З тонкого одеського гумору: І ввічливим мовчанням можна дико нахамити
– Яків Маркович, скажіть, чому Ви вирішили стати митником?
– Знаєте, я в дитинстві подивився фільм «Біле сонце пустелі». Мене, таки, потряс образ безкорисливого, відданого Батьківщині митника Верещагіна! І знову ж таки ця тарілка чорної ікри …
***
– Петре, хто створив світ? – Світ створив Бог! Все інше зроблено в Китаї …
***
Лист в Одеський міськздороввідділ: “У нашого дідуся був напад ниркової кольки, ми викликали швидку. Приїхав в «дим» п’яний лікар, зробив укол в диван, обклав всіх матом, склав інструмент в мамину сумку і поїхав. Дідусь так сміявся, що помочився і пісок вийшов ! Тепер він здоровий! Дякую Вам за ваших докторів! ”
***
На зборах в школі вчитель – батькам: – Ваші діти – як квіти навесні!
– Ой, спасибі Вам, Яків Мойсейович!
– Я кажу, розпустилися, негідники!
***
Аркадій Самуїлович уважно роздивлявся нову секретарку.
– Четверо дітей, – каже йому на вухо начальник відділу кадрів.
– Не може бути! У такий молоденької й вже четверо дітей ?!
– Не у неї. У вас.
***
– Моня, так ти одружений?
– Це не політкоректно! Потрібно говорити: «чоловік з обмеженими можливостями».
***
– Це секс телефоном?
– Та-ак …
– А чому, так, пошепки?
– Онуки сплять.
***
– Розочка! А випити шо-небудь є?
– Є. Чай є кошерний, цейлонський.
– А що-небудь міцніше?
– Ну, візьми новий пакетик …
***
– Молодий чоловіче, купіть, таки, квіточки своїй дамі, а то я вже замерзла тут стояти!
– І скільки Ви за них просите?
– Таки, двісті гривень штучка!
– Тепліше Вам треба одягатися …
