Всесвіт всередині людини – це код ДНК
Що вам нагадує ДНК? У мене перша асоціація – стрічка Мебіуса.
Що вона собою являє? Це об’єкт вивчення математичної дисципліни — топології, яка вивчає загальні властивості фігур, що зберігаються при таких безперервних перетвореннях, як скручування, розтягування, стиснення, згинання та інші, не пов’язані з порушенням цілісності.
Дивною і неповторною особливістю такої стрічки є те, що вона має лише один бік і край, і вони ніяк не пов’язані з її розташуванням у просторі. І тут вже втручається у її визначення якийсь філософський аспект: стрічка символізує постійний і безперервний перехід із одного на інше, і будь-які її трансформації утворюють собою нескінченні переходи, відбиваючись у вічності.
Що таке стрічка Мебіуса?
Стрічка Мебіуса є топологічним, тобто безперервним об’єктом із найпростішою односторонньою поверхнею з кордоном у звичайному Евклідовому просторі (3-мірному), де можливо з однієї точки такої поверхні, не перетинаючи краю, потрапити до будь-якої іншої. Іншими словами – вихід є завжди! Але ж і він — циклічний. Стрічка Мебіуса тому часто символізує нескінченність.
І асоціація моя із цим цікавим артефактом не випадкова. Так, існує гіпотеза, згідно з якою Всесвіт — це величезна петля Мебіуса, всередині якої ми знаходимось. Побічно про це свідчить і Теорія відносності Ейнштейна, згідно з якою навіть корабель, що полетів прямо, може повернутися в ту ж тимчасову і просторову точку, звідки стартував.
ДНК також може бути елементом поверхні Мебіуса, що пояснює складнощі з прочитанням та розшифровкою генетичного коду.
На думку фізиків, багато оптичних законів ґрунтуються на властивостях стрічки Мебіуса. Так, наприклад, дзеркальне зображення — це особливе перенесення у часі й людина бачить перед собою свого дзеркального двійника.
Геніальність ДНК
У кожній клітині нашого тіла міститься молекула ДНК, яка є найскладнішим кодуванням всієї інформації про нас. Людський геном містить, увага! 3 мільярди одиниць інформації, записаної криптографічним чотирилітерним кодом! Якщо читати її зі швидкістю 3 літери в секунду, це зайняло б 31 рік, або, використовуючи інше порівняння: повна інформація, яка міститься в людській формулі ДНК, могла б скласти стопку книг у 500 разів вищу за відстань між Землею і Місяцем!
Багато генетиків вражені геніальності коду ДНК і вважають, що це може бути лише шедевральним твором якогось Вищого розуму, і навіть сучасна наука не може його розшифрувати та зрозуміти.
Неможливо, щоб матерія сама з себе зробила шифрування та інформацію. Систематизована інформація не може виникнути з матерії через мільйони років мутацій або природного відбору. Єдиним джерелом інформації є розум, інтелект.
Потрібно пам’ятати, що інформація, що міститься в молекулі ДНК, є самостійним явищем, а частка ДНК є лише її носієм. Ця інформація може бути описана як геніальна програма або запис якоїсь думки, що передбачає існування носія цієї думки.
Частини ДНК, які називаються нуклеотидами, утворюють логічне ціле і з’єднуються один з одним, як літери та слова в письмовому тексті. Таким чином, в ДНК закладено інтелект, а інформація, що міститься в ній, не є ні матерією, ні енергією. ДНК — це може бути щасливою випадковістю або ціле спрямованою запрограмованою закономірністю.
І це ще не все. Наукові дослідження показали, що ДНК — це тривимірна частка, яка самовідтворюється (самовідтворюється, подібно до стрічки Мебіуса). ДНК запрограмована так, що кожна молекула може не тільки створювати свою ідентичну копію, але також здатна виявляти та виправляти помилки у своїх копіях. У коді ДНК містяться “редуктивні” ензими (білки), які постійно переміщуються по молекулі ДНК, вишукуючи помилки, що вимагають виправлення, і проводять приголомшливо точний їх “ремонт”.
Кожна клітина ніби містить у собі “посібник з експлуатації”: дані про те, як повинна розвиватися та функціонувати та чи інша частина людського тіла. Кожна клітка працює як мініатюрне місто. Та вони навіть і схожі на міста:
Найдетальніше фото людської клітини, Гарвард
Код ДНК — це ніби своєрідний Всесвіт. 100 більйонів клітин, що становлять людське тіло, гармонійно працюють між собою, ідеально взаємодіючи одна з одною. У Всесвіті все взаємопов’язано аналогічно: зірки, галактики та його скупчення утворюють собою гігантські великомасштабні структури. Саме це і викликає німе захоплення, що змушує нас завмерти перед величчю цього творіння.
