Як подорожувати Ужанською долиною: Крафтова продукція, тисячолітні дуби, торт та дубриницьке весілля

Аби показати цей благодатний регіон світу і запросити сюди туристів, ГО “Щасливі діти”, за підтримки Українського культурного фонду, створили проєкт “Пізнай Ужанську долину”. Його повна назва – “Промоція історико-культурної та природної спадщини Ужанської долини через формування нових партнерств та створення спільних продуктів”, – пише Varosh.

У рамках ініціативи знані закарпатські екскурсоводи розробляють 10 тематичних маршрутів для туристів різних груп за кількістю та інтересами. Подорожувати можна пішки, велосипедом або ж автомобілем. Партнерами ідеї є ГО “Асоціація фахівців туристичного супроводу Закарпаття” та управління туризму і курортів Закарпатської ОДА.

Людмила Сюзева та Ольга Павлова презентували проєкт та запросили журналістів відвідати окремі локації в межах маршрутів. Вийшла цікава подорож самобутніми й неймовірними місцями Ужанської долини.

Перечин, Хресна дорога, гора Гурка

Якщо ви хоч раз бували в Перечині, то мали помітити гору, увінчану хрестом. Це святиня всіх релігійних конфесій, що діють на території міста. Хрест став символом віри, примирення, взаєморозуміння і оберегом перечинців. Шлях до святині називають Хресною дорогою і люблять її не тільки паломники, а й туристи, адже з висоти відкриваються чудові краєвиди на Перечин, “Лавандову гору” і частину Ужанської долини.

На галявині нас зустрічає екскурсоводка Аліса Смирна, одягнута в овечу коцаню, капелюх, у руках – ціпок. Це образ перечинського листоноші Федора Фекети, пам’ятник якому встановлений у центрі міста. Поштар театралізовано зустрічає гостей, розповідає, де всі знаходяться і запрошує до дегустації крафтових продуктів, які виготовляються на Перечинщині. Тут туристів частують місцевими сирами, лавандовим сиропом, наливками та консервацією.

Аліса Смирна.

«Перечин особливий. Його можна побачити візуально, бо він красивий, як Карпатські гори. Його можна відчути на дотик, бо він м’який як закарпатська гуня. Його можна відчути на запах, бо він пахне лавандою, і на смак, бо він і солодкий, і терпкий, і часниковий, і сирний, і м’ятний, і бузиновий», – каже Аліса Смирна.

У проєкті “Пізнай Ужанську долину” екскурсоводка представляє власний веломаршрут “Від Сяну додому”. Розрахований на 1-3 дні – все залежить від фізичної підготовки та інтересів туристів. Починається тур на Бойківщині в селі Сянки і веде Ужанською долиною вздовж польського і словацького кордонів до містечка Перечин. Дорогою Аліса розповідає про природні, етнічні, оборонні та смачні цікавинки долини.

Далі гостей запрошують піднятися на вершину гори Гурка. Тут слухаємо розповідь про Хресну дорогу, історію хреста, ховаємо геокеш-капсулу для майбутніх туристів, які знайдуть сюрприз для себе і заховають у капсулі щось для наступників.

Сімерський міст

Наступна точка журналістського туру Ужанською долиною – село Сімерки під Перечином. Тут знаходиться старий металевий міст, схожий на зруйнований у 1944 році німцями міст, який з’єднував береги в Ужгороді на місці теперішнього пішохідного.

За цю туристичну локацію відповідає екскурсовод Юрій Славік:

«У цій долині в напрямку на Турянщину ми бачимо старий покинутий залізо-бетонний Сімерський міст. Він збудований у 1902 році. Під час ІІ світової війни був частково зруйнований, але згодом відновлений. Як не дивно, до 1985 року мостом ще активно користувалися, а потім поруч побудували новий. Таких мостів на Закарпатті не так багато і він може бути гарною фотолокацією, оскільки знаходиться ще й на злитті двох річок – Тур’ї і Ужа».

У проєкті “Пізнай Ужанську долину” Юрій Славік розробив власний маршрут “Родзинки Турянської долини”, яка переплітається із Ужанською. Це автомобільний туристичний маршрут долиною річки Тур’я. У програмі: відвідування першого в світі пам’ятника листоноші, британський королівський слід із французьким відтінком, північноамериканські природні ареали. Протягом мандрівки туристи можуть оздоровитися у лумшорських чанах, відвідати парк Воєводино, познайомитися з місцевими містичними таємницями.

Тисячолітні дуби у селі Стужиця

Далі ми із журналістами переміщуємося вглиб Ужанської долини, заїжджаємо на Великоберезнянщину. На території Ужанського національного природного парку, в селі Стужиця, ростуть найстаріші і найбільші дуби України – “Дідо-дуб” і дуб “Чемпіон”.

Розповідає екскурсовод Олександр Шершун:

«Вважається, що “Дідо-дубу” 1200 років, його обхват – приблизно 9 метрів і висота – майже 30 м. Трохи вище росте дуб “Чемпіон”. У 2010 році він виграв національну премію як найдревніший дуб України. Його обхват – 9 м 60 см, а висота сягає понад 30 м. В індо-європейських народів, особливо у кельтів, дуби вважалися священними деревами. Це дерева міцності, сили. Існує кілька легенд, як з’явилися тут ці дуби. За однією із них, великий вепр заніс жолуді, з яких виросли гіганти. Подейкують, що в давнину в гілках ховалися розбійники, які грабували місцеве населення».

Аліса Смирна показує дупло в дубі “Чемпіон”. Каже, що це добрий знак, адже в міфології бог-громовержець любив дуби. Тому люди поклонялися дереву, в яке потрапляла блискавка. Вважалося, що воно облюбоване богами.

Відразу поряд із дубами-велетами на журналістів чекає пікнік і ще одна дегустація – солодка. Ми смакуємо автентичний перечинський торт “Добошка” і авторський торт “Ужанська долина”, який розробила кондитерка з Великого Березного Галина Репарюк. У ньому використані локальні продукти: сир, горіхи і яфини, а ніжний білий мус нагадує засніжені вершини навколишніх гір. Смакота неймовірна!

Перетин трьох кордонів у селі Стужиця

Прямуємо до ще однієї цікавинки Ужанського національного парку – стели в селі Стужиця на Великоберезнянщині, яка символізує стик трьох кордонів – Словацької, Польської Республік та України. Місце умовне. Справжній перетин знаходиться поруч на горі Кременець, за 9 км звідси. Щоб його отримати, потрібно мати дозвіл прикордонників і супровід представника національного парку. Тому встановлено точну копію стели з позначенням умовної точки, де сходяться кордони. Цю локацію вже полюбили туристи. Навколо створена інфраструктура для кемпінгу, є місце для пікніків, міні-готель.

Костринська дерев’яна церква XVIII ст.

Смакуємо далі родзинками Ужанської долини і заїжджаємо в село Кострино. Тут розташована одна з унікальних сакральних закарпатських пам’яток – церква Покрови Пречистої Богородиці. Це направду шедевр народного будівництва. Споруда бойківського типу виконана без жодного металевого цвяха. Мистецтвознавці зачаровані пропорціями і розмірами пам’ятки, її лініями та силуетами.

Екскурсовод Юрій Яновський каже, що це одна із наймальовничіших церков Закарпаття, її часто любили зображати представники Підкарпатської школи живопису, виїжджаючи на пленери.

Юрій Яновський.

Звели будівлю 1645 року спочатку в селі Сянки. Там проживала династія майстрів, які спеціалізувалися на таких роботах. Сільські громади приходили до них дивитися і вибирати церкву. Потім споруду перебирали і привозили в конкретне село. Жителі Кострина купили церкву у 1703 році і встановили на найвищому пагорбі села.

«Церква архітектурно досконала, адже збудована за принципом золотого перетину. Фактично будівля має ідеальні форми. Це при тому, що її будували люди, які не мали інженерної освіти і точних інструментів. Вони не малювали креслення, а тільки ескіз, за яким споруджували будівлю. Якщо поміряти бруси, то вони мають різну довжину, що підтверджує факт: майстри все робили інтуїтивно», – зазначає Юрій Яновський.

Для екскурсійного проєкту Юрій розробив маршрут “Містика гір та шепіт дерев’яних церков”. Він передбачає подорож автомобілем, занурює туриста в минуле та допомагає дослідити сучасне.

«Це спроба зазирнути в інший світ, де кожен зможе знайти щось своє», – інтригує автор.

Дубриницьке весілля

Погойдавшись на гомбачій лавці (підвісному мосту через річку Уж, яких багато по тутешнім селам), вирушаємо до заключного пункту нашого маршруту – села Дубриничі Перечинського району. І потрапляємо … на весілля.

Вже знайома екскурсоводка і вона ж власниця велосадиби “Bed&Bike Добра нуч” Аліса Смирна 15 років влаштовує для туристів цікаву атракцію. Залучаючи місцевих жителів, Аліса відтворює старовинні обрядові звичаї весільного дня. Наречених обирають серед гостей, переодягають. Все дійство супроводжується запальними весільними співанками, конкурсами та розіграшами. Туристів пригощають традиційними місцевими стравами з локальної продукції. Наприкінці парі вручають жартівливе свідоцтво про одруження, в якому зазначається дата та місце здійсненого обряду.

«Раніше в цьому приміщенні було зерносховище колгоспу села Дубриничі. Тепер  відтворюємо тут весілля Ужанської долини, які колись гуляли під шатром. Ми не претендуємо на історичну правду, але показуємо туристам, наскільки багате Закарпаття різноманітними звичаями та обрядами», – пояснює Аліса.

З кожним роком дубриницьке весілля вдосконалюється, стає цікавішим і різноманітнішим. Туристам подобається така автентична атракція і вони залюбки в неї занурюються. Протягом 15 років Аліса Смирна одружила кілька десятків пар, найстаршій нареченій було 85 років.

Повертаючись додому, дивуємося, що рідко усвідомлюємо, в якому благодатному краї мешкаємо. Проєкт направду цікаво подає і відкриває місця Ужанської долини. Така мандрівка стане цікавою не тільки туристам, а й закарпатцям. За кожним із десяти маршрутів готується фотоальбом, листівки, сувенірна продукція та відеоролик.

До маршрутів записується аудіогід-путівник українською та англійською мовами. Обидві версії будуть завантажені на платформу міжнародного мобільного додатку izi.travel для безкоштовного користування.

Ужанська долина чекає на гостей, аби здивувати своїми таємницями.

Лариса Липкань, Varosh

Фото: Анна Семенюк