, ще років десять тому. Фактично, це друга клініка, яку я організував. Першою була клініка сімейної стоматології, це був чисто приватний проєкт. В цій клініці надаються всі види послуг: від лікування зубів у дітей до інплантології.

Зрозуміло, що ця ідея виникла не на голому місці. Прийшлось їздити по багатьом клінікам Європи, де я бачив кращі приватні клініки, такі як Віденська клініка Рудольфінерхаус, яку я вперше відвідав в 1996 році. Те що я побачив там – мене дуже вразило. Потім була Італія, Іспанія, Німеччина та інші країни.

*****

Про клініку. Віденська клініка Рудольфінерхаус є зразком приватної медицини в Австрії. Історія госпіталю пов’язана з іменитим доктором Теодором Білротом і бере початок у 1882 році. За час роботи центр розвивався і набув бездоганної репутації, яку підтримує досі. Професійна команда, передові технології, інноваційне обладнання – у лікарні є все потрібне для допомоги пацієнтам. Оснащення клініки Рудольфінерхаус дозволяє виконувати сучасну діагностику та найскладніші хірургічні втручання. Клініка Рудольфінерхаус має унікальну особливість: лікувальну та діагностичну базу шпиталю може використовувати не лише персонал, а й лікарі з інших медустанов. Пацієнт може не тільки звернутися до лікаря центру, але й залучити спеціаліста не зі штату клініки. У центрі представлено багато медичних напрямків. До передових відділень клініки відносяться кардіологія, ортопедія, нейрохірургія, гінекологія.

*****

-Такого рівня клініки, як «Діамед», навіть, в Угорщині і Словаччині нема. Тому й не дивно, що нашими  клієнтами є Генеральні консули сусідніх країн.

Безперечно для організації такої клініки мало гарного лікаря, треба ще й кращого економіста. Цю клініку ми започаткували п’ять років тому з Петром Кириловичем Гамбаровим. Ми разом вчилися в школі. Він є трохи старшим від мене, закарпатець, патріот свого краю. Коли ми з ним зустрілися, то він запропонував: «Давай, зробимо гарний проєкт для Закарпаття». Ми цей проєкт зробили. Починати було важко, складно. Було важко міняти психологію лікарів, медсестер, медичного персоналу. Ніхто не вірив, що в Закарпатті можна створити потужній медичний центр. Створена не тільки новітня діагностика, але й робляться оперативні втручання, є стаціонар. До речі, навіть, у Львові, у центрі Святої Параскеви ще до сьогодні немає стаціонарного відділення.

****

Медичний центр Святої Параскеви відкрито 15 грудня 2010 року. Окрім клініко-діагностичного центру  відкрито філії у форматі «Параскева поруч» у м. Києві та м. Львові.  У жовтні 2020 року будівництво госпіталю, у якому можна буде отримати стаціонарну та хірургічну допомогу за такими напрямками: загальна хірургія, зокрема лапароскопічні втручання, мамологія, ендоскопія, онкологія, ЛОР, проктологія, гінекологія, урологія, терапія. Відкриття госпіталю заплановано на кінець 2022 року.

****

«Діамед» – це один з перших багатопрофільних медичних центрів у Західному регіоні

Одна з перших наукових публікацій, яка була присвячена ковідній пневмонії, вийшла з нашого медичного центру

-Юрію Юрійовичу, я так розумію, що Ви у своєму медичному центрі сконцентрували, практично, всіх висококласних спеціалістів обласного центру. Які мають можливість у Вашій клініці не тільки заробляти, але й професійно вдосконалюватись.

-Ось дивіться, на стінах розвішані плакати з новими медичними методиками. А їх у нас вже 28. І це ми зробили тільки за п’ять років роботи. Це одне. По друге, за цей час ми підготували і отримали 22 патенти України.

Одна з перших наукових публікацій, яка була присвячена ковідній пневмонії, вийшла з нашого медичного центру.

В журналі «Клінічна радіологія і рентгологія», який має до 25 відсотків цитувань публікацій серед аналогічних наукових видань у світі, найближчим часом буде опубліковано чотири наші статті.

Я вважаю, що такий показник є показником зрілості, показником діагностики і зрілості тих колег, які працюють в медичному центрі.

-Я Вас розумію. Але сама досконала установа, якщо вона не розвивається, немає перспективи успішності. Які у Вас плани на майбутнє?

-У нас є план перспективного розвитку «Діамед». Зараз ми закінчуємо новий лабораторний корпус, ще будуть розширені лабораторно-діагностичні можливості. Але ціна розвитку – це серйозне фінансування. Тому частину коштів, які ми заробляємо, ми вкладаємо у розвиток.

Що стосується кадрового потенціалу. А це доктора, кандидати наук, лікарі з вищою категорію – це той потенціал, який дозволяє нам розвиватися по 11 напрямкам тільки хірургічного лікування. А що стосується діагностики, лабораторно-клінічного приймання, то фактично ми закриваємо всі напрямки, бо як би ми це не робили, то не могли б повноцінно використовувати стаціонар. Багато пацієнтів, яких ми оперуємо, а це біля 60 відсотків, поступають з супутніми патологіями.

Я вважаю, що майбутнє, в першу чергу, за приватною медициною

-Провокаційне запитання. Ви закінчили Ужгородський державний університет з відзнакою, школу з золотою медаллю, стали молодим доктором наук. Сьогодні як Ви бачите розвиток медичної освіти в Закарпатті, Україні? І щоб Ви хотіли зробити, щоб було краще? Вже ми досягли того рівня, що краще вже не буває?

-Степане Іллічу, відповім на Ваші питання. Мене далі цікавить розвиток вищої школи, а особливо медичної галузі. Я сьогодні викладаю в Пряшівському університеті (Словаччина), викладаю у Львівському приватному медичному інституті. Мене тішать дві речі. Перше, що є постанова Кабміну про відкриття філій закордонних вишів в Україні. А це зовсім інші вимоги, інший статус, інші вимоги до акредитації. Друге, я вважаю, що майбутнє, в першу чергу, за приватною медициною. Там де є приватний медичний заклад, то там вимоги зовсім інші.

-Є особистий інтерес не тільки як науковця, але й можливість добре заробити.

-Відповідальність і можливість свободи вибору, вища заробітна плата викладачів. Вона має бути у два рази вищою ніж у державних навчальних закладах, але вимоги до кваліфікації, до підготовки мають бути в три рази вищі ніж у державних навчальних закладах. Тоді випускники приватних закладів будуть конкурентноспроможними в цілому світі. Я не боюся цього слова. Тому що, якщо вимоги і стандарти є європейськими в основі контроля якості знань і ніхто нікого не «тягне» (ти або вчишся або залишаєш навчальний заклад), то ті, що закінчили виш, виходять суперпрофесіоналами. Вони будуть востребовані не тільки в Україні, але будуть конкурентноспроможними в Європі і світі.

Візьмім Віденський національний університет, де я спілкувався з моїми колегами по питанню набору студентів і процесу навчання. Степане Іллічу, на перший курс набирають більше тисячі студентів, до першої сесії залишається п’ятсот, після другої сесії залишається сто-сто п’ятдесят, а закінчують університет п’ятдесят-сімдесят майбутніх лікарів. Але після цього вони отримують таку зарплату, такі умови праці, які дозволяють їм гідно жити.

-Якщо взяти сьогодні наші виші, я маю на увазі медичні факультети, то для прикладу, 250 поступило і 250 закінчило. Це можна спостерігати і по Ужгородському університету.

-Ви знаєте, Ужгородський національний університет – моя альма матер, яка мене виховала. Я там пропрацював 25 років, а потім так сталося, що я сьогодні не працюю в нашому університеті.

Якщо говорити про освіту в Ужгородському національному університеті, то є питання. Прийняли на перший курс 100, коли ліцензія є на 250. Це я маю на увазі медичний факультет, а якщо говорити про стоматологічний факультет, який я створював, то там ситуація аналогічна: ліцензія на 100 студентів, а поступило 50.

-Чого так? Немає мотивації поступати на медфак?

-На цю тему можна провести окрему розмову, але я зупинюсь на іншому. Якщо сьогодні немає високих вимог до рівня кваліфікації та рівня підготовки лікарів, то ринок дуже простий: батьки і діти знають куди іти. В основному у нас платне навчання і якщо батьки платять за навчання, то вони хочуть бачити якість. Діти приїзджають додому і розповідають – хто їх вчить і як їх вчить, що вони можуть тощо. Сьогодні це потребує пильною уваги. Конкуренція дуже сильна. Сьогодні виграє університет імені Богомольця, Івано-франківська медична академія, Полтава, Харків, Дніпро. Наші талановиті діти йдуть туди.

Треба врахувати ще й те, що для навчання наших дітей, безплатного навчання, відкрита Словаччина, Угорщина, Польща. Вони вже самі шукають наших талановитих дітей.

Сьогодні, наприклад, у Словаччині вже дефіцит медичних кадрів, дефіцит середнього медичного персоналу складає 30-40 відсотків, лікарів – до 10 відсотків. Лікарі виїзджають далі на Захід. Це Австрійська республіка, Франція, Італія, Німеччина. Ці країни надають кращі умови для лікарів.

-Це природній процес, який залежить від зарплати та умов праці.

-Це так. Але це нас не радує. Над цією проблемою треба працювати. Ми, наприклад, самі беремо талановитих студентів із інтернатури і продовжуємо їх навчати…

Над  стратегією розвитку медицини, держави треба працювати. Чи варто міняти свою політику п’ять разів на рік? Я не впевнений в цьому.

-Для того, щоб мати кадри треба мотивацію. Сьогодні на деяких факультетах університету не те що недобір, а супернедобір. 20-30 відсотків від необхідного. Це взагалі абсурд.

-Факультети треба об’єднувати. Треба думати про менеджмент. Треба думати про нові спеціальності. Це взагалі досить складний процес. Звичайно багато вступників у виші йдуть за покликанням… Але треба розуміти, що вирішальним фактором сьогодні є рівень зарплати, яку отримає випускник після закінчення університету. Має бути вдале поєднання духовної і матеріальної мотивації. Це по перше. Друге – це комплексна програма, яка має бути від рівня парламенту, Кабінету міністрів тощо і йти до Міністерства освіти.

Держава має бути сильною тими інститутами, які її оберігають

-Так сталося, що коли Україна стала незалежною, то до влади прийшли, в основному, люди з гуманітарною освітою, «комсомольці», як я їх називаю. Які фактично розвалили промисловість, розвалили фундаментальну науку, якою колись пишалася Україна. Сьогодні фундаментальних наукових напрямків у нас практично немає. Сьогодні у нас непогані адвокати, непогані програмісти. Тому що там треба тільки комп’ютер і треба мізки. І економісти непогані. Це чисто гуманітарії, можна сказати, теоретики…

-Є й гарні лікарі, але їх дуже мало…

-Так, Ви про це вже говорили. Але, якщо держава немає «фундаменту», то немає майбутнього.

-До кого ми маємо це донести? Це, взагалі, має бути закладено в основу національної безпеки любої держави. Чим має бути сильна держава? Сім’єю, яка має бути самодостатньою, висококваліфікованими кадрами. Держава має бути сильною тими інститутами, які її оберігають.

Без молоді, без потенціалу на завтра, ми не зможемо будувати сильну державу. Тому що вона буде слабкою по відношенню до всіх…

Післямова

Коли я вперше відвідав вперше медичний центр «Діамед», то я був вражений всім:

Реєстратурою, де пацієнтів швидко і якісно обслуговують, жодної затримки. Від ввічливості реєстратора, навіть, у хворої людини піднімається настрій: тут мене обов’язково вилікують.

Взагалі, ввічливість медичного персоналу супроводжує пацієнтів на кожному кроці.

Чистота ідеальна. За час моєї присутності приміщення прибиралися декілька разів.

Сучасне медичне обладнання, яке дозволяє зробити повне, комплексне обстеження пацієнтів та робити складні операції на рівні профільних медичних інститутів столиці.

Сьогодні не секрет, що не дивлячись на безплатне лікування в комунальних та державних лікарнях та поліклініках ми, як пацієнти, не забуваємо про кишеню лікаря.

В «Діамеді» пацієнт за лікування, звичайно, платить, але тільки в касу. Отримувати «мзду» не вигідно. Медичний персонал отримує непогану зарплату, а за «мзду» зразу позбуваются високооплачуваної посади.

Дуже хотілось би, щоб державні та комунальні медичні установи нашої області досягли, найближчим часом, хоча б сьогоднішнього рівня «Діамед».