29 років тому закарпатці висловилися за надання області статусу “спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття”
На обласному референдумі, який відбувся 1 грудня 1991 року, одночасно з Всеукраїнським референдумом щодо підтвердження Акту проголошення незалежності України, 78% краян проголосували за те, щоб Закарпаття отримало статус самоврядної території у складі незалежної України.
Довідка. Ініціатори референдуму планували, що до бюлетенів запропонують питання про автономію Закарпаття. За десять днів перед самим плебісцитом, 21 листопада, обласна рада постановила пом’якшити «квестіонар»: «Чи бажаєте ви, щоб Закарпаття отримало статус спеціальної самоврядної адміністративної території?» Депутати пішли на такий крок після того, як Закарпаття відвідав фаворит президентських виборів Леонід Кравчук. Голова Верховної Ради застеріг: «Якщо ви у бюлетені заміните слово “автономія” на “особлива самоврядна територія“, то в такому разі я з вами. В іншому випадку виникнуть різного роду проблеми, в тому числі й правові», — сказав Кравчук, згідно з повідомленням у газеті «Новини Закарпаття» за 21 листопада 1991 року.
Найбільшу підтримку ця ідея здобула в Ужгородському і Берегівському районах (89,7% і 88,9%), найменшу – на Рахівщині (54,1%). Водночас 92,6% мешканців області підтримали Акт проголошення незалежності України..
Наприкінці січня 1992 року депутати Закарпатської обласної ради звернулися до Верховної Ради України з законодавчою ініціативою щодо закріплення у Конституції статусу Закарпаття як спеціальної самоврядної адміністративної території. До основного закону пропонували внести такі зміни:
- Першу частину статті 77 доповнити словами: «В Україні є спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття».
- Доповнити Конституцію України главою 7.2 «Спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття» та статтею 75.2 «Спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття є складовою частиною України та самостійно розв’язувати питання, віднесені до її відання»
Робоча комісія облвиконкому також розробила проєкт закону «Про спеціальну адміністративну територію Закарпаття», який розширював повноваження місцевої влади. Серед них – володіння, користування та розпорядження всіма природними ресурсами та виробничим потенціалом, встановлення місцевих зборів за видобування корисних копалин, використання мінеральних вод, тощо. 6 березня 1992 року облрада звернулася до Верховної Ради з проханням прийняти цей закон.
Центральна влада не підтримала обидва звернення: за законопроєкт не голосувала і змін до Конституції вносити не стала. Більш того, ще до проведення референдуму на Закарпатті президія Верховної Ради своєю постановою від 6 листопада 1991 року звертала увагу Закарпатської обласної Ради народних депутатів, що прийняте нею рішення від 31 жовтня 1991 року «Про проведення обласного референдуму» суперечить законодавству та має бути скасоване.
Волевиявлення закарпатців таки відбулося. Колосальна більшість відповіла ствердно на запитання як загальнодержавного, так і обласного референдуму.
Явка виборців наблизилася до 83%. Проте результати обласного референдуму не були ні визнані, ні реалізовані. Про нього забули, неначе його й не було.
Єдиним видимим наслідком, на думку експертів, можна вважати створення на території області на початку 2000-х вільних економічних зон. Аналітичний Центр Industry4Ukraine позитивно оцінив цей економічний досвід Закарпаття, наголошуючи, що проблема полягала у невиконанні державою своїх зобов’язань.
Господарсько-економічна самостійність та право вибору форм її реалізації була одним з принципів, прописаних у законопроєкті «Про спеціальну адміністративну територію Закарпаття».
Відтак у квітні 2016 року депутати Закарпатської обласної ради VІІ скликання ще раз звернулися до президента, прем’єр-міністра і голови Верховної Ради, нагадуючи, що вимоги результатів обласного референдуму залишаються невиконаними. Місцеві депутати закликали центральну владу виконати рішення представницького органу закарпатської громади від 24 січня 1992 року і надати реальну, а не декларативну, повну фінансову та адміністративну незалежність органам місцевого самоврядування. Звернення було прийняте на тлі розмов про реформу децентралізації влади, реальних кроків до якої ще не було зроблено.
Тодішній голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль невдовзі направив позов до окружного адмінсуду з проханням визнати результати референдуму 1 грудня 1991 року такими, що не мають юридичної сили, і, відповідно, скасувати всі рішення обласної ради, обґрунтовані цими результатами. Посилався він знову ж на те, що обласний референдум порушував тодішній закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», бо на ньому розглядали питання, яке не належало віданню місцевого самоврядування.
Щоправда, тодішня ситуація в цілому була екстраординарною. Результати референдуму про незалежність України також могли бути визнані нечинними з точки зору законодавства СРСР, але першорядне значення вже мала воля народу. Якщо бути послідовними, то вона повинна враховуватися як на рівні держави, так і на рівні області.
