Третє правління Влада Дракули
Після тритижневої військової кампанії угорських і молдовських військ, яка завершилась захопленням Бухареста, 26 листопада 1476 року Влад Цепеш був втретє проголошений князем Валахії. Однак його правління виявилось нетривалим — за кілька місяців він загинув у бою з поваленим ним турецьким васалом Басарабом III Старим, з часом ставши героєм на батьківщині і демонічною постаттю численних легенд про жорстоко страчених за його наказом ворогів і підданих.
Влад III з роду Басарабів вперше зійшов на престол Валахії у жовтні 1448 року завдяки підтримці Османської імперії, де 5 років перебував, як заручник. І через два місяці повалений ним двоюрідний брат Владислав II з династії Басарабів-Данешти, спираючись на війська трансільванського воєводи Яноша Гуньяді, повернув собі владу, і 17-літній Влад був змушений переховуватись спочатку в Молдавії, а потім в Угорщині. Після загибелі Гуньяді в серпні 1456 року, Влад III вже за підтримки угорців розбив війська Владислава II і 22 серпня 1456 року вдруге став господарем (князем) Валахії.
Стративши десятки, а може сотні людей, включаючи представників бояр, які брали участь у вбивстві його батька та старшого брата, Влад зміцнився у владі, в 1457 році спорядив війська на підтримку Стефана Великого у його претензіях на молдавський престол, а через три роки розбив Дана III, брата поваленого ним Владислава II, якого підтримував угорський король Матвій Корвін. Відчувши військову міць, Дракула відмовився платити данину туркам, неодноразово даючи їм відсіч, а навесні 1462 року розбив 100-тисячне військо на чолі з султаном Мехмедом II Завойовником, яке на 175 кораблях намагалось через гирло Дунаю захопити столицю Валахії місто Тирговиште.
Непокірність і самостійність валаського князя викликала невдоволення угорського короля, який категорично не бажав вступати у війну з Османською імперією, і у жовтні 1462 року, коли Влад Цепеш прибув до містечка Рукер поблизу Брашова (Трансільванія) для чергових переговорів з Матвієм Корвіном, він був звинувачений у таємній змові з турками і заарештований. Провівши 10 років у в’язниці у Вишеграді та 2 роки під домашнім арештом в Буді, змирившись зі своїм принизливим становищем, Влад Дракула був звільнений після неодноразових клопотань господаря Молдови Стефана Великого. Запевнивши короля у своїй васальній відданості, прийнявши католицизм і одружившись з двоюрідною сестрою короля Юстіною Сілагі, Цепеш як один з офіцерів угорської армії брав участь у походах проти турок в Сербію, Боснію та Молдову.
Наступого, 1476-го, року, коли в розпал турецько-молдовської війни молдовський ставленик на валаському престолі Басараб III Старий уклав союз з Османською імперією, визнавши васальну залежність, Влад Цепеш з відома Матвія Корвіна і за фінансової підтримки саксів (трансільванських німців) міст Брашова та Сібіу розпочав похід у Валахію. 8 листопада 18-тисячна армія угорських найманців і молдоваських загонів, наданих Стефаном Великим, захопила Тирговіште, 16-го — Бухарест, де 26 листопада Влад був проголошений князем.
Однак третє правління Цепеша виявилось нетривалим — у кінці грудня (або на початку січня 1477 року) він загинув недалеко від Бухареста у бою з військом Басараба Старого. За свідченнями Леонардо Ботти, міланського посланця у Буді, законсервована в меді голова Влада була відправлена до Константинополя, де за присутності султана Мехмеда II її спалили у вогнищі як знак торжества над Цепешем, а тіло (за однією з версій) за наказом Басараба Старого було поховано поблизу місця загибелі в монастирі, збудованому Дракулою в 1461 році в містечку Комана.
Основою майбутніх легенд про небувалу жорстокість Влада Дракули став анонімний збірник з 46 коротких розповідей про його звірства, опублікований у Німеччині в 1463 році. Як вважається, це було зроблено за наказом угорського короля Матвія Корвіна, який, зводячи наклепи на Влада III, намагався уникнути пояснень чому він не підтримав його рік перед тим у війні з Туреччниною, хоча отримав на це кошти від європейських держав, та наказав ув’язнити. По смерті Дракули цей документ неодноразово передруковувався у Німеччині і Московії ще протягом наступних 100 років з численними змінами та доповненнями про переслідування ним саксів, яких він обмежив у правах на користь власних купців і жорстоко карав за порушення валаських законів. Демонізації Дракули сприяло і те, що у румунській мові слово “драк” з часом набуло значення “диявол”.
Натомість у румунських і болгарських джерелах XV століття Дракула зображується як герой, справжній лідер, який суворо, але справедливо боровся проти корумпованих та багатих бояр і завойовників-турків. Однак, є незаперечні свідчення, як в іноземних, так і в румунських документах, у тому числі власноруч написаних Дракулою листах, про його надзвичайно жорстокі вбивства десятків тисяч людей (за даними ряду німецьких істориків кількість жертв Дракули сягає 80 000 осіб).
