Що було до Великого вибуху: за межею часу
Ранній Всесвіт міг бути не такий вже й ранній. Тобто ми можемо спостерігати результат останньої ітерації циклу вибуху та відскоку.
Згідно з теорією Великого вибуху, давним-давно, 13,8 мільярда років тому, Всесвіт був розміром з персик і мав температуру понад чотири мільярди градусів. Потім стався вибух.
Дивно, але ця теорія підтверджується проведеними спостереженнями. При цьому картина, що малюється теорією Великого вибуху, явно не повна — не вистачає частини головоломки, а саме інформації про перші кроки раннього Всесвіту. Чим ближче ми намагаємося наблизитись до розгадки, тим складнішими стають математичні розрахунки та в певний момент просто втрачають сенс.
Недослідженою залишається “сингулярність” – точка нескінченної щільності, що існувала до Великого вибуху. Фактично, рано чи пізно Всесвіт був втиснутий в нескінченно крихітну і в нескінченно щільну точку. Це абсурдно, а значить нам потрібна нова фізика для розв’язання виявленої проблеми, тому що наявна з нею “не справляється” і ніяк не може ув’язати гравітацію та інші сили при надвисоких енергіях.
Зробити це може теорія струн, яка здатна пояснити ранні моменти Всесвіту. У цій теорії є поняття «екпіротичного» Всесвіту. Тобто Великий вибух був викликаний чимось, що відбувалося до нього, а сам вибух був не початком, а частиною більш глобального процесу.
Розвиток екпіротичної концепції призвело до появи теорії циклічної космології — Всесвіту, що постійно повторюється, якому теорія струн дала математичне обґрунтування.
Циклічний Всесвіт рухається від початку до кінця, від розширення до стиснення, подорожуючи вперед і назад у часі. Вічно.
Як би немислимо це не звучало, в ранніх версіях циклічної моделі було складно зіставляти спостереження, і це серйозна проблема, оскільки йдеться про науку, а не про байки, що розповідаються біля багаття.
Основною перешкодою стали спостереження космічного мікрохвильового фону — стародавнього світла, що залишилося з часів, коли Всесвіт був лише 380 000 років. Далі ми просто не можемо зазирнути. Тому вченим здавалося, що циклічний Всесвіт — витончена, але хибна ідея.
Але є раніше втрачені аспекти. Так у момент «відскоку», коли наш Всесвіт стискається до неймовірно маленької точки та повертається в стан, що передує Великому вибуху, можна побудувати всі дані в логічний ланцюжок і отримати правильний результат, який можна підтвердити за допомогою спостережень.
Теорія Великого відскоку, що з’явилася з циклічної моделі Всесвіту у 2016 році, може пояснити те, що не змогла пояснити теорія Великого вибуху. Відповідно до неї вибух — не унікальна подія, а циклічна, що повторюється. Тобто до нашого Всесвіту існував інший, який також розширювався, а потім почав стискатися. У якийсь момент стиснення максимальна енергія виявилася укладеною в мінімальний обсяг і старий Всесвіт відтворив сам себе. Вибухнувши, новий Всесвіт почав розширюватися.
У цей момент усі квантові стани перейшли з одного Всесвіту до іншого, згідно з теорією петльової квантової гравітації. Саме ця теорія дозволяє зазирнути за Великий вибух, де ми бачимо стиснення та розширення. При цьому, згідно з теорією, від попереднього Всесвіту не залишається жодного параметра — вони не переходять у новий у тому ж вигляді. Тому наш Всесвіт відрізняється від попереднього, так само як і наступний Всесвіт не буде схожим на наш.
Іншими словами, складна та незрозуміла фізика дозволяє радикально переглянути наш час та місце у космосі. Але, щоб перевірити цю модель, необхідно дочекатися результатів спостережень.
