У парламентаріїв широке коло обов’язків, бо відповідають за долю країни. Але є у їхній діяльності й зобов’язання, не передбачені регламентом, вони вимірюються суто моральними категоріями. Серед таких потреба перейматися людськими долями, сприймати їхні інтереси, неначе власні.

Такі моральні цінності властиві й народному депутатові, членові фракції «Слуга народу» Олександрові КАЧУРІ. Читачам «Урядового кур’єра» цікаво буде дізнатися про діяльність Олександра Анатолійовича для збереження демократичних засад в Україні, її розвитку як правової держави. Розмова з ним відбулася напередодні.

Важливо залишатися людиною

— Олександре Анатолійовичу, 2018 року Асоціація адвокатів визнала вас кращим адвокатом України, а наступного вас обрали до українського парламенту. У Верховній Раді ви заступник голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Вам довірено бути заступником члена постійної делегації в Парламентській асамблеї ОБСЄ. Маєте чимало інших обов’язків у парламенті й поза ним.

— Головне для мене — залишатися людиною, бо нині можна багато регалій мати, але людиною не бути. І звичайно, у професійному плані я не зраджую адвокатурі, із професією назавжди. Для мене це означає, якщо служиш людям, то повинен брати на себе повноту відповідальності. Це певний стиль життя.

— Ваш дуже молодий вік — усього 30 — узгоджується з високими посадами державної ваги. Такий злет, на перший погляд, здається неймовірним, але ж почуваєтеся впевнено й самодостатньо. Як це вдається?

— У нашій країні були і ще частково залишаються старшовікові політики, але настав, і це вже очевидно, час молодих. Із тією умовою, що вони мають досвід. На сьогодні у нас бракує професіоналів, кризових менеджерів і патріотів. У кожному разі треба судити за тим, на що людина здатна і що вона вже зробила. Як адвокат маю десятки виграних справ у судах, а як депутат — підготовлені законопроєкти, ухвалені в парламенті. Це й дає впевненість у собі, бажання працювати.

— Хочу спитати про ідеологічні засади партії «Слуга народу», до якої належите.

— У нас було не так багато партій, які б мали власну ідеологію. Ця партія об’єднує людей не лише тому, що її лідер — Володимир Зеленський, Президент України. У політичної сили є чітка ідеологічна спрямованість, в основі якої — український центризм. Він передбачає зміну поколінь і еліт у політиці, бажання змінити систему, чинну дотепер. Не випадково в час, коли Президент перебуває вже на екваторі свого терміну, його рейтинг залишається дуже високим. Важливо зазначити, що він такий на тлі ескалації конфлікту на сході, попри пандемію коронавірусу та загальносвітовий спад економіки.

— Чого можна очікувати в економіці?

— Уже здійснюють і ще робитимуть важливі кроки, ініціював які Президент. Неймовірно високий рівень його підтримки українцями дає змогу приймати рішення, до яких не були готові попередні очільники держави. Важливо також, що Зеленський не грає за правилами, встановленими олігархами, а дистанціюється від них. Він доводить те, чого навряд чи можна було б очікувати. І бере на себе відповідальність, зламуючи десятиліттями напрацьовану систему. На мою думку, робить усе, щоб увійти в підручники історії як державний діяч, що приніс мир і зробив багато для забезпечення достойного життя співгромадян. Я не зневірився в нашому лідері, й це дуже мотивує напружено працювати щодня. Маємо ще одне підтвердження того, про що ми говорили на початку: треба залишатися людиною попри будь-які високі посади і титули.

Правова система потребує змін

— Не можемо обійти питань ефективності реформ у правовій системі: прокуратурі, адвокатурі, суді. Тут є багато недопрацювань, але чи є світло в кінці тунелю?

— Як і будь-яка інша реформа, ця також потребує часу. Навіть категоричні супротивники реформ, які розпочато в час Володимира Зеленського як глави держави, кажуть, що для доведення до кінця розпочатого реформування потрібно щонайменше п’ять років. І фракція партії «Слуга народу» єдина в парламенті, яка реалізовує судову реформу. Протягом нинішнього і наступного років мають відбутися структурні зміни в судових і правоохоронних органах. Якщо цього не станеться, то не буде й бажаних змін у житті суспільства. Без них у судах не можна буде добиватися справедливості, якої всі ми прагнемо.

— Що має стати головним рушієм цих змін?

— Нині після того, як позивач приносить заяву, її розгляд у першій судовій інстанції може тривати і два, і три роки. Так не має бути, тож почати треба з доукомплектування судів, у яких катастрофічна кадрова ситуація. Мусимо зробити все, щоб суди могли вирішувати нагальні проблеми людей оперативно і повністю відповідно до закону. Треба забезпечувати безумовне виконання рішень, що приймають суди.

— Затягування або й невиконання судових рішень — одна з найболючіших проблем.

— Виконавці не завжди належно виконують свою роботу. Тож усе це треба переосмислити, розглянути комплексно і втілити в наше повсякденне життя.

Олександра Качуру як адвоката визнано найкращим у професії

Пріоритети визначено

— Комітет, у якому ви заступник голови, опікується питаннями організації державної влади.

— Готуємо законопроєкти і безпосередньо займаємося реформою з децентралізації, питаннями нового територіального устрою та оновленого виборчого кодексу. Ці реформи здійснюють досить успішно, що підтверджують експерти. У коло нашої уваги входять питання, що стосуються конституційних перетворень. Днями на позачерговому засіданні комітету ми обговорювали законопроєкт про конституційну процедуру. Є претензії до Конституційного Суду, і тому над цим документом потрібно добре думати, з усіма деталями розібратися.

— Як ставитеся до того, що судді стають політиками?

— Цього не може відбуватися в жодному разі. Того, що нині робить звільнений колишній голова Конституційного Суду пан Тупицький, звертаючись із різними заявами, не може бути. Він підриває довіру до цієї інституції.

— Дуже імпонує те, що ви відкрито висловлюєте свої думки, хоч би яких питань вони стосувалися. І щиро вірите у прагнення Президента перетворити Україну на правову демократичну державу. Якщо спробувати глянути збоку, то ким ви себе бачите як громадянин?

— Моя відповідь звучатиме трохи філософськи. Я в жодному разі не збираюся розлучатися з громадянством України. Мрію, щоб належність до цього громадянства була предметом гордості. Щоб до українського паспорта за кордоном ставилися з такою самою повагою, як до американського, британського, німецького чи ізраїльського. І щоб наші державні діячі самі не соромилися цього паспорта. Щодо моєї адвокатської діяльності, то це назавжди. Нині, наприклад, захищаю права виборців. А з приводу політичних амбіцій тут усе зрозуміло. Бо який солдат не хоче бути генералом! Утім, люди мають тебе оцінювати, а не ти сам. Де буду корисним, там і буду.

— Як людині, котра захищала дисертацію на кафедрі філософії і кандидату наук, мені дуже приємно, що до керівної парламентської партії входять такі інтелектуальні люди і вони бажають залишатися патріотами своєї країни, захищати її громадян.

— Так, це безумовно вважаю своїм обов’язком. Як член комітету ВР аналізую будь-який законопроєкт під тим кутом зору, наскільки він буде корисним для людей. Окреслюю для себе ті червоні лінії, за які не маю права перейти. Визначальним вважаю захист людей, про інтереси яких маю дбати як про власні. Я нині політик, але залишаюсь адвокатом, щоб захищати людей. Це для мене було і буде пріоритетом.

Закон захистить особливих дітей

— Ви зробили неоціненну справу, не допустивши закриття санаторних шкіл-інтернатів і спеціальних шкіл, над якими нависла така загроза.

— Так, ці школи, в яких загалом в Україні навчаються й оздоровлюються близько 15 тисяч дітей, вже могли припинити існування. Щоб не допустити цього, вдалося добитися розгляду на сесії Верховної Ради мого законопроєкту поза чергою. Його суть у тому, щоб запобігти трансформації, а по суті, знищенню цих шкіл, зробити все необхідне задля їх збереження. У день голосування 13 квітня я і колеги зверталися до депутатів з інших фракцій, а також до мажоритарників, щоб обов’язково підтримали законопроєкт. І ми отримали необхідну кількість голосів. Протягом року Міністерство освіти і науки має проаналізувати стан справ і вдатися до заходів, завдяки яким діти з особливими потребами й надалі матимуть право на освіту і лікування. Ми не маємо морального права допустити закриття цих шкіл.

— Яке майбутнє на них чекає?

— Ми простежимо, щоб доля учнів цих шкіл і педагогів склалася добре, щоб було зроблено необхідні дії для їхнього збереження. Це дуже важливо, адже в них вчаться діти, хворі на туберкульоз, сколіоз, цукровий діабет, часто з неблагополучних сімей. А з іншого боку, це збереження і трудових колективів, у яких працюють досвідчені педагоги, котрі всупереч, а не за сприяння держави змогли зберегти і примножити матеріальну базу своїх шкіл. Дякую голові профільного підкомітету Верховної Ради Юлії Гришиній, яка безпосередньо допомагала у вирішенні цього питання.

Заслін відтоку грошей і сприяння ФОПам

— Ви нещодавно зареєстрували законопроєкт, який не дозволяє чиновникам і депутатам мати рахунки за кордоном. Користь зрозуміла, а чи можна його виконати?

— По-перше, такі рахунки заборонено мати не лише чиновникам і держслужбовцям, а й членам їхніх родин. А по-друге, вимагається, щоб протягом трьох місяців особи, які мають такі рахунки, повернули всі гроші в Україну. Якщо цього не зроблять, то повинні будуть сплатити штраф до державного бюджету від 170 до 340 тисяч гривень. Я переконаний, що кожен державний діяч має відчувати відповідальність за ті свої дії й рішення, що впливають на розвиток і долю України. Він повинен пов’язувати своє майбутнє з Батьківщиною, а не вважати її лише ресурсом для особистого збагачення.

— Ви активний прихильник спрощеної системи оподаткування обліку та звітності підприємців.

— Так, і входжу до міжфракційного депутатського об’єднання «Збережи ФОП». На селекторній нараді, яка відбулася днями, наше об’єднання запланувало провести зустріч із представниками Офісу Президента, щоб обговорити законодавчі ініціативи для збереження спрощеної системи оподаткування обліку та звітності. Це питання національної безпеки, адже від його позитивного вирішення залежить, як почуватимуться люди в малому й середньому бізнесі й чи будуть нові робочі місця. Це і наповнення державної скарбниці.

Висловлюю вам, Олексію Андрійовичу, свою повагу. Вам довірено бути президентом Асоціації захисту прав юристів України. Ви доводите, що служіння адвокатській професії — почесний обов’язок. До речі, у ваших авторських програмах «Погляд Фазекоша» на ютубканалі можна знайти підтвердження цих слів. Бажаю вам подальших успіхів.

Олексій ФАЗЕКОШ,
адвокат,
для «Урядового кур’єра»

Джерело