У Словаччині відновили замок, де народився Ференц Ракоці ІІ (фото)

У словацькому селі Борша, за 50 км від Закарпаття, за кошти Угорщини завершили реконструкцію культової для багатьох угорців історичної споруди. Мова йде про так званий замок родини Ракоці. Саме тут 27 березня 1676 року народився Ференц Ракоці ІІ – керівник національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 років, що мала на меті позбавити країну гніту австрійців Габсбургів.

Ракоці – символ Угорщини. Символ свободи, мужності, патріотизму. У кожному угорському місті обов’язково має бути свій Ракоці – пам’ятник, бюст або хоча б меморіальна табличка. Він входить у трійку найшанованіших угорських героїв – на рівних з королем Іштваном І Святим, який “охрестив” Угорщину та поетом Шандором Петефі, який був однією з ключових фігур революції 1848 року, ціллю якої теж була незалежність від Габсбургів.

Не дивно, що всі ці три історичні персони вшановані, в якості пам’ятників і бюстів, у закарпатському Берегові, який є центром для всієї угорської меншини краю.

Kastel01

Облога Мукачівського замку

Так, Ференц Ракоці ІІ залишив вагомий слід в історії Закарпаття. У 10-річному віці він разом з матір’ю Ілоною Зріні опинився в Мукачівському замку, в облозі австрійських військ. Княгиня підіймала бойовий дух захисників, виходила на бастіони разом з сином, перев’язувала поранених у лазареті, брала участь у приготуванні їжі для солдатів і сама її роздавала. Облога тривала майже рік. Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила не лише тодішню Європу, а майже весь світ. Утім за рік облоги становище захисників замку стало критичним, закінчилися запаси їжі, а на допомогу ніхто не прийшов. З огляду на важку ситуацію, Ілона Зріні змушена була 15 січня 1688 року підписати капітуляцію. Разом з дітьми княгиню вивезли до Відня і помістили в монастир, а згодом вислали у Туреччину. Ференц залишився при імператорському дворі, і згодом навіть став ішпаном (намісником імператора) комітату Шарош, який тоді межував з австрійською провінцією Галичина, а тепер знаходиться на території сучасної Словаччини.

Цікаво, що за тодішніми переписами населення – до кінця XVIII століття Шарош був заселений переважно русинами, етнографічної групи українців. Саме русинські селяни Закарпаття через 15 років стали для Ференца Ракоці основою регулярної армії, яку він очолив з метою повстання проти Габсбургів. Повстання почалося на території сучасного Закарпаття. Перший полковник армії куруців-повстанців Томаш Есе закликав приєднуватися до спротиву проти австрійської влади у Торпі, Варах та Берегові (Берегсасі). Так розпочалася війна за незалежність Угорщини. Вже до вересня 1703 вся Угорщина до Дунаю була звільнена від австрійців. А Мукачівський замок знову стає осередком національно-визвольної боротьби. І хоча армія Ракоці врешті-решт зазнала поразки, її лідер досі вважається головним національним героєм Угорщини, прикладом мужності для всіх наступних поколінь.

На Закарпатті є багато пам’ятних місць для угорців, пов’язаних з іменем Ференца Ракоці. Це не лише будівлі, де він зупинявся, а й навіть природні об’єкти – наприклад, джерела, де князь набирав воду.

“Castellum” Ракоці у словацькому селі Борша

2019 рік уряд Угорщини проголосив роком пам’яті Ференца ІІ Ракоці – лідера національно-визвольної війни угорського народу проти панування австрійської династії Габсбургів (1703-1711). Саме з цього приводу 17 грудня у Берегові відбулося офіційне відкриття кінного пам’ятника Ракоці.

А на території Словаччини у селі Борша тим часом відбувається масштабна реконструкція замку-садиби, де 27 березня 1676 року народився князь Ференц.

Перша письмова згадка про замок датується 1593 роком із позначенням castellum, хоча збудований він, очевидно, значно раніше. До 1638 року будівля була розширена, ймовірно, Жужанною Лоранффі, прабабкою Ференца ІІ Ракоці, також власницею замку в Мукачеві, з основним акцентом на будівництві південного “жіночого” крила.

У 1676 році вагітна Ілона Зріні випадково зупинилася тут під час своєї подорожі до Мукачева, і народила сина. Місцем його народження, можливо, був південно-західний кутовий бастіон, так звана “кімната принцеси”, який з тої пори був зруйнований. Пізніше будівлю підпалили бунтівні військові графа Імре Текелі, адже будівля тоді знаходилася у власності кардинала Леопольда Карла фон Коллоніча, лютого ворога угорців. У 1694 році, коли сюди завітав вже у дорослому віці Ракоці, замок все ще стояв у руїнах, лише кілька гостьових кімнат було відремонтовано. Згодом будівля переходила з рук в руки. І лише у 1940 році угорський архітектор Калман Люкс разом з сином розпочали тут реставраційні роботи, зокрема, планували розмістити у будівлі музей. Утім подальшим планам завадила війна.

Після Другої світової війни замок знову опинився на території належав Чехословаччині й до 1970 -х років використовувався як склад. Лише пізніше тут розпочалася дослідження історичної пам’ятки, було проведено ряд найнеобхідніших консерваційних робіт.

Ремонт замку розпочався у 2000 році, він був організований мерією селища, його головою Міхаєм Сабо, коштом державної підтримки Словаччини та Угорщини, а також з коштів Європейського Союзу. Проєкт реконструкції підготували спільно угорським і словацьким архітекторами – Золтаном Віттінгером та Петером Пастором.

Вже тоді у замку планували відкрити музей, конференц-центр, бібліотеку, інтернет-кафе, готель та ресторан. До 2005 року було відремонтовано лише кілька кімнат на першому поверсі, а у 2006 році – кімнату до пам’яті народження Ференца Ракоці. Надалі роботи просувалися дуже повільно через відсутність коштів.

Нарешті у лютому 2018 року Чаба Латорцоі, заступник державного секретаря Угорщини оголосив, що замок буде повністю відреставровано урядом Угорщини.

Офіційне відкриття відновленої пам’ятки за участі було заплановано на 27 березня 2020 року (у день народження Ференца ІІ Ракоці) за участі президентів Угорщини Яноша Адера та Словаччини Зузани Чапутової, але дата переносилася кілька разів перенесена через епідемію коронавірусу та карантинні обмеження.

Тому урочиста церемонія відбулася лише 19 червня 2021 року.

У своєму виступі Зузана Чапутова згадала про багатовікову спільну історію двох народів, які жили як мешканці однієї країни, згадала історичних постатей, які визначали долю кожного з них, включаючи родину Ракоці. Вона також висловила сподівання, що замок Борша буде не лише прекрасним музеєм, а стане місцем для міжнародних конференцій та зустрічей, що покликані зміцнити добрі відносини між сусідніми країнами.

Янош Адер підкреслив, що словаки та угорці разом відтворили пам’ятку спільної історії, яка давно потребувала до себе турботливого ставлення. Тепер тут розміщено інтерактивну виставку, апартаменти Ілони Зріні, офіси та великий конференц-зал. У крилі прибудови відкрито готель з 13 кімнат, ресторан і кухня, де подають переважно угорські страви.

Ласло Кочі, директор відновленого закладу, розповів, що на першому етапі було відремонтовано конструкцію даху площею 2500 кв. Остання фаза стосувалася облаштування двору та навколишнього  середовища. Під час робіт було використано 400 кубометрів деревини, 50 тонн металовиробів та 200 кубометрів бетону, прокладено 33 кілометри електричних кабелів.

Уряд Угорщини загалом виділив приблизно три мільярди форинтів на відновлення будівлі, а загалом понад 8,5 мільйонів євро.

Безперечно, що цей замок у Словаччині стане цікавим місцем і для українців, які цікавляться історією. Як відбувалася реконструкція та кінцевий результат можна подивитися на фото з сайту borsikastely.eu.

Автори: Андрій Клоц* спеціально для InfoPost.Media

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *